Читати книгу - "Штучний стан"

з логотипами різних підрядників на їхніх стінках, все ще стояли складеними на платформі. Поряд лежала зламана маска-фільтр. Мої людські частини відчували холодне колюче відчуття, яке було некомфортним. Це місце було жахливим. Я нагадав собі, що швидше за все найстрашніше, що сталося тут, — це був я.

Однак це не допомогло.

Для переміщення дверей не було енергії, але ручне розблокування шлюзу для доступу пасажирів все ще працювало. У коридорі також не було світла, але стіни були пронизані світлодіодними маркерами, які мали вказувати напрямок у разі аварійної поломки. Деякі з плином часу вже вигоріли, інші догоряли. Відсутність будь-якої кормової активності, крім попереджувальної світловідбивної фарби, неясно дратувала; я згадав середовище проживання DeltFall, і був радий, що АРТ зробив корекцію мого порту даних.

Я пішов по коридору до центрального вузла установки. Це була велика куполоподібна зона, вся темна, за винятком вицвітаючих маркерів на підлозі. Зрозуміло, що людських останків не було, але навколо було розкидане сміття, залишки інструментів, зламаний пластик, деталь з бота-самоскида. Отвори в коридорах, як темні печери, розгалужувалися на всі боки. Я не мав відчуття, що був тут раніше, і ніякого відчуття чогось знайомого. Я визначив проходи, які вели до шахти, потім коридори, що йшли до кабінетів та офісів і складу для зберігання обладнання.

Вимикання аварійного джерела електроенергії для герметичних дверей розблокувало їх, але той, хто після цього прибирав, позачиняв їх, і мені довелося відкривати кожні. Минувши станцію технічного обслуговування ботів-самоскидів я знайшов приміщення охорони. Ступив всередину і завмер. У темряві серед порожніх ящиків для зберігання зброї та відсутніх підлогових панелей, де стояв переробник, були знайомі мені форми. Кабінки ще були тут.

Біля далекої стіни їх було поставлено десять, великі гладкі білі коробки, тьмяне маркерне світло блищало з потертих поверхонь. Я не знав, чому падає моя надійність, і чому мені так важко рухатися. Тоді я зрозумів, що це тому, що думав, що інші SecUnits ще там.

Це була абсолютно ірраціональна думка, яка б підтвердила погану думку АРТа щодо розумових здібностей конструктів. Вони не залишили SecUnits тут. Ми були надто дорогими і надто небезпечними, щоб від нас відмовлятися. Якщо мене не було всередині однієї з цих кабінок, форму яких згадала органічна частина мого мозку, у той час коли неорганічна була безпорадна та інертна, то інших теж не було.

Мені все ж було важко змусити себе перетнути кімнату і відкрити першу кабінку.

Пластикове ліжко всередині було порожнім, живлення відключене. Я по черзі відкрив усі, але всюди було пусто.

Я відступив від останньої. Я хотів сховати обличчя в руки, опуститися на підлогу і зануритися в медіа, але я цього не зробив. Через дванадцять довгих секунд інтенсивне відчуття трохи вщухло.

Навіть не знаю, навіщо я сюди зайшов. Мені потрібно було пошукати сховище даних, залишені записи. Я перевірив шафки зі зброєю, щоб переконатися, що там немає нічого підручного, як-от пакети для безпілотників, але вони були порожні. Перестрілка залишила сліди від опіків на стіні, а від вибухового снаряда біля однієї з кабін утворився невеликий кратер. Потім я зайшов у крило до офісів.

Я знайшов центр управління установкою. Поламані панелі були скрізь, стільці перекинуті, інтерфейси розбиті на підлозі, а пластикова чашка все ще одиноко сиділа на консолі, ніби чекала, коли хтось знову її підніме. Люди не можуть повністю працювати у каналі з кількома входами так, як можу я чи такі боти, як АРТ. Деякі розширені люди мають імплантовані інтерфейси, які це дозволяють, але не всі люди хочуть, щоб багато речей одночасно попадали у їхній мозок. Тому їм потрібні поверхні для проектування дисплеїв для групової роботи. І зовнішнє сховище даних, яке прив'язане до них.

Я вибрав станцію, поставив крісло вертикально і дістав невеликий інструментарій, який позичив на складі у АРТа і приніс із собою у великій бічній кишені штанів. (У броні немає кишень, тому оцініть зручність звичайного людського одягу.) Мені було потрібно джерело живлення, щоб станція знову запрацювала, але, на щастя, я мав своє.

Я скористався інструментами, щоб відкрити порт енергетичної зброї на правому передпліччі. Робити це однією рукою було складно, але мені доводилося робити і складніші речі. Використав з’єднувальний шнур, щоб під’єднати себе до аварійного входу до електромережі консолі, і зрештою станція загула, включившись. Я не міг відкрити канал, щоб керувати нею безпосередньо, але я потягнувся до блискучої проекції та вилучив доступ до сховища, записаного системами безпеки. Воно було стерте, але я цього очікував.

Я почав перевіряти всі інші сховища, на випадок, якби стирання робили не спеціалісти компанії і SecSystem вціліла. Компанія хоче, щоб усе записувалося — робота, повідомлення у стрічці, розмови, — усе, щоб вони могли це аналізувати. Велика частина цієї інформації є марною і видаляється, але SecSystem повинна тримати її, поки боти для видобутку даних не пройдуться по ній, і тому SecSystem часто краде додатковий об'єм пам'яті для зберігання у інших систем.

І ось вони, файли, сховані в простір зберігання MedSystem для завантаження нестандартних процедур. (Імовірно, якби MedSystem раптом потребувала завантажити екстренну процедуру для пацієнта, SecSystem вилучила б файли і розмістила б їх у іншому місці, але іноді це не відбувалося вчасно, і частина записаних даних втрачалася. SecUnit, вам подобаються ваші клієнти, і ви хочете тримати подалі від компанії те, що вони сказали чи зробили (або що ви сказали чи зробили), — це був один з багатьох способів випадкового зникнення файлів.)

SecSystem мала перенести файли безпосередньо перед відключенням живлення. Матеріалу було багато, і я пропустив минулі випадкові розмови та дані майнінгових операцій ближче до кінця, а потім прокрутив трохи назад. У стрічці два технічних фахівці обговорювали аномалію, деякий код, який, здавалося б, не асоціювався з будь-якою системою, яка була завантажена на сайт. Вони намагалися з'ясувати, звідки він взявся, і з великою кількістю ненормативної лексики припускали, що установка була бомбардована шкідливим програмним забезпеченням. Одна з програмісток сказала, що вона збирається повідомити керівника, що їм потрібно секвеструвати SecSystem, і розмова обривалася десь посередині.

Це було… не те, чого я очікував. Я припустив, що несправність мого командного модуля спричинила різанину, яку компанія евфемістично називала "інцидентом". Але чи справді я вилучив дев'ять інших SecUnits плюс усіх ботів та будь-яких озброєних людей, які могли б спробувати мене зупинити? Мені б не сподобалися мої шанси. Якщо інші SecUnits мали таку саму несправність, вона повинна була надійти від стороннього джерела.

Я скопіював розмову до свого