Читати книгу - "Бурштин"

– Хо! А ти мене по-справжньому збуджуєш, мала! – Гайворон уже опанував себе, і хоч гостре, наче бритва, лезо ятрило йому шию, вирішив продовжити гру. Нічого складного: влучний удар ліктем назад, потім зламати руку цій упертій козі, але він вирішив не ризикувати, бо відчував лезо надто близько до сонної артерії.

– Я не жартую,– Катерина натиснула на руків’я, аж кров виступила під лезом.

– Добре, добре,– заспокійливо підняв руку Гайворон. Хвиля адреналіну вирувала в його крові, але ця гра подобалася йому все більше. Добре, що він усе передбачив заздалегідь.– Я зроблю все, як ти кажеш, тільки спочатку подивися в мій телефон. Там для тебе цікаве повідомлення…

– Не замовляй зуби. Сідай до столу й пиши!

– …Голосове повідомлення від твоєї дочки,– вів далі майор.

– Досить викручуватися!

– Чи вона зараз не у вашої доброї знайомої Людмили Черв’ячки?

Коли прозвучало це ім’я, рука з ножем трохи ослабла, але Катя взяла себе в руки й знову притиснула лезо до шиї чоловіка. Брати на віру слова мента? Не на ту натрапив! Проте звідки він знає?..

– Телефон у лівій кишені.

Катя обережно, не відпускаючи ножа, дістала смартфон.

– Унизу кнопочка, набери чотири одинички, а потім натисни «Повідомлення»,– проказав майор.

Жінка зробила, як було сказано, й оніміла: на неї дивилася її Танюшка. З динаміка почулося:

– Мамо, до тьоті Люди прийшов якийсь дядько й каже, щоб я їхала з ним, бо ти на мене чекаєш!

– Господи, ви справжні звірі! Де дитина зараз?

– Не переживай. Он у тому будиночку, грається ляльками.– Майор вказав на сусідню будівлю.

– Нащо вам дитина? Відпустіть, відпустіть її, я все зроблю! – Катерина кинула ніж на підлогу й розридалася. Потім безпорадно опустилася на диван.

– Ну от, бачиш? Так би й одразу. Я ж до тебе зі всією душею, бо ти мені до вподоби. Я взагалі не мав наміру чимось тебе шантажувати, проте ти сама напросилася з тим ножиком. Хіба ж можна слабким жінкам гратися з такими речами?

Гайворон криво посміхнувся, підняв ніж, покрутив у руках – і раптом швидким порухом метнув в одвірок, аж півлеза ввігналося в дерево.

– Заспокойся, річ у тому, що ти мене надто заводиш, а ще я звик доводити кожну справу до кінця.

Майор потягнувся до жінки й обережно поправив пасмо волосся на її голові.

– Я готовий забути всі ці прикрощі, якщо будеш ласкава до мене.– Гайворон присів біля Катерини, почав гладити її біляве волосся. Потім губами торкнувся шиї, розстебнув ліфчик. Молода жінка лише безвільно схлипувала. Розпашілий майор уже торкався її сосків, цілував живіт, укладаючи на диван. Відчуваючи себе ніби порцеляновою лялькою, Катерина цілком заніміла й нічого не відчувала, ніби все це відбувалося не з нею.

Гайворон насолоджувався молодим пружним тілом строптивої жіночки, високими грудьми, налитими стегнами. Він нікуди не поспішав, смакував кожен дотик. Блискавкою майнула думка, що навіть у цій паскудній оперативній роботі є свої переваги. Бо та надає майже божественну владу над ницими людцями. Так, він чинить підло, але ж з ними не можна інакше – бач, одразу з ножем до горла… І все-таки – які ж ці поліщучки смачнющі, солодкі, наче лісовий мед. От він і скуштує цього меду…

А ось вона вже й зовсім гола… Гарна, холера…

Майор вважав себе справжнім поціновувачем жіночої краси. Тому з хвилину помилувався розкішним молодим тілом і лише потому поклав долоні на коліна жінки. Які ніжні ніжки – теплі, оксамитні, солодкі… Катерина інстинктивно стиснула коліна, та майор рішуче розвів її стегна і увійшов у неї напруженою плоттю. Боже, навіть напівпритомна, ця жінка дарує невимовну насолоду! Нічого, зараз вона очуняє, відчує, що таке справжній чоловік. Він бере її, щедро черпає той мед і водночас не спішить, затягує фінал, намагається погратися із жінкою, показати, що таке справжня насолода, справжній потяг до чоловіка, багатий досвід… Ще трохи – і ти, Катерино, забудеш свого миршавого поліщука, сама проситимешся до мене в ліжко…

Втім, фінал усе ж невпинно наближався.

І от, коли вже замріли вогні біля вершини насолоди – от-от гримне та розквітне у мозку кольоровий феєрверк,– майор відчув, як щось ужалило його в сідницю. Комар, господи, це ж клятий комар!

Гайворон схопився, зіскочив з дивана й голим заметався по кімнаті в пошуках протиалергійної мазі. Який там секс! Про ці забавки нема й мови, бо вже завтра він не зможе навіть присісти, та не тільки на стілець, а навіть на подушку!

Катерина тим часом піднялася й почала мовчки вдягатися. Можна було б посміятися з цього трохи забрезклого й уже немолодого мента, якби все це не було так прикро. Вона вперше зрадила чоловікові, і то проти своєї волі. Фактично це зґвалтування, та якби ж силою, а так… Вона піддалася заради дитини, але хіба ж це виправдовує ґвалтівника? Її раптом охопили злість і ненависть.

– Я можу забрати дочку та йти? – вимовила вона, ледь ворушачи пересохлими губами.

– Що, га? – Майор розлючено рився в ящиках столу.– Та де ж той йолоп подів мою мазь? Завтра ж відправлю цього алкаша назад до Києва!..

Тільки тепер Катерина зрозуміла причину дивної поведінки цього чоловіка: на його сідниці просто на очах набігала червона ґуля. Вона навіть ледь помітно посміхнулася: «Хоч наші комарі за мене помстилися!»

– То я можу піти до дочки?

– Ось він!..– Гайворон нарешті знайшов тюбик із ліками. Тоді підняв очі й перехопив неприховану насмішку в погляді Катерини.– Так, іди! Можеш забрати малу, але не здумай тікати – дістану з-під землі! Завтра з’явишся о шістнадцятій. Не схотіла полюбовно – будеш відробляти!

Катерина опустила очі й вирушила до дверей.

– Я скажу водієві, щоб відвіз тебе до Людмили. Додому не повертайся, поки будь там.

– Звідки ви дізналися, що моя дочка в куми?

– Твоя кума вже років п’ять як працює на нас. Сама й подзвонила, як ти прибігла до неї переполохана. Будеш гарно поводитися – і тебе включимо до штату. Отримуватимеш добрі гроші за деякі нескладні послуги…

Гайворон уже намастив сідницю й натягував штани.

– Як же вона насмілилася, сучка?!

– Ну, не треба тут розводити емоції. А ти, до речі, гарна жінка, хоч у ліжку ніяка. Будемо виправляти недоліки! – Майор розплився в посмішці.

Катя стиснула зуби, сердито труснула головою, закинула за плечі густе волосся й вийшла на ґанок. От якби зараз черконути по горлу цього самовпевненого павіана! Рука б і на мить не