Читати книгу - "Іміджмейкер із Москви"

– Восьмое марта, дубль три! Пошла фонограмма!

Залунали перші ноти з паулсовського «Миллиона алых роз». Бабай у білому костюмі, що виблискував та іскрився, театрально закрокував сходинками вниз. Обабіч нього на сцену разом з ним сходили ті ж самі ткалі і вчительки, що вже знялися у двох попередніх роликах. Втім, цього разу жінки були одягнені в модельні чистесенькі костюми, ретельно підігнані та випрасувані. Гарні зачіски та професійний грим кожну з них перетворили на красуню. Оцінююче оглянувши «квітник» навколо себе, Бабай заспівав:

«Жил-был один кандидат,

Денег немного скопил,

И, когда праздник настал,

Женщин поздравить решил.

Он тогда продал свой банк,

Станки для ткачих приобрел,

А на остальной капитал

В школах ремонт произвел!»

Хор підхопив мелодію і матеріально стимульовані жіночі голоси нещадно вдарили присутніх по вухах:

«Миллионы своих инвестиций вложил

Бескорыстный Бабай – наш родной

кандидат!

Кто народ, кто народ всей душой

полюбил,

Лишь тому округ наш отдает

мандат!!»

Димо-машини вивергали важкі азотні хмари, зверху дощем сипалися доларові купюри, масовка, щиро радіючи, хапала їх на льоту.

– Стоп! Снято! Перерыв пятнадцать минут! – скомандував Артурчик.

До іміджмейкера, витираючи з чола піт, підійшов Бабай. Нестор Євграфович похвалив дебютанта:

– Ну вот видите, Владимир Михалыч, уже практически хорошо. Вы же просто талант! Вот когда в девяносто шестом мы репетировали предвыборные танцы Бориса Николаевича – вот там, действительно, пришлось повозиться!!

– Нестор Евграфович, а может, все-таки наймем дублера? – з надією в голосі запропонував Бабай.

– Ну что вы, голубчик, ни в коем случае! – безапеляційно заперечив іміджмей-кер. – Я как профессионал обязан заботиться о сохранности денег клиента. Достаточно того, что фонограмму нам напел сам Паваротти вместе с хором ватиканских монашек…

Очі Бабая заблищали. Він захоплено вигукнув:

– Круто!! Вот, боюсь только, братва не поверит…

– Предъявите счет, – поверят, – із суворим обличчям сказав політтехнолог, простягаючи банкіру аркуш з кошторисом. Бабай прочитав цифри і, прикро вражений, вигукнув:

– Мама родная!

– Какая мама?! – так само суворо перепитав іміджмейкер, заглядаючи у рахунок, – Нет, все правильно, никакой мамы. Видите, подпись: «Папа. Ватикан, 7 марта» – авторитетно припинив він дискусію.

З товстою пачкою однодоларових купюр до них підійшов асистент. Зі словами «Пожалуйста, ваш реквизит!» він простягнув пакунок Бабаю.

Бабай невдоволено зважив вагу пакунка на руці.

Интересно, почему с каждым дублем реквизита становится все менше? – запитав він.

Іміджмейкер взяв незалежного кандидата попід руку і коротко, але доступно роз'яснив йому елементарні принципи виготовлення реклами:

– Уважаемый Владимир Михалыч! Мы стремились, чтобы в кадре была видна неподдельная тяга народа к вашим инвестициям. Именно поэтому мы не предупредили массовку, что доллары сделаны на цветном ксероксе…

Бабай уважно роздивлявся американські гроші:

– Не понял. Я же для этого инвестиционного дождя специально разменял целую штуку по одному баксу! – не вгавав він.

Іміджмейкеру знову довелось все розставити по місцях:

– Деньги пошли на телефонные переговоры с Ватиканом. Вы же знаете, Папа старенький и говорит очень медленно.

Раптом пролунала команда асистента:

– Все на исходные! Восьмое марта: дубль четыре! Пошла фонограмма!

