read-books.club » Сучасна проза » Записи меланхоліка, Емілія Санд 📚 - Українською

Читати книгу - "Записи меланхоліка, Емілія Санд"

11
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Записи меланхоліка" автора Емілія Санд. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Записи меланхоліка, Емілія Санд» була написана автором - Емілія Санд, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасна проза".
Поділитися книгою "Записи меланхоліка, Емілія Санд" в соціальних мережах: 
Звичайна історія кохання)

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 20
Перейти на сторінку:
1

 

1.06

Колись мені мій психолог порадив вести щоденник.Записувати свої думки , переживання, будь-що  . Він про це казав давно.Але  тільки зараз, вирішила це зробити. Підозрюю, якби вела щоденник раніше.То  б то був суцільний морок.Бо те що коїлось в моїй голові важко описати.Тоді все здавалось похмурим.В цей момент згадую перші паростки депресії.І якщо чесно вони доволі неприємні.Коли  в тебе постійні приступи  тривоги, коли страшно залишатись наодинці, бо в голову лізуть дурні думки, коли відчуття апатії не покидає тебе ні на хвилину, коли здається що ти нікому не потрібний.Таке різноманіття почуттів дарує тобі депресія.Цьому сприяв невдалий період в житті.Тоді за все що я бралась, все зводилось на нанівець, мені постійно не щастило.Що в повсякденних справах, що особистому.Найбільший внесок у мій депресивний стан, внесла  моя риса брати дурне в руки й важке в голову, скільки себе пам'ятаю переживала через кожну дрібницю.Тільки зараз розумію , що здоровий пофігізм.Це панацея в наші часи.

 Пригадую той день, коли мій друг Влад  порадив звернутись по допомогу до психолога.Тоді я можна сказати трохи образилась.Хоча мала йому подякувати.Проте натомість казала фрази типу він сам псих, і не варто переносити все на інших.Але все-таки пішла до психолога, бо в душі розуміла що зі мною щось не так.Лікар підтвердив що в мене депресія.

Попри все ця новина мене трохи збила з ніг, в той день вжила велику кількість алкоголю,при цьому ллючи крокодилячі сльози. А Влад як завжди слухав мене,і втішав.Казав, що я не одна,що він мене завжди підтримає.Так і було.Вже впродовж тривалого часу він мене підтримує і за це  йому вдячна.Крім підтримки, він у  свій час допоміг мені знайти роботу.Саме він запропонував одному своєму знайомому, взяти мене стажистом в невеличку конторку,яка займається відеопродакшином і монтажем.Там я освоїла професію монтажера.Працюю там і  нині,і безмежно рада цьому.Тому що  ця робота мені дуже подобається.Зокрема тим ,що є можливість працювати як в дома, так і в офісі.І ще купа привілей. По суті я перед Владом у вічному боргу. Він  якимось дивом терпить мій жахливий характер.Ще й постійно виручає.Він безаперечно свята людина.

 Я ним захоплююсь,і в певному сенсі люблю.Звичайно як його не любити,крім того що внього купа позитивних якостей.Він ще симпатичний.Зеленоокий брюнет,з атлетичною статурою.Мені здається якби він не був геєм я б вийшла за нього заміж.

 

 А от мої батьки не одразу сприйняли й  не зрозуміли мене.Казали ,що  вигадую, і накручую себе.В той момент мені було боляче це слухати.Коли в людини депресія єдине що їй потрібно це підтримка і розуміння.Останнє , що хоче чути людина в такому стані це повчання, і відчувати осуд з боку близьких людей.В той момент це мене вбивало.Я навіть переїхала до Влада , щоб зайвий раз не нервуватись.

Враховуючи , що в нього своя  квартира.По суті він сам запропонував, до нього переїхати казав що так буде йому буде спокійніше.Він теж знає, що таке  депресія з власного досвіду.В нього був важкий період.По-перше, він зізнався батькам, що він гей. А потім вони взагалі розлучились.Спочатку він думав що вони зробили це через нього.Проте це було не так.Просто буває таке, люди розходяться. Його батько пішов до іншої. Потім і його мама знайшла собі іншого чоловіка, і переїхала жити до нього, залишивши улюбленому синочку квартиру.І тепер ми живемо там втрьох.Я Влад і його партнер Віталік.Скажу що Віталік, теж прикольний хлопець.І до речі теж дуже симпатичний.Чимось навіть нагадує Влада, тільки у Віталіка карі очі.А так по статурі, і решту.Вони схожі, виглядають як брати.Вцілому,з ними дуже весело.Мені приємно проводити з ними час.Тому що вони мене розуміють,і в нас багато спільного.

 

З часом  таки я таки помирилась з батьками.Розмова з ними була частина терапії.Я їм розповіла про все те що мене в дитинстві і в юності ранило.Вони  вислухали, вибачились.І ми ніби порозумілись.І  мені полегшало.

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записи меланхоліка, Емілія Санд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Записи меланхоліка, Емілія Санд"