Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"

Смиренність.

Співчуття.

Жалість.

Вище знання.

Вища мудрість.

Вища мораль.

Любов до всього живого.

Віра в доброту бога.

Ашока підтримував мирні відносини з сусідами і не здійснював завойовницьких походів. Він заборонив полювання як вид спорту та звів безкоштовні лікарні, навіть для тварин. Ашока засновував навчальні заклади та будував іригаційні системи. За його правління біла побудована мережа доріг, що об’єднала всю Індію. Важливу дорогу, завдовжки 1300 кілометрів, будували від Паталіпутри на північ, до Таксили. Торгові шляхи з’єднували Паталіпутру з портом у Чампі, а звідти з Цейлоном, Малайзією та іншими портами Азії.

В індуїстській системі каст положення торговців не було чітко визначеним, проте тепер до них почали ставитися з повагою та вони дістали нові можливості. Рівність усіх, яку особливо підкреслював Будда, підходила торговцям ідеально. Буддизм не вимагав метафізичних роздумів, коштовних жертв та аскетизму.

Роміла Тапар зазначає, що, коли суспільне життя стало більш складним, старі ідеї почали піддавати сумніву. Природним було те, що торговці також почали вимагати захисту своїх прав. Завдяки ним процвітали технічна та економічна галузі. Нова духовна культура заперечувала, що істинне знання належало тільки брамінам. На перший план почали ставити мислення, засноване на досвіді, а не аскезу.

Пожвавлена торгівля й урбанізація підвищили популярність буддизму. Паталіпутра перетворилася на центр буддизму та мис­тецт­ва. Через це тут зібралося багато вчених і купців зі всього світу. Часто вони прибували для того, щоб придбати вироби з бавовни, якими славилася держава Маур’їв. Чисельність іноземних купців була такою високою, що Ашоці довелося організувати окремий адміністративний відділ для опікування їхніми справами.

Хоч Ашока і проголосив свої миролюбні наміри, у нього була велика армія та ефективна мережа шпигунів, які поширювали царські ідеї та докладали про настрої народу. Ашока був вправним і делегував свої обов’язки, однак також вимагав од своїх підлеглих великої відданості своїй праці. Він був непримиренним до корупції. Завданням чиновників було підвищувати довіру населення до влади. Тому державні та військові службовці отримували регулярну заробітну плату. Нерухомість, продукція хатніх господарств і торгівля обкладалися податком, як у сучасній державі добробуту.

Ашока створив гарні можливості для торгівлі та вільного підприємництва. Він не був фанатичним. В імперії Ашоки багатокультурність і широкий спектр різноманітних релігій були нормальним явищем. Утім, суспільство держави Маур’їв не захоплювалося демократією та індивідуалізмом. Ашока був турботливим деспотом, але в нього було добре серце. Він також не був наївним новонаверненим буддистом і не вимагав від підлеглих прийняття своєї віри, як зазвичай робили правителі, зазнавши пробудження у вірі. Дхамма була для Ашоки засобом для створення єдності в багатокультурному суспільстві. Гуманізм, проповідуваний Ашокою, приніс мир і заможність громадянам його держави.

Буддизм почав перетворюватися на світову релігію завдяки Ашоці. Його вважали і досі вважають взірцевим правителем, що не змарнував кошти на війни, а натомість створив одну з найбільш великих, заможних і впливових держав у світі. Ашока помер у 233-му чи 232 р. до н. е.

Наступникам Ашоки не вдалося досягти його величі. У 181-му або 180 р. до н. е., через 52 роки після смерті Ашоки, було вбито Бріхадрату, останнього правителя династії Маур’їв. Влада перейшла до командувача армії та браміна Пуш’ямітри Шунги.

Духовне процвітання Паталіпутри не закінчилося зі зникненням династії Маур’їв. Паталіпутра стала столицею династії Шунги.

Династії наступників Ашоки були порівняно толерантними і дозволяли існування одночасно індуїзму та буддизму. На думку історика Джона Кі, це посприяло підвищенню добробуту. Буддизм дав поштовх торгівлі та виробництву товарів. Він не заохочував витрачати прибутки на пожертви, натомість сприяв новим інвестиціям. Було скасовано кастові правила й обмеження, пов’язані з їжею та подорожами, що робили торгівлю відверто небезпечною справою для правовірних людей.

Біля буддійських монастирів облаштовували ринки та готелі, що приваблювало торгові каравани.

Наука, освіта, філософія та мистецтво процвітали. Вчених і митців щедро спонсорували. Розвивалася скульптура, будували ступи, прекрасні пам’ятні знаки Будди. Ступи не були, утім, демонстрацією царської розкоші — їх будували переважно коштом торговців.

У ІІІ ст. н. е. було впорядковано визначну працю, філософію якої і сьогодні сповідують мільйони людей на Заході. Патанджалі зібрав практики та філософію йоги в одну збірку, відому під назвою «Йога-Сутри». Припускають, що Патанджалі також написав відомий трактат з медицини — «Аюрведа». Порадами Патанджалі користуються і сьогодні на заняттях йогою в усьому світі. Сама традиція йоги, звичайно, більш древня, проте у «Йога-Сутрах» зібрані найкращі практики, раджа, та афоризми, сутри, що разом представляють восьмиступінчасту систему аштанга. Філософська традиція належить до школи Санкх’я. У фокусі уваги — розум: увесь рух думок потрібно звести до одної думки.