Читати книгу - "Бажане бажання, Наталія Шепель"

- Я Богдана Степанова. Навчаюся на останньому курсі. Філолог.

- Богдана. Богом дана? Так?

- Так.

- Отже, ім'я відпадає. Де ви знаходилися, чим займалися, про що думали до переміщення?

- Я знаходилася на залізничній станції, - почала свою розповідь, та помітивши цікаво підняту брову у Сандра, вирішила пояснити, - це один із видів транспорту в моєму світі. Чекала на потяг. Ішов сніг, було дуже холодно, і я замерзла в дупу.

- Змерзли куди?

- До кісток. Я мріяла про тепло і новорічне диво, яке мені це саме тепліше і подарує. Ходила кругами, щоб хоч якось зігрітися. Раптом різкий спалах світла, потім мене щось штовхнуло і я опритомніла вже тут.

- Чудо все ж таки відбулося, - спробував пожартувати чаклун, - у тепло потрапили.

- Це точно, - погодилася я.

У бібліотеці було жарко, того я все ж таки вставши з підлоги, зняла з плечей гітару, потім сумку, а насамкінець куртку.

Ось тут демонолог знову пішов плямами. І мені навіть не треба було стежити за його поглядом, аби зрозуміти чому. Говорила мені бабуся, не носи цю погань, вона всяку гидоту притягує. Погань не притягло, а мене в інший світ замість демона викинуло. Так що череп в оточенні складних символів складених у коло на толстовці зіграв зі мною злий жарт.

- Думаєте через нього? - запитала я Сандра.

- Можливо.

Зі злістю я стягнула з себе злощасний одяг, добре що під ним була футболка без малюнка.

Не знаю що спонукало чоловіка, побоювання ще однієї істерики або те, що я замерзну, та він швидко стягнув з себе мантію і накинув на мої плечі. Мене знову оповів аромат випічки. В мене закралася підозра, що ця штука зачарована.

- Вона має дивовижну властивість, - ніби прочитавши мої думки сказав Сандр, - допомагає заспокоїтись шляхом спогаду найщасливіших спогадів.

- Це означає, що мої найщасливіші спогади пов'язані з пекарнею?

- Ні. Швидше за все, ти просто ще хочеш їсти.

Я прислухалася до своїх відчуттів й з подивом виявила, що в живіт зводить з голоду.

- Тоді давай спочатку поїмо. А потім розпочнемо пошуки розв'язання проблеми.

***

Незабаром зручно розмістившись на невеликому дивані я поглинала м'ясний пиріг запиваючи його трав'яним чаєм. При цьому примудряючись базікати із Сандром.

Як виявилося, Сандр був молодшим сином герцога від його другої дружини чаклунки, чий дар перейшов у спадок до сина. Країна в якій я опинилась називалася Грудвор, а правив нею Ренріг V. Основною релігією, на мій погляд, було язичництво, з пантеоном із трьох головних богів та купою додаткових. Відьом і магів на вогнищах не палили, але боялися та поважали. На питання навіщо потрібний був демон, Сандр поспішив змінити тему, а я не стала наполягати. Яка різниця, якщо я однаково збираюся покинути цей світ.

Про себе я трохи розповіла, доповнивши свою розповідь. Навчалася в університеті, грала на гітарі у рок-гурті. Готувати не вмію, проте можу в'язати та шити. Є два брати, старший і молодший. Ось і все, що я могла повідомити про себе малознайомій людині.

Після ситої вечері засіли за манускрипти з книгами. Сандр уважно їх перечитував, а я з цікавістю розглядала малюнки. Зображені на них істоти були настільки реалістичні, що здавались ось-ось зійдуть зі сторінок і розпочнеться фільм жахів.

Тишу, що тривала кілька годин, несподівано було порушено. Спочатку відкрилися двері, а слідом гучний голос оголосив:

- Сандре, невже твій дворецький не бреше, і ти вирішив покінчити зі своїм чернецьким життям?

Від несподіванки я спочатку впала з крісла, після чого закашляла, подавившись шматком яблука, яке жувала.

Чоловік, що увійшов, відрізнявся від Сандра як ніч та день. Смаглявий, темноволосий.

- Віраг, тебе стукати не вчили? - запитав чаклун, підійшовши до мене, щоб постукати по спині.

- Навіщо? І упустити найцікавіше? Ні. І як звати цю красуню?

За комплімент я це не порахувала, тому що на красуню в цей момент була схожа найменше: обличчя червоне, а туш на очах розмазалася.

- Красуню не кличуть, вона сама приходить, - це на все що був здатен мій сарказм під час кашлю.

- Богдана, дозвольте вам представити Вірагальда ед`Бол. Архімагістр некромантії. А ще п'яниця, хам та бабник. А ось ця дівчина, Віраг, Богдана, потрапила до мого демонічного кола призову з іншого світу.

- Ось як? – видав некромант, округливши мигдалеподібні очі. І підійшовши до мене впритул боляче схопивши за підборіддя, змусив закинути голову.

Які в нього очі, потонути можна, настільки чорний, що зіниці в них губилися

- Справді людина, - дійшов висновку через кілька хвилин Віраг, - І маю відмітити, що жива.

- Ще б. Стільки з'їсти мертвий не здатний, - весело підморгнув Сандр.

Зауваження мовчки проковтнула, обжерливість мій гріх.

- Я не про те, - продовжив брюнет, - вона у своєму світі не померла. Отже, поверни її назад. І швидше поки вона тебе не розорила.

Добре, що мантія Сандра в цей момент була на мені, бо некромант ризикував перейти в розряд матеріалу, для своїх колег.

- Якби це було так просто, дівчина була б давно вдома.

- Ой та годі. Потрібно всього-на-всього, запхати її в пентаграму, перевести в передсмертний стан, активувати заклинання і вона знову вдома.

Вбити нахабника мені переходило рівно до «передсмертного стану».

- Про це я навіть не подумав.

- Я не хочу вмирати! - скрикнула, готуючись боротися за своє життя до кінця.

- Ніхто тебе вбивати не збирається, - порадував некромант. - Просто трошки придавлю серце. У свій світ повернешся живою живенькою. Шкода звичайно, але якщо в тебе немає іншого інтересу залишатися, то повертайся.

Не думаючи довго, я ствердно кивнула. Хоч на електричку з концертом запізнилася, навіть не зважаючи на снігопад, зможу повернутися до бабусі.

***

Підземелля в порівняні з теплою бібліотекою нагадувало морозильну камеру. Вставши в центрі пентаграми, почала прощатися з Санром.

- Це тобі на згадку про мене, - сказав демонолог, надягаючи мені на руки, теплі рукавиці з білої вовни. Я навіть не стала питати, звідки вони.

- Все готово, - оголосив Віраг, запаливши останній смолоскип. – Сандре, виходь із кола, а ти Богдана думай про місце та час повернення. Бо якщо я почну, ти можеш втратити свідомість від болю та опинитися невідомо де.

- Місце та час? Це означає, що ти