read-books.club » Фентезі » Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня, Джон Рональд Руел Толкін 📚 - Українською

Читати книгу - "Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня, Джон Рональд Руел Толкін"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня" автора Джон Рональд Руел Толкін. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 19 20 21 ... 166
Перейти на сторінку:
та іноді стають такими самими незламними, як старе коріння дерев. Гадаю, цілком можливо, що дехто з них здатен чинити опір Персням значно довше, ніж те припускають Мудрі. І, як на мене, тобі не варто хвилюватися за Більбо. Він, певна річ, довгі роки володів Перснем і користувався ним, тож, доки небезпечний вплив зійде нанівець, мусить минути трохи часу — наприклад, аби Більбо було безпечно знову його побачити. Або ж він цілком щасливо проживе ще багато років, залишаючись таким самим, як тоді, коли розлучився з Перснем. Адже, врешті-решт, він віддав його мені добровільно, а це важливо. Ні, за нашого любого Більбо я не хвилююся, відколи він відпустив ту річ. Натомість я почуваюся відповідальним за тебе. З того часу, як Більбо пішов, я дуже переймався тобою та всіма цими чарівними, абсурдними, безпорадними гобітами. Світ зазнає нищівного удару, якщо Темна Сила здолає Шир — якщо цілий ваш рід, усі добрі, веселі, недоумкуваті Бофини, Виприни, Сурмачі, Тугопаски й решта, не кажучи вже про сміховинних Торбинів, перетворяться на рабів.

Фродо здригнувся.

— Чому би таке мало статися? — запитав він. — І навіщо тій Силі такі раби?

— Правду кажучи, — відповів Ґандальф, — я припускаю, що досі — зауваж, досі — вона просто не сприймала серйозно існування гобітів. І ви повинні бути вдячні за це. Проте час безпеки минув. Сила та вас не потребує: в неї вдосталь інших корисних прислужників, — але вона вас уже не забуде. І нещасні гобіти-раби принесуть їй значно більше приємності, ніж гобіти щасливі та вільні. Існують-бо такі речі, як злоба і помста.

— Помста? — перепитав Фродо. — Помста за що? Я досі не збагну, як усе це стосується Більбо, мене та нашого персня.

— Якнайтісніше, — сказав Ґандальф. — Наразі ти ще це усвідомив справжньої небезпеки, та невдовзі збагнеш. Я теж не був цілком певен щодо неї, коли востаннє був тут, однак настав час говорити. Дай-но мені персня на хвилинку.

Фродо вийняв персня з кишені штанів, де той лежав, прикріплений до ланцюжка, що звисав із пояса. Відстебнув і поволі передав чарівникові. Перстень раптом став дуже важким, ніби чи то він, чи й сам Фродо чомусь не бажав, аби Ґандальф доторкнувся до нього.

Ґандальф покрутив персня в руках. На вигляд він був зроблений із чистого та суцільного золота.

— Бачиш на ньому які-небудь позначки? — запитав чарівник.

— Ні, — відказав Фродо. — Немає жодних. Він завжди гладенький, на ньому ніколи не видно ні подряпин, ані слідів того, що його носили.

— Ну, то дивися!

На превеликий подив і жаль Фродо, чарівник зненацька жбурнув перстень в осердя жарин у каміні, де горів вогонь. Фродо зойкнув і метнувся по щипці, та Ґандальф стримав його.

— Зажди, — наказав він гобітові, кинувши на нього квапливий погляд із-під кошлатих брів.

Перстень не зазнав жодних видимих змін. За якусь часину Ґандальф підвівся, зачинив віконниці й опустив фіранки. Кімната стала темною і тихою, хоча досередини ледь долинало — тепер уже близько біля вікон — приглушене клацання Семових садових ножиць. Кілька секунд чарівник стояв і дивився у вогонь, потому нахилився, посунув персня щипцями до краю каміна і спритно вихопив. Фродо майже не дихав.

— Він зовсім холодний, — сказав Ґандальф. — Тримай!

Тоді поклав його на тремтячу долоню Фродо: перстень став таким об’ємним і важким, як ніколи доти.

— Тримай! — повторив Ґандальф. — І дивись уважно!

Фродо придивився і побачив кілька акуратних рядків — красивіших за найгарніші розчерки пера, — які бігли вздовж цілого персня зовні та зсередини: вогненні рядки, літери яких, здавалося, було виведено пливким шрифтом. Вони світилися сліпучо-яскраво, та віддалено, ніби з неймовірної глибини.

— Я не можу прочитати цих вогняних літер, — сказав Фродо голосом, що зривався від хвилювання.

— Ти — ні, — підтвердив Ґандальф, — а я можу. Це — ельфійські літери стародавнього зразка, та мова їхня — мордорська, і я не вживатиму її тут. Спільною мовою там сказано ось що — переклад доволі точний:

Один з них керує, Один — всіх знайде,

Один їх збере й у пітьмі всіх зведе.

Це лише два рядки з вірша, відомого з ельфійських традиційних вірувань:

Три персні для ельфів — для їх королів,

Сім — гордим гномам з камінних палат,

Ще Дев’ять — людям смертних родів,

Один — Повелителю Тьми, де імла

В Мордорі, де морок і тінь на землі.

Один з них керує, Один — всіх знайде,

Один їх збере й у пітьмі всіх зведе

В Мордорі, де морок і тінь на землі.

Він обірвав свою мову, а тоді заговорив повільно, глибоким голосом:

— Це — Верховний Перстень, Єдиний Перстень, що правує всіма. Це — Єдиний Перстень, якого Він утратив багато віків тому, і тоді сила Його дуже підупала. Він невимовно прагне повернути його — проте не повинен отримати.

Фродо сидів мовчки, непорушно. Здавалося, страх простягнув до нього свою невблаганну руку, ніби темну хмару, що здіймалася зі сходу і нависала, намагаючись поглинути гобіта.

— Цей перстень! — він затнувся. — Яким лихом його мені принесло?

— Ех! — озвався Ґандальф. — Це дуже довга історія. Початки її сягають далекого Чорноліття, про яке нині пам’ятають лише хранителі премудрості. Якби я почав розповідати тобі її цілу, то ми сиділи би тут навіть тоді, коли цю весну змінила би зима. Минулої ночі я розповів тобі про Саурона Величного, Темного Володаря. Ті чутки, які тобі відомі, — правда: він справді знову постав, але випустив Морок-ліс зі своїх лещат, повернувшись до стародавньої твердині в Темній Вежі Мордору. Назву цю чули навіть ви, гобіти, бо вона тінню лягла на береги старих історій. Щоразу після поразки та перепочинку Тінь набуває інакшої форми і знову росте.

— Хотів би я, щоби вона росла не за мого життя, — сказав Фродо.

— І я теж, — погодився Ґандальф, — і всі, хто дожив до таких часів. Але не їм вибирати. Нам належить вирішувати лише те, що робити з тим часом, який нам відведено. А час наш, Фродо, вже починає темніти. Бо Ворог швидко зростає на силі. Його плани ще не визріли, та, гадаю, вони визріють. І тоді нам буде

1 ... 19 20 21 ... 166
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня, Джон Рональд Руел Толкін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня, Джон Рональд Руел Толкін"