read-books.club » Дитячі книги » Як і чому 📚 - Українською

Читати книгу - "Як і чому"

198
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Як і чому" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 19 20 21 ... 27
Перейти на сторінку:
в багаття, принесла широку лопатоподібну баранячу кістку та й почала чарувати, щоб не похвалити ненароком Кішку і втретє. Цього разу вона не співала, а чарувала мовчки, і в Печері стало так тихо, що з якоїсь шпарини раптом вискочила манюсінька-манюсінька мишка і побігла по долівці.

— О мій Вороже, Дружино мого Ворога і Мати Сина мого Ворога, — сказала Кішка, — невже оцю маленьку мишку ти викликала своїми чарами?

— Ой! Ні! Рятуйте! — закричала Жінка і з переляку впустила кістку, а сама скочила на ослінчик біля вогню і швидко-швидко заплела косу, щоб у неї не вплуталась мишка.

— Еге! — муркнула Кішка, стежачи за Жінкою на ослінчику. — А мишка мені не зашкодить, коли я її з’їм?

— Ні,— сказала Жінка, доплітаючи косу, — з’їж її хутенько, і я буду тобі дуже вдячна.

Кішка зробила один стрибок і одразу спіймала маленьку мишку, і Жінка сказала:

— Сто разів дякую тобі. Навіть наш Перший Друг не такий спритний, щоб спіймати маленьку мишку. Ти, певне, дуже розумна, Кішко.

І тієї ж хвилини й секунди, моє серденько, Горщик з молоком, що стояв біля вогнища, — лусь! — та й розпався навпіл, бо він пам’ятав про умову, що її склала Жінка з Кішкою. А коли Жінка злізла з ослона — ой лишенько! — Кішка вже хлебтала тепле біле молоко, яке лишилося в одному з черепків.

— О мій Вороже, Дружино мого Ворога і Мати Сина мого Ворога, — сказала Кішка, — це — я. Ти втретє похвалила мене, і тепер я маю право пити тепле біле молоко тричі на день завжди, завжди і завжди. Але все ж таки я — Кішка, що гуляє, як сама собі знає, і всі місця однакові для мене.

Тоді Жінка засміялась, поставила перед Кішкою риночку з теплим білим молоком і сказала:

— О Кішко, ти розумна майже як людина, але пам’ятай, що ти не умовилася ще з моїм Чоловіком і Псом, і я не знаю, що вони скажуть, коли повернуться додому.

— А що мені до них? — сказала Кішка. — Коли я можу сидіти в Печері, грітися біля вогню і тричі на день пити тепле молоко, мені зовсім байдуже, що скажуть на це Чоловік та Пес.

Того ж таки вечора, коли Чоловік та Пес повернулися до Печери, Жінка розповіла їм усе про свою умову з Кішкою. А Кішка сиділа собі біля вогню й посміхалася.

Тоді Чоловік сказав:

— Ну, гаразд, але ж вона не укладала умови ні зі мною, ні з іншими чоловіками, які житимуть після мене.

Сказавши так, він скинув обидва чоботи, взяв свого кремінного тесака (це вже три речі), потім приніс поліняку й сокиру (це вже п’ять речей) і, поклавши все це поруч себе рядком, звернувся до Кішки:

— Тепер ми укладемо нашу умову. Якщо ти не ловитимеш мишей, коли будеш у Печері, —завжди, завжди і завжди, — то я кидатиму в тебе оцими пятьма речами, тільки-но тебе побачу, і так робитимуть усі інші чоловіки після мене.

— Еге, — сказала Жінка, що все це уважно слухала, — Кішка дуже розумна, але Чоловік мій розумніший за неї.

Кішка полічила всі п’ять речей (вони їй здалися вельми замашними) й сказала:

— Я ловитиму мишей, коли буду в Печері, завжди, завжди і завжди. Але все ж таки я — Кішка, що гуляє, як сама собі знає, І всі місця однакові для мене.

— Та лише тоді, коли мене немає поблизу, — сказав Чоловік. — Коли б ти не сказала оцих останніх слів, я б заховав усі ці речі назавжди, назавжди і назавжди, але тепер я кидатиму в тебе двома чобітьми й кремінним тесаком (трьома речами) щоразу, коли зустріну тебе. І так робитимуть усі інші чоловіки після мене.

Тоді озвався Пес:

— Одну хвилинку. А вона ж іще не уклала умови зі мною та всіма іншими собаками, які житимуть після мене.

І, вищиривши зуби, Пес звернувся до Кішки:

— Якщо ти не будеш ласкава до Дитини, коли я в Печері — завжди, завжди і завжди, — то я ганятимусь за тобою і таки спіймаю, а як спіймаю, то покусаю. І так робитимуть усі інші собаки, що житимуть після мене.

— Еге, — сказала Жінка, яка все слухала, — Кішка дуже розумна, але Пес розумніший за неї.

Кішка полічила зуби в псовій пащі (вони здалися їй дуже гострими) і сказала:

— Я буду ласкава до Дитини, коли я в Печері, якщо вона не дуже боляче смикатиме мене за хвіст — завжди, завжди і завжди. Але все ж таки я — Кішка, що гуляє, як сама собі знає, і всі місця однакові для мене.

— Тільки тоді, коли немає мене поблизу! — додав Пес. — Коли б ти не сказала останніх слів, я зціпив би свої зуби назавжди, назавжди й назавжди і не чіпав би тебе. А тепер я заганятиму тебе на дерево щоразу, як тільки побачу; І так робитимуть усі інші собаки, що житимуть після мене.

Тоді Чоловік пожбурив у Кішку свої два чоботи й кремінного тесака (усього три речі), і Кішка дременула з Печери, а Пес загнав її на дерево.

І з отого самого дня та й понині — чуєш, моє серденько? — з кожних п’яти чоловіків троє неодмінно жбурляють у Кішку всім, що трапиться їм під руки, а всі справжні пси заганяють її на дерево.

Але Кішка теж виконує свою обіцянку. Вона ловить мишей, вона ласкава до дітей, коли сидить у хаті й коли діти не дуже боляче смикають її за хвіст. Та, виконавши оці свої обов’язки, у свій вільний час, коли зійде місяць і настане ніч, Кішка йде і гуляє, як сама собі знає, і всі місця тоді однакові для неї. Вона йде собі у Дикі Дрімучі Ліси і видирається там на Дикі Дупласті Дерева або ходить по Диких Дірявих Дахах, помахуючи своїм диким хвостом і гуляючи у своїй дикій самотності.

Кішка співає хороших пісень,

Лазить на дерево спритно,

Гратися може з клубочком весь день,

Схоче — втече непомітно.

Все ж таки Бінкі я дужче люблю,

З ним у нас завжди порядок.

Бінкі — мій давній і відданий друг,

Першого Друга нащадок.

Якщо, наточивши у склянку води,

Я змочую лапи кішці

(Щоб потім побачити справжні сліди

Диких тварин на доріжці),

Кішка пручається, рветься із рук,

Нявкає, хоче вкусити…

А Бінкі — слухняний, покірливий друг,

З ним можна усе робити.

Ввечері кішка, мов люблячий звір,

Треться мені об коліна.

Тільки

1 ... 19 20 21 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як і чому», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як і чому"