Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

впізнання предметів визначається ст. 175 КПК України. При допиті особи, яка впізнає, встановлюється найменування та призначення предмета, спосіб виготовлення, а також інші загальні ознаки. Разом з цим потрібно детально встановити та зафіксувати й окремі особливості предмета, які можуть виникнути під час його виробництва та експлуатації (дефекти обробки, сліди ремонту, зношеності тощо). Для пред’явлення для впізнання підбирають не менше двох предметів, які є однорідними з предметом (об’єктом), що пред’являється для впізнання. Однорідними вважаються предмети, які мають загальне призначення, одне найменування, форму, колір, однакову ступінь зношеності. Для того щоб чітко розрізняти предмети, що пред’являються для впізнання, до кожного з них прикріплюють бирку з номером, про що робиться відмітка у протоколі — зазначається, який саме номер надано кожному з предметів.

Коли пред’явлення оригіналів предметів для впізнання є неможливим або недоцільним з тактичних міркувань, проводиться впізнання предмета за зображеннями (фотознімками), із дотриманням таких вимог:

• фотозображення предмета пред’являється серед щонайменше трьох інших зображень схожих об’єктів, виконаних у схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному кольорі (чорно-білий знімок не можна пред’являти серед кольорових);

• фотозображення предметів нумерують, засвідчують печаткою і наклеюють на спеціальний бланк. Подальший порядок пред’явлення для упізнання такий самий, як і при пред’явленні предметів.

Пред’явлення для впізнання тварин. Тварин пред’являють серед інших того самого виду, віку, масті. Місцем упізнання може бути скотний двір, поле, вигін, де перебуває стадо тварин. Особа, яка впізнає, оглядає всіх тварин та проводить упізнання тієї тварини, яку вона запам’ятала під час сприйняття її в зв’язку з подією злочину. Можна покликати тварину, називаючи її на прізвисько.

2.3.4. Фіксація результатів пред’явлення для впізнання

Основним способом процесуальної фіксації цієї слідчої дії є протоколювання. Протокол складається з дотриманням вимог, передбачених ст. 85, 176 КПК України. Для фіксації можуть також застосовуватися фото-, кіно-, відеозйомка, звукозапис, складання планів, схем і креслень. Протокол пред’явлення для впізнання повинен мати вступну, описову та заключну частини.

У вступній частині протоколу зазначають: місце і дату складання протоколу; посаду та прізвище осіб, які проводили слідчу дію; прізвища та адреси понятих, прізвища та посади (за необхідності) інших учасників слідчої дії; посилання на статті КПК України, відповідно до вимог яких виконують слідчу дію; вказівку про роз’яснення понятим їхніх прав та обов’язків; місце проведення слідчої дії. Потерпілого і свідка попереджають про кримінальну відповідальність за ст. 178, 179 КК України.

В описовій частині протоколу викладають відомості про осіб та інші об’єкти, що пред’являються для впізнання, з описом їхніх ознак і прикмет; зазначають, яке місце зайняла впізнавана особа або під яким номером пред’являється об’єкт, що його впізнають; викладають результат проведення впізнання — на який об’єкт вказав той, хто впізнає, і що він при цьому повідомив.

У заключній частині протоколу викладають інформацію про таке: час початку та закінчення впізнання; зауваження, що надійшли від учасників слідчої дії; застосування способів фіксації — фото-, кіно- чи відеозйомки або звукозапису; тип пристроїв, марку, тип стрічки тощо. Протокол підписує слідчий і всі учасники слідчої дії.

Допоміжними способами фіксації є фотографування, кіно- та відеозйомка, звукозапис. Застосування кіно- та відеозйомки є доцільним при пред’явленні для впізнання живих осіб за особливістю ходи, адже це дає змогу зафіксувати її у динаміці.

Якщо застосовується фотозйомка, то виготовляють фототаблиці, які є додатком до протоколу пред’явлення для впізнання. Фотографують спочатку, як правило, разом усі об’єкти, що пред’являються для впізнання, а потім окремо той об’єкт, що був упізнаний. Кіно- або відеострічки після їх виготовлення проглядає слідчий з учасниками слідчої дії, а звукозапис прослуховує. Про виконання цих дій складають протокол, в якому можуть бути також зазначені зауваження від учасників слідчої дії, що надійдуть під час перегляду або прослуховування. Кіно-, відео- або аудіострічка упаковується, опечатується слідчим та зберігається при справі.

2.4. Тактика здійснення обшуку і виїмки

2.4.1. Поняття та види обшуку

Обшук — це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об’єктів та окремих громадян з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим і примусовим характером.

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного й об’єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій при проведенні обшуку зумовлена тим, що слідчий не має вичерпної інформації про об’єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку, не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно знайти і де або у кого може бути необхідна річ або предмет. Об’єкти пошуку, як правило, конкретно слідчому невідомі, він має про них уявлення у загальних рисах, наприклад, знаряддя вчинення злочину, цінності, здобуті злочинним шляхом, тощо, але місцезнаходження їх приблизно відоме.

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що обшук, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об’єктів може бути здійснено і без згоди обшукуваної особи. При проведенні обшуку слідчий має право відкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється зробити це сам.

Обшук схожий з такою слідчою дією, як слідчий огляд, але, на відміну від нього, обшуку притаманні певні особливості:

• більша конкретизованість стосовно об’єкта пошуку;

• належність об’єктів пошуку певним особам;

• примусовий характер обстеження.

Примусовий характер пошукових дій при проведенні обшуку неминуче зумовлює вторгнення до сфери особистих інтересів особи, яку обшукують, або інших осіб, що також є однією з характерних ознак обшуку. Здійснення обшуку пов’язано з певними обмеженнями конституційних прав громадян на недоторканність особи та житла і тому потребує суворого дотримання регламентованого законом порядку проведення цієї слідчої дії.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає можливість слідчому вважати, що у певному місці або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Під достатніми даними для здійснення обшуку розуміють відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, у протоколах слідчих дій, заявах і повідомленнях громадян, а також були одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що