Читати книгу - "Ляльковий дім"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Н о р а. У кого заведуться нові зв'язки?
Р а н к. У вас і в Хельмера, коли мене не стане. Та ви вже на шляху до цього, здається. Навіщо здалася вам учора ввечері оця фру Лінне?
Н о р а. Ой-ой. та чи не ревнуєте ви мене до бідолашної Кристини?
Р а н к. Звичайно. Вона заступить мене у вашому домі. Коли мене не стане, ця жінка, напевно...
Н о р а. Тсс! Не так голосно. Вона там.
Р а н к. І сьогодні? От бачите!
Н о р а. Вона прийшла тільки допомогти мені полагодити і мій костюм. Господи, який ви нестерпний. (Сідає на диван.) Ну, будьте ж розумним, докторе Ранк. Завтра побачите, як я чудово танцюю, і зможете уявляти собі, що це для вас, — ну, звичайно, і для Торвальда. (Виймає з картонки різні речі.) Докторе Ранк, сідайте тут, я вам щось покажу.
Р а н к (сідає). Що таке?
Н о р а. Ось! Дивіться!
Р а н к. Шовкові панчохи.
Н о р а. Кольору тіла. Хіба не диво? Так, тепер темно, але завтра... Ні-ні-ні. вище не можна бачити! А втім, вам можна показати й вище.
Р а н к. Гм!..
Н о р а. Що ви так критично розглядаєте? Ви, може, думаєте, що вони мені не личать?
Р а н к. Про це судити не берусь через брак певніших відомостей.
Н о р а (дивиться на нього якусь хвилину). Фу, як вам не соромно! (Легенько б'є його по вуху панчохами.) Ось вам за це. (Знову прибирає речі.)
Р а н к. А які ще скарби мав я побачити?
Н о р а. Нічого більше не побачите. Ви нестерпний. (Наспівуючи, копається в речах.)
Р а н к (після короткої мовчанки). Сидячи з вами ось так, просто, я не розумію... не можу збагнути... що сталося б зі мною, якби я не бував у вашому домі.
Н о р а (посміхаючись). Так, мені здається, ви справді почуваєтесь у нас зовсім непогано.
Р а н к (тихше, дивлячись у простір). І хочеш не хочеш, а доведеться все це покинути...
Н о р а. Дурниці! Нічого ви не покинете!
Р а н к (як і раніш). Піти, не залишивши навіть найменшого вдячного спогаду, навіть хвилинного співчуття... нічого, крім порожнього місця, яке може бути зайняте першим зустрічним.
Н о р а. А якби я тепер звернулася до вас з проханням? Ні...
Р а н к. Про що?
Н о р а. Про великий доказ вашої дружби...
Р а н к. Ну-ну?
Н о р а. Ні, бачте, я хочу сказати — про велику послугу...
Р а н к. Невже ви справді хоч раз так ощасливите мене?
Н о р а. Ах, ви не знаєте, у чому справа.
Р а н к. То скажіть.
Н о р а. Ні, не можу, докторе. Це вже надто велика послуга — тут і порада, і допомога, і послуга..,
Р а н к. Чим більше, тим краще. Але я не розумію, що це може бути. Говоріть же! Хіба я не користуюсь у вас довір'ям?
Н о р а. Як ніхто інший. Ви мій найвірніший, найкращий друг — я знаю, знаю. Якби ви допомогли мені, попередили щось!.. Ви знаєте, як щиро, як безмежно любить мене Торвальд. Він ні на хвилину не завагався б віддати за мене життя...
Р а н к (нахиляючись до неї). Норо, ви гадаєте, він один тільки?..
Н о р а (легко здригнувши). Один...
Р а н к. ...хто з радістю віддав би за вас своє життя.
Н о р а (пригнічено). Ну, от...
Р а н к. Я поклявся собі, що ви дізнаєтесь про це раніше, ніж мене не стане. Зручнішого випадку мені не дочекатись. Так, Норо, тепер ви знаєте. І знаєте також, що ви мені можете довіритися швидше, ніж будь-кому.
Н о р а (встає, спокійніш, рівним тоном). Пропустіть мене.
Р а н к (даючи їй пройти, а сам — продовжуючи сидіти).
Норо...
Н о р а (на дверях передпокою). Елене, принеси лампу. (Іде до грубки.) Ах, милий докторе Ранк, це дуже негарно з вашого боку.
Р а н к (встаючи). Що я покохав вас так само щиро, як інший? Це негарно?
Н о р а.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ляльковий дім», після закриття браузера.