Читати книгу - "Іміджмейкер із Москви"

– Это точно, можешь даже не сомневаться… – наколюючи на виделку черговий шматок котлети і переконливо хитаючи головою, зауважив Смотрянський. Не на жарт стурбований несподіваною і важливою новиною, Не-стор Євграфович нахилився до Артурчикового вуха і прошепотів:

– Артур, срочно созвонись с клиентами и назначь встречи.

Асистент підхопився і вийшов геть. Імідж-мейкер глипнув на годинник.

– Черт побери, времени почти не осталось… – сказав він і, допивши чарку, попрощався з телевізійниками.

2

…Нестор Євграфович з Артурчиком після великої напруженої роботи сиділи у своєму номері. Попиваючи каву з коньяком, вони переглядали щойно змонтовані рекламні віде-оролики. Першим був ролик товариша Симо-розенка.

Ролик починався позивними «Широка страна моя родная». На екрані прискорено зійшло величезне сонце зі серпом і молотом, на тлі якого з'являвся напис на весь екран «8 березня». Далі починався, власне, рекламний кліп.

У кадрі з'явився ткацький цех у стилі соц-реалізму перших п'ятирічок. Товариш Симо-розенко, хриплувато співаючи текст на мелодію «Как много девушек хороших», обходив ткаль і вручав кожній жінці по гвоздиці:

«Как много девушек хороших

В Центральном округе живет!

К ним, на весну-красну похожий,

Красный кандидат идет

И так поет:

Отдайте голос коммунисту!

Я нравственность восстановлю

И мужиков гулящих быстро

Наш партком вернет в семью!…»

Остання із ткаль, обвивши кандидату шию рукою, поцілувала Симорозенка зі співом: «…Я вас люблю!»

Після чого ткалі всім хором заспівали на дві партії:

«Никита!

Буржуям ты не дашь покоя!

Никита!

За власть Советов в бой пойдем!

Никита!

Ткачихи округа с тобою!

Смелей, Никита!

Тебе свой голос отдаем!»

До фіналу пісні ткалі зібрали роздані Симорозенком гвоздики в один величезний букет і вручили – тобто, фактично повернули – кандидатові. Зображення на екрані зупинилося. У стоп-кадрі завмерло «сімейне фото» – Симорозенко з квітами в оточенні ткаль. Зверху на картинку виповз слоган:

«Кандидат Симорозенко – стабильность, проверенная временем!»

Нестор Євграфович невдоволено зиркнув на Артурчика і жестом запросив поставити наступний ролик. За кілька секунд затемнення розпочався рекламний кліп пана Сливки.

Пролунали позивні на мелодію приспіву пісні «Маруся, раз, два, три, калина…» На екрані з'явилася зала Будинку культури, стилізована під «Шевченківський куточок» – рушники, портрети Шевченка, Франка, Українки, Драча і Павличка. На задній стіні висів транспарант «Конференція творчої інтелігенції». Богдан Сливка з трибуни співав на ту ж мелодію, що й комуніст:

«Дівчат багато чорнобривих

Я в списках виборців знайшов,

І квіти жовті та блакитні

Я дарувати їм готов,

За цим й прийшов!»

Сливка зійшов із трибуни і, роздавши ромашки та волошки жінкам у вишиванках, продовжив свою вокальну партію:

«Віддайте голос демократу!

Коли в парламент я прийду,

Садки вишневі коло хаток

По всій країні насаджу,

Я не брешу!»

До націонал-демократа підбігла грайлива жіночка і, надягнувши йому на голову віночок з кольоровими стрічками, гаряче поцілувала просто в губи. Хор жінок у дві партії потужно вдарив вокалом:

«Богдане!

На честь твою гримлять бандури!

Богдане!

Тримай державнеє кермо!

Богдане!

Відродиш, нашу ти культуру!

Богдане любий!

Тобі свій голос віддамо!!!»

