Читати книгу - "Стів Джобс"

Вийшовши з літака у Нью-Делі, він побачив, що асфальт аж парує від спеки — а надворі був лише квітень. У готелі, який йому порадили друзі, місць не було, тож він зупинився в іншому, котрий наполегливо радив таксист.

— Я впевнений, це був просто ще один спосіб для нього заробити, бо готель той виявився у чорта в дупі.

Стівен запитав власника, чи вода з крана придатна для пиття, й був достатньо наївним, щоби повірити відповіді.

— Я дуже швидко підхопив дизентерію. Мене нудило, температура зашкалювала, я серйозно захворів. Приблизно за тиждень я схуд на двадцять кілограмів — з вісімдесяти до шістдесяти.

Щойно він зміг рухатися, Стівен вирішив забиратися геть із Делі. Він вирушив до містечка Гарідвар, у Західній Індії, що біля витоків Гангу, там саме відбувався індуїстський фестиваль Кумб Мела. Понад 10 мільйонів людей заполонили місто, в якому зазвичай живе не більше 100 тисяч мешканців.

— Навколо було море аскетів-йогів. Чимало наметів різних духовних шкіл. Все, що лише можна уявити. Я побув там кілька днів та й вирішив, що і звідти треба забиратися.

Поїздами й автобусами він дістався села поблизу Найнітала, де починалися вже Гімалаї. Це було саме те місце, де жив Нім Каролі Баба. Але коли Стів Джобс туди добрався, гуру вже не було серед живих, принаймні в його людській інкарнації. Стів винайняв кімнату з одним лише матрацом на долівці. В сім’ї, де зупинився мандрівник, його годували виключно вегетаріанськими стравами — це швидко допомогло йому поправитися після хвороби.

— Попередній мешканець лишив у кімнаті книжку «Автобіографія Йогі», — розповідав згодом Стівен, — я її перечитав кілька разів, бо зайнятися там особливо не було чим. А ще я гуляв навколишніми селами і за якийсь час уже забув про дизентерію.

Серед тамтешньої громади був і Ларі Бріліант, епідеміолог, який боровся з віспою. Він і потім активно займався благодійністю — у Google та Skoll Foundation. Ларі та Стів стали друзями на все життя.

Якось Джобс дізнався, що неподалік — в гімалайському маєтку одного багатого бізнесмена — збираються послідовники якогось гуру.

— Це була можливість зустрітися з високодуховною людиною і поспілкуватися з його послідовниками. А також це була нагода гарно попоїсти. Із наближенням до тієї оселі я вже відчував запах наїдків — голод неабияк давався взнаки.

Коли Стів пригощався, духовний наставник, який був заледве старший за Джобса, вибрав його з юрби, вказав на нього та почав реготати наче навіжений.

— Він підбіг, схопив мене, присвиснув і сказав: «Ти як дитина». Я був не в захваті від такої уваги, — згадує Стів.

Гуру взяв молодика за руку, вони покинули натовп та рушили на вершину пагорба, де були криниця та невелике озеро.

— Ми сіли, й він витяг бритву з відкритим лезом. Я подумав, що в нього щось лихе на думці, й стривожився. Але потім він дістав шматок мила — на той час у мене було довге волосся, — він його намилив та й збрив усе наголо. Він тоді сказав, що рятує мені життя.

Деніел Коткі прибув до Індії на початку літа, тож Джобс повернувся у Делі, щоби там його зустріти. Без жодного плану, переважно на автобусах, вони мандрували країною. На цьому етапі Стів уже не шукав учителя мудрості, натомість прагнув знайти просвітлення через аскетизм, самообмеження, простоту. Йому все не вдавалося віднайти внутрішній спокій. Коткі пригадує запеклу перепалку на сільському ринку між Джобсом і місцевою жінкою. Вона, за його словами, розводила молоко, що їм продавала, водою.

Та водночас Стівен Джобс міг бути і щедрим. Коли вони добралися до міста Маналі, у Коткі вкрали спальний мішок разом з усіма його дорожніми чеками.

— Стів платив за їжу і купив мені квиток на автобус назад, до Делі, — пригадує напарник Джобса.

Він також віддав свої останні гроші (100 доларів), щоби підтримати товариша.

За сім місяців в Індії Стів лише кілька разів написав батькам. Йому пошта приходила на адресу відділення American Express у Нью-Делі, забирав він її, тільки коли траплялася нагода бути проїздом у столиці.

Тож коли син подзвонив із проханням забрати його з Оуклендського аеропорту, це стало для батьків неабиякою несподіванкою. Але вони негайно прибули в Лос-Альтос.

— З поголеною головою, вбраний в індійські роби, коричневий від засмаги, — пригадує себе тодішнього Джобс, — я сидів і чекав, тоді як мої батьки десь разів зо п’ять проходили повз, не впізнаючи мене. Та врешті-решт підійшла мама і запитала: «Стів?» — і я відповів: «Привіт!».

Вони забрали його додому, де він і далі продовжував свої духовні пошуки. У гонитві за просвітленням ще багато путей було пройдено. Зранку та ввечері Стів медитував і вивчав філософію дзен, а у міжчасся відвідував Стенфордські курси з фізики й інженерії.

Пошуки

Інтерес Стіва Джобса до східної духовності, індуїзму, дзен-буддизму та його пошуки просвітлення — це не лише ознаки перехідного віку дев’ятнадцятирічного юнака. На протязі всього подальшого життя він сповідуватиме засадничі ідеї східних релігій, наприклад що мудрість приходить із досвідом, а істинне розуміння речей — інтуїтивне.

Багато років по тому, сидячи в своєму саду в Пало-Альто, він підтвердив, що досвід мандрів Індією дуже сильно на нього вплинув:

Повернення до Америки було для мене набагато більшим культурним шоком, аніж відвідання Індії. Люди в індійській глибинці не використовують розум так, як ми, натомість вони користуються своєю інтуїцією, вона в них розвинена набагато краще, аніж деінде у світі. Інтуїція — дуже потужна штука, вона, як на мене, сильніша за інтелект. Розуміння цього мало великий вплив на мій підхід до роботи. Західна раціональністична філософія (попри те, що є величезним досягненням західної цивілізації) загалом не є характерною для людини від природи, це результат навчання. В індійських селах її ніколи не вивчали. Там навчають іншому — що у деяких випадках є настільки ж цінним, а за інших ситуацій — ні. Маю на увазі силу інтуїції й ту мудрість, яка приходить із досвідом. Повернувшись додому після семи місяців життя в індійській провінції, мені відкрилися як усі вади західної цивілізації, так і велич та потужність її раціонального мислення. Якщо сісти і лише споглядати, швидко усвідомлюєш, наскільки активним є людський мозок. Спробуєте його вспокоїти — і це лише додасть вогню жару. Проте за якийсь час самого лише споглядання хід думок таки сповільнюється, і, коли це стається, відкривається можливість чути підсвідомість — ось коли включаться інтуїція, і ви починаєте бачити суть речей та