Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Сем не витримав, переніс Матісу в крісло і накрив пледом, що зазвичай у складеному стані виконував роль подушки. Чи краще в медпункт до приладів, що підкажуть, чи з нею все гаразд? Килим м’який, але хтозна… У доктора будь-яких наук голова – найважливіша цінність.
– Іди в каюту, Атріку. Відпочивай.
– Якщо я правильно пам’ятаю, тобі треба місто, де популярні водний та повітряний спорт, рівень смертності дуже високий, є цілодобові розваги, багато смогу і цвіте щось гарне? – технік наче не чув пораду.
Він розглядав плакати на стінах і здригався щоразу, коли бачив живу істоту зі списку «Сто найогидніших створінь Галактики». Каті продали їх зі знижкою. Ото було радості!
– І є якийсь символ, пов’язаний із часом чи годинником. – Сем уважно подивився на Реббіта, і той врешті відвернувся від стіни, відповів чесним поглядом праведника, який ніколи в житті не читав чуже листування. – До того ж там багато олевії.
– О! Ось воно! – Технік підняв указівний палець вверх. – Олевія!
– Рідкісна рослина?
Якщо так, на кораблі напевне є її зображення. Невже це натяк?
– Генномодифікований живучий бур’ян, на порятунок від якого мерія Максієни витрачає чверть бюджету щороку, – заперечив Атрік. – Бачиш, як усе просто? Завдання вирішено. А чому твоя кіберподружка не написала про це прямо? Блог не цензурують, навіть прив’язка до місцевості є. Навіщо цей шифр як у її романі? Тобто я нічого не маю проти тої книжки, чесно не маю, але…
– Так цікавіше, – відрізав Сем і вимкнув голографічну платформу. – В довгих нудних перельотах вельми цінується креатив. «Заро», відкрий медпункт. – Він підняв Матісу разом із пледом і поніс у коридор. – Обнови драйвера для нового діагноста і знайди інструкцію не еліанською!
– Я хочу вивчити еліанську. – Атрік примудрився йти поряд, і це дратувало.
– Вітаю, можеш номінуватись на премію «Розумник року».
– Що не так, кепе? Я тебе чимось образив?
Сем промовчав. Не казати ж, що технік уже в печінках сидить? Вони зустрілися тільки сьогодні, але Реббіт за кілька нескінченно довгих годин зумів стати головним дратівливим фактором на кораблі. Найгірше полягало в тому, що він був компетентний, не переходив ту хистку межу, що відокремлює базікало від повного лайна, і мав воістину непробивний характер.
Ввічливі зауваження Атрік пропускав повз вуха, натяки чи то не розумів, чи ігнорував, а посилати його прямим текстом заважала совість – нема за що, бачте. Персональна неприязнь – не привід зриватися. Сем підозрював, що не протримається й кількох днів, проте поки що без особливих успіхів тренував терпіння.
– Слухай, я тут дещо згадав. Твоя кіб…
– Катя, – крижаним тоном виправив Сем.
– Так, твоя…
– Катя.
– А я як сказав? – Атрік обігнав Сема і пішов спиною вперед. – Подружка твоя, кажу, не в Максієні. Вона востаннє говорила з Королівського саду Версани. На задньому плані фіговина така страшна стояла, бачив? Пам’ятник Іможена Великого у стилі елі-арт. Еліанське мистецтво, ніколи не цікавився? Аж дух захоплює! А Версана – столиця Імодалісу, розташована за п’ять тисяч кілометрів від Максієни. То чому твоя кі… Катя посилає тебе за неправильною адресою?
Якби ж Сем знав! Він не сумнівався: пояснення скоро будуть, але навіть хвилини невідомості зводили з розуму.
– До речі, вдень тут коридором яйце котилося. – Атрік першим увійшов у медпункт і відштовхнув каталку, що загороджувала шлях. – Я думав, це якийсь надсучасний гаджет чи іграшка, але «Зірниця» назвала його лайсом. Це правда, кепе? На борту справжній лайс із Онікса?
– До вилуплення йому ще два тижні, тож проблем не буде. – Сем положив Матісу на ліжко і ввімкнув інопланетний біоконтролер, розсудивши: якщо щось піде не так, система заволає і еліанською мовою, і зрозумілою для екіпажу. – Він іноді втікає з інкубатора, але біля сходів я поставив бортики.
– А біля інкубатора їх проставити не варіант?
– Для нормального розвитку тварина має рухатись. – Сем сам не вірив, що сказав це вголос. На що він перетворюється? – Головне – жодних стресів, інакше у лайса почнуть вироблятися гормони небезпеки, і тоді весело буде всім.
– Залоскоче? – зареготав Атрік.
Сем його розумів, і це теж бісило.
– Вилупиться раніше, а це майже стовідсотково нестійка психіка, перенапруження емоцій, загострення інстинктів. Побачиш яйце – не чіпай, зрозуміло? Це наказ!
Технік кивнув із похмурим виглядом. Схоже, він не безнадійний… Або байдужий до тварин.
Сема влаштовували обидва варіанти.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Каселона". Природний добір, Олена Гриб», після закриття браузера.