Читати книгу - "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"

основної дії не випадковість. Травневі свята в Англії за давнім, ще дохристиянським звичаєм присвячені весняному цвітінню землі. На початку травня буяння соків у квітах і травах відповідає буянню людських мрій та фантазій, і згаданий анахронізм у атмосфері п’єси-казки виглядає цілком органічно. Зілля, що викликає кохання з першого погляду, життєрадісний, бешкетливий Пак та тендітні ельфи прийшли в комедію Шекспіра з англійського фольклору. Оберон і Тітанія - це витвір авторської уяви, і не дивно, що ці образи багатопланові. Шекспір наділяє царствене подружжя, подібне до Тезея й Іпполіти, безмежною владою над людьми й стихіями, і в той же час прирівнює їх до простих смертних, коли й вони потрапляють у полон до химер власної уяви. Люди й боги в ренесансному нічному царстві Шекспіра рівні перед коханням. Парадоксальним доказом на користь цієї ідеї є і абсурдна закоханість Тітанії в Навоя, перетвореного на осла: високий «романтичний» план комедії таким чином поєднується з «низовим», фарсовим її рівнем.

Постановку афінськими ремісниками «Лютої смерті Пірама й Тізби» звичайно трактують як бурлескну версію теми кохання, а ткача Навоя вважають - разом з Довбешкою («Марні зусилля кохання»), Лансом («Два веронці») та мамкою Джульєтти - неперевершеним комічним героєм ранньої творчості Шекспіра. З іронією змалював автор відверте презирство Іпполіти до спектаклю, а також зверхність Тезея, нездатних зрозуміти щирі почуття, якими керувались незграбні простолюдці. Чи не з цього починається в мистецтві усвідомлення й художнє втілення тієї дистанції між митцем і «верхами» суспільства, яке набере самостійного значення в наступні літературні епохи? П’єса про Пірама й Тізбу - це художній документ великої ваги, який доніс до майбутніх поколінь, хай у стилізованому вигляді, народну комедію тих часів. Усі моменти побутової, фарсової лінії твору по-своєму розвивають ідеї ренесансного гуманізму: так, невичерпна енергія Навоя, який хотів зіграти й Лева, й Тізбу, а ще краще - Геракла з усіма його подвигами, Навоя - з його вмінням лишатися собою і в ослячій подобі, і перед реальними чи казковими монархами, свідчить про віру Шекспіра в невичерпні можливості людини у фантасмагорії життя.

Поетична казка Шекспіра привернула увагу його шанувальників на Україні ще в 30-і рр. XIX ст. (нарис про п’єсу І. Я. Кронеберга, спроби перекладу І. В. Розковшенка та В. М. Лазаревського). Великий вплив справила п’єса на задум драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Поетеса присвятила комедії також однойменного вірша. В 1927 р. Г. Юра поставив комедію на сцені Київського українського драматичного театру ім. І. Я. Франка. На світовій сцені великого авторитету набули інтерпретації комедії в лондонському театрі «Олд Вік», де в ролях Оберона та Тітанії виступали талановиті виконавці ролей шекспірівського репертуару Джон Гілгуд (1929) та Вів’єн Лі (1937). Поетичний спектакль про всепереможну силу кохання створив також відомий режисер англійського театру та кіно Пітер Брук (1971).

Серед кіноекранізацій «Сну літньої ночі» варто згадати американську стрічку режисерів М. Рейнгарта та І. Дітерле (1935) та напрочуд поетичну спробу чехословацького режисера Іржі Трнки розповісти історію шекспірівських героїв мовою лялькового мультиплікату (1959).

 

 

 

___________

 

Вільям Шекспір

 

СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІ

 

William Shakespeare, «A Midsummer Night’s Dream», pub.1600

 

0032

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 2.

Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1985.

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Оцифрований текст взято з інтернету.

 

© Переклав з англійської Юрій Лісняк

 

© Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2021

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2021

1 - Титул «князь» в античному контексті є анахронізмом, але саме такий титул легендарний Тезей (Тесей), син і спадкоємець афінського царя Егея, мав у «Розповіді лицаря» з «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера, де згадується, зокрема, і завоювання Тезеєм Скіфії, і одруження його з царицею амазонок Іпполітою. Тезей у Чосера теж мав придворного Філострата. Відомості про Тезея Шекспір міг знайти також у «Життєписах, благородних греків і римлян» Плутарха (46-120 н. е.), англійський переклад цієї, книги вийшов 1579 р.

2 - Амазонки - легендарне плем’я жінок-войовниць, які жили в Малій Азії й на берегах Меотіди (Азовського моря).

3 - Для тебе батько - все одно, що бог - Принцип патріархальних родинних стосунків, якого дотримувалися і в часи Шекспіра.

4 - Чи зможеш ти вдягти убір черниці...- Приклад анахронізму: в Стародавній Греції не існувало монастирів.

5 - Діана - тут - богиня дівочої цноти.

6 - За міфом, золота стріла Ерота (Купідона) приносила щасливе кохання.

7 - Венерині голубки - символ чистоти, постійний атрибут богині кохання Венери.

8 - В «Енеїді» Вергілія цариця Карфагена Дідона, покинута Енеєм, заподіяла собі смерть, спаливши себе на поховальному вогнищі.

9 - Феба - одне з імен Діани, богині місячного світла.

10 - Пірам і Тізба - герої трагічної історії про кохання з поеми «Метаморфози» Овідія, про юнака і дівчину з ворожих сімей у Вавілоні. Одне з можливих джерел трагедії «Ромео і Джульєтти».

11 - Та найдужче мені личить тиранів грати - Є припущення, що Шекспір глузує з Едварда Алейна, провідного актора з трупи Лорда Адмірала, яка суперничала з трупою Бербеджа. Алейн славився патетичним виконанням ролей тиранів і злочинців.

12 - Ракл -