До фіналу пісні жінки знов-таки зібрали роздані Сливкою квіти в один величезний букет і вручили його назад кандидатові. Зображення на екрані застигло у стоп-кадрі «сімейне фото» – Сливка в оточенні бандуристок. Зверху на картинку виповз слоган -

«Думаючи по-українськи, обирай українське! Богдан Сливка».

Іміджмейкер клацнув пультом і зображення завмерло на «паузі».

3

Тоном, якій не обіцяв нічого доброго, Не-стор Євграфович запитав у асистента:

– Та-ак! И вот на ЭТО пошли наши деньги? Ну, в смысле – бывшие деньги наших клиентов?!

– Но, Нестор Евграфович, но ведь вы же сами писали эти тексты… – несміливо спробував заперечити асистент.

Іміджмейкер грізно насупився і вигукнув:

– Тексты – гениальные!!

– Ну, так фонограммку мы можем и подправить… Хоть балалайку добавим, хоть орган… – дипломатично запропонував помічник.

Але шеф вже остаточно зшаленів:

– При чем тут музыка?!! Артур!! Я спрашиваю – откуда взялась эта массовка?!! Где вы нашли этих ткачих?!!

– Где-где? – образився асистент. – Ну, не в Караганде же, Нестор Евграфович! На ткацкой фабрике имени Клары Цеткин.

Іміджмейкер трохи заспокоївся, але продовжив з підозрою:

– А творческую интеллигенцию, небось, представляли учительницы украинского языка?

Асистент, зрадівши, що іміджмейкер оцінив всю натуралістичність політреклами, радісно вигукнув:

– Конечно! И нам еще очень повезло, что их всех вместе собрали в районо на совещание по новому правописанию…

Іміджмейкер, збавивши оберти, відверто зацікавився:

– И что, у них еще остались силы идти на съемку после ТАКОГО совещания?

– Почему ПОСЛЕ совещания? – перепитав помічник. – Им в новом году еще не платили зарплату, так я дал по двадцать гривен, и они вместо совещания пошли сниматься в клипе. Вместе со всем своим начальством. Кстати, – Артурчик показав на жінку з букетом, яка цілує на екрані Славка, – вот эта игривая дама – начальник районо. Нестор Евграфович, восьмое марта уже завтра, переснять все равно не успеем! Ну, посмотрите, какие они естественные и жизнерадостные! Куда там Мишиному кордебалету из рейтинг-шоу…

– Ладно, Артурчик, уговорил, – примирливо мовив іміджмейкер.

Асистент ствердився у правильності вирішення ним поставленого завдання:

– Вот и я говорю – избирателям же будет приятно увидеть родных ткачих и учителей, которые их одевают и учат! – з пафосом закінчив він.

Іміджмейкер із сумнівом у голосі зауважив:

– Ну, вообще-то, качество отечественного текстиля и среднего образования оставляет желать лучшего… Им бы приличного инвестора, или хотя бы спонсора… Так, это идея… Артурчик!!! – вигукнув він, розпалюючись. – Это гениальная идея! Срочно пишу новый сценарий! А ты, давай, обеспечь всех этих – ткачих-поварих, училок-мучилок!

– Куда?!! – запитав ошелешений асистент…

– Куда-куда? Ну не в Караганду же! – взяв реванш шеф… – Чтоб через два часа все были в съемочном павильоне!!

Асистент дістав із відеомагнітофона переглянуту касету.

– А с этими роликами что делать? – запитав він.

Іміджмейкер взяв його за плечі і, повернувши обличчям до виходу, розпорядився:

– Быстро вези на студию. Пускай завтра запускают оба сразу же после поздравления Президента!

4

У великому знімальному павільйоні горіли з півсотні прожекторів, спрямованих на багатоступінчасту естраду, що блимала різнобарвними вогнями. Сходами густими клубами скочувалася у залу аж до пульта звукооператорів пара азоту, переливаючись казковими космічними кольорами. Увага численних творчих та технічних працівників студії була прикута до сцени, де перед камерами з мікрофоном у руках розхитувався на ступнях нагримований до невпізнання Бабай. Осторонь, біля самої сцени, стояли іміджмейкер з