Студію заполонила знайома мелодія…

5

…Цього разу паулсовський «Миллион алых роз» наповнював люкс іміджмейкера, оскільки Нестор Євграфович збирався подивитися по телевізору трансляцію кліпа, завершеного Артурчиком самотужки. Весь екран заповнив собою Бабай…

Раптом задзеленьчав телефон, висмикнувши політтехнолога з роздумів. Іміджмейкер взяв трубку. Дзвонив Симорозенко.

– Да, Никита Ильич, с праздником вас!… – весело привітався іміджмейкер. – Почему не ваш праздник? Это праздник лучшей части вашего электората!… Что-о?! Ваши ткачихи в клипе Бабая?! Не может быть! По какому каналу!? Ах да, вижу-вижу!…

Прикривши трубку рукою, Нестор Євграфович прошепотів своему помічнику:

– Он потрясен – говорит, что на фабрике Клары Цеткин он десять лет проработал парторгом и не ожидал от своих ткачих такой политической неразборчивости.

Іміджмейкер продовжив діалог із Симорозенком:

– А чего же вы хотели, они же – ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ткачихи!… Как?! Они до сих пор состоят у вас на партийном учете? Замечательно! Наш человек в штабе Бабая сообщил, что этот зажравшийся бандократ обычно платит массовке по десять баксов. Так что, дорогой Никита Ильич, можете смело отправляться к своим Кларам Цеткин за партвзносами! Тем более, что классовая борьба в Центральном округе обостряется, и наша с вами пролетарская идея нуждается в дополнительном финансировании!… Да-да, но пасаран, товарищ Симорозенко!

Політтехнолог поклав трубку.

_Ну что, Артур, проведем маленький эксперимент? Набери-ка нашего патриота, – попросив він асистента. Той набрав номер – лінія була зайнята.

_Это ему звонят доброжелатели, пересказывают в лицах клип Бабая… Сейчас он дослушает и перезвонит нам, – задоволено припустив іміджмейкер. За хвильку телефон справді задзвонив.

– Киевский офис професс… – почав було ассистент. – Так-так, зараз паклычу. – Сказав він, простягаючи трубку, і з повагою прошепотів:

– Вы гений, Нестор Евграфович!

– Так, вітаю вас, пане Богдане!… – весело почав іміджмейкер. – Що ви кажете?!. Ваші вчительки агітують за Бабая? Не може бути!

Прикривши слухавку рукою, Нестор Євграфович коротко переказав асистенту, який згоряв від цікавості, зміст Сливкового обурення:

– Он говорит, что до девяносто первого года был парторгом районе

Іміджмейкер знову продовжив діалог із Сливкою:

– Так-так…

Нахилившись до асистента, Нестор Євграфович прошепотів:

– А потом он лично переписал их всех в Рух.

– Я теж, шановний Богдане Степановичу, не можу повірити в таку зраду національної ідеї, – вів далі іміджмейкер у трубку. – Може, їх катували?… Так, згоден, без руки Москви не обійшлося! Терміново пишіть скаргу в Центрвиборчком про іноземне втручання!… До побачення! Шануймося, бо ми того варті!

Нестор Євграфович з переможним виглядом поклав трубку.

6

У готельному ресторані за столиком, знову накритим на чотирьох, сиділи і снідали троє: іміджмейкер з асистентом і Підвальський. Четвертий – генеральний продюсер Смотрянський – знову запізнювався. Шоумен, як завжди нехтуючи їжею, повільно потягував азербайджанський коньяк і ділився своїми враженнями від перегляду виготовлених друзями витворів політичної реклами:

– Видел я вчера ваши клипы. Так себе, бедненько и неубедительно. А у этого вашего Бабая, что, нет бабок на приличную фонограмму? Сказали бы мне, я бы за полчаса организовал Паваротти и хор монашек Ватикана…

– Знаю-знаю! Через секретаршу помощника советника Папы Римского… – з іронією зауважив іміджмейкер.

Підвальський вдав ображеність і мовив з апломбом:

– Ладно, тоже мне, серый кардинал! Пока ты там возишься с сомнительными личностями, вчера вечером вся страна смотрела мое праздничное рейтинг-шоу