Читати книгу - "ЧарІвний СвІт НоворІчноЇ НочІ, Юлія Чумаченко"

❄༄•❄•༄•❄•❄༄ •❄༄•❄•༄•❄
Рік за роком, з кожним святом, Олена ставала все більш замкнутою, холодною і відчуженою. Вона заборонила святкувати Новий рік навіть для себе та Ігоря. У їхньому домі не було ані ялинки, ані святкових подарунків. Вона відмовлялася від усіх традицій і навіть не дозволяла йому згадувати про це. Це був її спосіб відмовитися від того болю, який принесла правда.

Ігор з'явився в її житті після того, як вона пережила важкі часи. Вони познайомились через спільних друзів, і хоча їхнє спілкування спочатку було невимушеним, з часом Ігор став для Олени підтримкою. Він був вихований у родині, де святкування Нового року завжди було важливим, і для нього це був час для тепла і радості. Він бачив, як Олена поступово віддаляється від нього, як її серце охолоджується, і не розумів, чому вона така вперта.

- Що за дитячі вигадки? - казала вона, ставши безжальною, як старий скнара, коли йшлося про святкові традиції. - Ніяких чудес більше не буде.

Ігор намагався зрозуміти її, але з кожним роком це ставало все важче. Він був вихований в родині, де ці свята завжди були особливими, і кожен Новий рік був часом для тепла і радості. Він бачив, як Олена поступово віддаляється від нього, як її серце охолоджується, і не розумів, чому вона така вперта.

- Олено, я розумію, що ти пережила біль, але ці свята не мають бути про минуле, вони про нас, про те, щоб разом радіти, - говорив він намагаючись донести свої почуття. - Я хочу, щоб ти повірила хоч трішки.

Але вона залишалася холодною, не хотіла чути про це. Врешті-решт, Ігор не витримав і вирішив діяти.

Перед Новим роком він подарував їй коробочку. Відкривши її, Олена побачила маленьке кошеня в новорічному светрику і шапочці.

- Це для тебе, Олено, - сказав Ігор, намагаючись усміхнутись. - Це мале чудо, яке принесе радість, навіть якщо ти вже не віриш в новорічні чудеса.

Олена подивилася на кошеня і відчула в серці холод. Вона не могла зрозуміти, чому Ігор не розуміє її. Всі ці свята - це не для неї, це тільки нагадування про те, що чудес більше немає.

- Я не хочу цього, Ігор. Я не потребую таких подарунків. Ти не розумієш, що я вже не вірю в ці вигадки! - вигукнула вона, кидаючи коробочку на стіл.

Ігор був приголомшений її реакцією. Він намагався спокійно пояснити:

- Олено, це не просто подарунок. Це не лише про ялинку чи подарунки. Це про нас, про родину. Я хочу святкувати з тобою. Але якщо ти так не хочеш, то, мабуть, я не можу змусити тебе.

Його слова були наповнені розчаруванням, і він вирішив поїхати до батьків на святкування. Перед тим, як вийти, він з сумом сказав:

- Якщо ти не хочеш святкувати, я не можу бути з тобою. Я хочу, щоб Новий рік був для нас особливим, а ти відмовляєшся. Вибач, але я поїду.

Олена залишилась одна. Вона почала знімати з кошеняти новорічну шапочку, потім накрила його ковдрою на підлозі, зітхнувши важко. Ввечері вона лягла спати, думки її були затьмарені туманом образи та гіркоти.