Читати книгу - "Утриманка для мільярдера, Джулія Ромуш"

Я не розуміла в чому вигода Барнса у шлюбі з моєю матір'ю. Цілком не знала.
Але варто було нам опинитися разом на якійсь зустрічі, я раділа як дурепа щоразу, коли його бачила. Він мене не помічав. Практично ніколи не дивився в мій бік, а я зі шкіри геть готова була вистрибнути, щоб він помітив. Хотіла, щоб його погляд на мені затримався, коли він випадково ним мене зачіпав.
Але ні. Хоч би скільки я мріяла, як би сильно не хотіла, йому було начхати. А я злилася, шаленіла, ридала в кімнаті й годинами розглядала себе у дзеркалі. Думала, що може мати мала рацію? Я була не така красива? Може мені варто було зайнятися собою? Я навсправжки про це задумалася, хоч завжди вважала свою фігуру ідеальною.

Мій світ впав у той момент, коли мама прийшла додому і, між іншим, повідомила про те, що вони з Річардом розлучилися. Він більше не з'являвся в нашому житті, ніяких справ з матір'ю він не мав. А я скиглила в кімнаті від туги. Не могла повірити, що більше його ніколи не побачу.

Майже рік мені знадобився, щоб переконати себе в тому, що він дурна закоханість і що вона пройде.

Маму розлучення не особливо засмутило, вже через тиждень вона повернулася до свого звичайного життя, міняла коханців як рукавички, а потім і зовсім привела до будинку нового коханця. Це був якийсь новий рівень, бо до цього вона не дозволяла своїм залицяльникам приходити до нас додому тоді, коли б вони того хотіли. Мітч був молодший за неї на десять років. Гарненький придурок, який не соромився дивитися на мене так, ніби я була соковитою закускою до його віскі. Він навіть не приховував того, що дивився на мене не як на дочку його жінки, він дивився так, ніби був готовий затиснути мене та облапати з ніг до голови.

***
Я дуже яскраво пам'ятала той день... День, який став останнім для мами.

Я залишилась вдома. Не пішла на тренування. Голова розколювалася просто до жаху, і я вирішила нікуди не йти. Вийшла зі своєї кімнати й прямувала на кухню, щоб заварити собі ромашковий чай, як мою увагу привернув голос брата, Рендел кричав.

- Та ти при своєму розумі?! Ти розумієш, з ким ти зв'язалася? - Брат був не в собі від люті. Я по його тону це зрозуміла і ноги самі пішли у бік кабінету матері.

- Ти мене вчити надумав, шмаркач?! - Мене пересмикнуло від того, як вона відповідала братові, звичайно мати собі такого не дозволяла на його адресу. Всі "найприємніші" слова завжди діставалися мені.

- Ти сама хотіла, щоб я увійшов до сімейного бізнесу. І ти хочеш, щоб я спокійно спостерігав за тим, як ти все руйнуєш?

- Я, навпаки, хочу йти далі.

- Хейз злочинець. Повний відморозок. Ти забула, що Барнс більше не стане тебе захищати й покривати? Йому це більше не потрібно.

- Я впораюсь і без нього!

- Барнс вийшов із гри, його бізнес тепер легальний. Ваш шлюб вивів і тебе на інший рівень, але ти наполегливо йдеш на дно! Хочеш вести відносини з його конкурентом? А ти знаєш, як він веде ці справи? Його ділових партнерів знаходять трупами й у такому стані, що їх навіть родичі впізнати не можуть! - Мене пересмикнуло від слів брата. Це був перший раз, коли я почула прізвище цієї людини. Хейз. Той, хто незабаром стане моїм кошмаром.

- Я сама вирішуватиму, що і як мені робити зі своїм бізнесом!

- Вперед! - Брат прокричав це слово, - якщо начхати на себе і на нас, то вперед!

Зірвавшись з місця, я помчала в бік кухні, не хотіла, щоб мене застукали за підслуховуванням, а судячи з тональності розмови, там все ось-ось мало закінчитися. Або Рендел почав би молотити кулаками по стінах, або мати б вилетіла з кабінету і пішла б шукати пляшки віскі для того, щоб заспокоїти нерви. В останні кілька тижнів вона почала прикладатися до пляшки. Я підозрювала, що вона має якісь проблеми, але питати не ризикувала, вона б мені все одно нічого не розповіла. А я б нарвалася на чергову порцію принижень.

Я бігла вперед і весь час оберталася, чи хтось із кабінету не вийшов і навіть не помітила того, як налетіла на Мітча.

- Яка жвава, - прохрипів цей придурок мені в обличчя, а я по його погляду зрозуміла, що він уже встиг накотити, очі блищали й дивилися так, що хотілося надавати йому ляпасів.

- Відпусти, - прошипіла в його обличчя, але мужик лише сильніше стиснув мене своїми руками й втиснув у себе.

- Ну ти чого? Адже я бачу, як ти дивишся. Не соромся, ти мені теж подобаєшся, - його руки почали сповзати нижче, до моїх сідниць, а я почала відбиватися і заверещала.

- Закрий рота, дурепа, - його пальці намотали моє волосся на кулак і смикнули з такою силою, що перед очима все попливло. Мене мало не вивернуло від його гарячого дихання на моєму обличчі. Покруч нахилився так низько, що я знову почала кричати й вириватися. Ще трохи й мене вивернуло б прямо на нього. Його пальці стиснули шкіру сідниці, і я відчула, як нудота почала підходити до горла.

Моя спина вдрукувалась у стіну, а Мітч навалився зверху. Його руки почали ковзати під тканину кофти, а я в жаху намагалася від нього відбитися, кричати більше не виходило. Я була в повному шоку.

- Я бачив, як ти дупою переді мною крутила, - шипів цей недолюдок, а потім його язик пройшовся по моїй щоці.

- Ах ти гнида! - Голос Рендела пролунав за моєю спиною і все, що я встигла побачити перед тим, як впасти на підлогу і боляче вдаритися головою, так це сповнені жаху і страху очі Мітча. Він боявся мого брата. І правильно робив. Тому що вже наступної секунди Рендел повалив його на підлогу і почав бити кулаками.Гучні хрипи заповнили кімнату.

- Ти що робиш?! Негайно його відпусти! - Крик матері змусив здригнутися і відвести погляд від того, як брат хаотично бив її коханця.

Мамі довелося кинутися до них і практично відтягнути Рендела від покруча, який стогнав і корчився на підлозі від болю.

- Якого біса ти твориш?! – Мама кинулася до брата.

- Ще раз приведеш у будинок цього виродка і його винесуть звідси вперед ногами!