Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 17

Перший навчальний день. Для чоловіків це випускний курс. Багато було змін у їхньому житті за останні кілька років. Зібравшись разом вони йшли коридором акакдемії.

-- Даремно ти з нами не пішов кілька днів тому у клуб. Таких красунь зустріли, -- замріяно протягнув Матвій.

-- Після вас підбирати не звик. Та той вечір прикрасила Кара, -- Марк слухав друга не уважно. Його погляд блукав по студентках. – Чи ти хотів би поділитися? То це до Міхи, ти нас переплутав.

-- Вони так танцювали, ммм... Не витримали, підійшли. І знаєш, що далі?

-- Та ясно, що перед тобою ще не одна не встояла, – посміхнувся Марк.

І тут його погляд натрапив на руду капну волосся. Дівчина стояла до нього спиною та спілкувалася з подругою, заливчасто сміючись. Вона не звертала увагу на оточуючих. А хлопці, що проходили повз пожирали її очима.

– Не вгадав, нас відшили у грубій формі, -- ображено продовжив друг.

Але Марк уже не міг зосередитись на розмові. Ну чому вона стоїть спиною. Так хочеться роздивитися її обличчя. Його тигр дав про себе знати, вимагаючи підійти ближче. Це вже цікаво. До Кари він ніколи не виявляв інтерес. Завжди мовчав усередині Марка, наче відвертаючись.

– Гей! Я тобі душу розкриваю, горем ділюся. Ти мене взагалі слухаєш? – друг помітив, що Марк випав з розмови.

– Слухай, ти вже великий хлопчик, сам впораєшся, знаєш де її шукати. Сильно зачепила?

-- Та не те слово, такий азарт прокинувся. Не повіриш, навіть номерок не залишили. Нічого, знайду.

– Якщо потрібна буде допомога, кажи.

На цій ноті вони пройшли на полігон. Тут будуть усі курси бойового факультету. Спочатку йде бойова, а потім усі інші пари. Професор Мель серйозно ставиться до запізнень та дисципліна на його парах залізна. Привітавшись зі знайомими, Марк поглядав на вхід. Повинен підійти ще Міха. І тут відбувається те чого він не очікував. На полігон плавною ходою ступає вона.

Ні... Вона!!!

Всі хлопці спрямували свій погляд на незнайомку, а мала напевно переплутала пари. Подивитися є на що. Довге руде волосся заплетене в коси, миловидне личко, тіло просто фантастичне. А ці виразні зелені очі -- в них можна потонути. Дівчина не з лякливих.

Нагородила всіх нудним поглядом, демонструючи: "Ви мені не цікаві", та стала трохи осторонь.

-- Красуне, ти напевно помилилася, але я можу тобі допомогти, – почувся гомін та різні вигуки.

-- А ти знаєш, як привернути увагу, але тут не місце для маленьких відьмочок.

– Повірити не можу. Колючка, -- Марк почув розгублений голос друга.

– Ти її знаєш? -- це все, що зміг із себе видавити Марк.

Йому, як і його звірові, не подобалася загальна увага до дівчини.

-- То я ж тобі весь ранок про неї з подругою розповідав. Це удача, вона сама до рук припливла, -- Матвій радів, вже будував плани щодо завоювання фортеці.

Марк загарчав.

– Ти чого? Не всіх найсимпатичніших -- тобі, -- Матвей зрозумів друга неправильно.

Марк і сам не розумів своїх почуттів. Він хотів захистити її від усіх. Захистити...

Він не встиг нічого сказати другу, як той вже попрямував до дівчини.

-- Це напевно, доля, колючко? – замість привітання видав Матвій.

-- Швидше -- зла доля! -- відповіла Мія.

-- Ну-ну, ми ще не так близько знайомі, щоб говорити про це.

-- Ти так певен, що я захочу ближче тебе пізнати?

– Ну не без цього. До речі, я радий, що ми зустрілися. Як тебе звуть колючко?

– Навіщо тобі моє ім'я?

-- Я хочу знати, як звати дівчину, яка вирушить зі мною на побачення, - Матвій був у собі впевнений. Заздалегідь в голові готував місця для зустрічі.

– Ні.

-- Що ні? Добре будеш колючкою. О котрій годині будеш вільна?

– Ні.

– Що саме -- ні? -- він трохи втратив зміст розмови. Складно зосередиться, коли дивишся в зону декольте.

– Ти мені не цікавий.

-- Крихітка... -- не судилося хлопцеві договорити, бо на полігон прийшов професор.

– Студенти, вкотре вітатиму вас на першому занятті цього року. Відразу відповім на запитання у ваших поглядах. Студентка Ленкур розподілена до бойового факультету. Мовчати, -- гаркнув перевертень. – Я розумію, це подія. Але ніхто не скасовував навчальний процес. Так, для розігріву 5 кіл по полігону. Ленкур, підійдіть до мене, -- промовив та нагородив усіх лютим поглядом, щоб навіть думки не було не послухатися.

-- Ви займалися бойовими мистецтвами, володієте холодною зброєю? -- запитав професор.

– Ні, але я дуже старатимусь, -- Мія трохи хвилювалася. Погляд професора був дуже суворий.

-- Цього мало. Хлопців навчають вдома, вони приходять, хоч з якоюсь підготовкою на навчання. Що ж мені робити з вами?

-- А ви не могли б зі мною займатися? -- запропонувала Мія з надією в голосі. Мало того, що вчитися серед хлопців, так ще й особлива підготовка потрібна. Так, все веселіше та веселіше.

-- Вчинимо так, я призначу вам наставника серед студентів. Будете після пар з ним займатись, у мене часу не буде, тільки на основних заняттях. Марку, підійди.

– Студентці Ленкур треба спочатку все пояснити та навчити основ ведення бою. Я не можу її поставити в спаринг без підготовки. Займатимешся з нею після основних пар. Даю 5 хвилин на знайомство, а потім назад до всіх.

– Професоре, я можу допомогти Маркові, -- вигукнув Матвій та подумав: "Який гарний початок дня".

-- Я не проти, можете разом, – професор розумів інтерес хлопця, але, можливо, це піде на користь.

-- Давай знайомитися. Як твоє ім'я? -- Марк намагався здаватися не зацікавленим.

Сам поки що не розумів, чого прагне. Так, дівчина гарна собою. Але, щоб витрачати свій час щовечора на неї.

– Мія.

І голосок якийсь співучий.

-- Крихітко, давай так, я поговорю з Матвієм, ми вдвох будем тебе готувати. Зустрінемось у їдальні та все обговоримо.

– А Матвій це? – Мія не зовсім зрозуміла про кого каже хлопець.