Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Врятувати Різдво, Герцог Фламберг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Герої рішуче вирушили до старого замку. Мявчик, згадавши про свою вогняну здатність, гордо виступав попереду, готовий захистити Мусю від будь-якої небезпеки. Вогник, збуджений перспективою нової пригоди, літав навколо, роздивляючись засніжені краєвиди Букнета. Муся, як завжди практична, уважно стежила за дорогою, адже подорож до виміру вічної зими обіцяла бути нелегкою.
"Цікаво, а як ми впізнаємо той портал?" - запитав Вогник, кружляючи над засніженими ялинами.
"Елтан сказав, що він сам нас знайде", - відповів Мявчик, уважно розглядаючи сліди на снігу. - "Головне - дістатися до замку".
Шлях до замку пролягав через засніжений ліс. Сонце ховалось за хмарами, і в лісі панували сутінки. Вітер свистів у гілках дерев, збиваючи сніг з голочок. Герої пробиралися крізь заметіль, залишаючи за собою ланцюжок слідів.
Раптом Вогник, який летів попереду, скрикнув: "Дивіться! Замок!"
З-за повороту виринали сірі кам'яні стіни, оточені глибоким ровом. Над зубчастими вежами кружляли зграї ворон, а з вузьких вікон пробивалося тьмяне світло. Міст через рів був піднятий, і здавалося, що замок порожній і закинутий.
"Як же нам туди потрапити?" - запитала Муся, розглядаючи піднятий міст.
"Не хвилюйся, Мусю", - сказав Мявчик, підходячи до краю рову. - "Зараз ми щось придумаємо".
Він закліпав очима, згадуючи свою вогняну здатність, яку отримав під час попередньої пригоди. "А ну, Мявчику, покажи, на що ти здатний", - прошепотів він сам до себе.
Він глибоко вдихнув і видихнув потужний струмінь полум'я в бік моста. Полум'я охопило товсті ланцюги, які тримали міст, і вони почали плавитися. З гуркотом міст опустився, відкриваючи вхід до замку.
"Ось це так!" - вигукнув Вогник, захоплено плескаючи в долоні. - "Мявчику, ти справжній дракон!"
"Ну, майже", - усміхнувся Мявчик, гордо поправляючи вуса.
Вони перейшли міст і опинилися у внутрішньому дворі замку. Тут було тихо і безлюдно. Лише сніг тихо падав з неба, вкриваючи все навколо білою ковдрою.
"Де ж той портал?" - запитала Муся, озираючись навколо.
Раптом вони помітили дивне сяйво, що пробивалося з-під старих дерев'яних дверей в глибині двору. Підійшовши ближче, вони відчули, як від дверей віє холодом, а в повітрі з'явилися крихітні сніжинки, що закружляли навколо них.
"Здається, це він", - сказав Мявчик, обережно торкаючись дверної ручки.
Двері відчинилися самі собою, і герої опинилися в величезній залі, заповненій мерехтливим туманом. В центрі зали висів у повітрі круг, що переливався всіма кольорами веселки. Від нього виходило яскраве світло і холодне повітря.
"Це і є портал у вимір вічної зими", - сказав Мявчик, з побоюванням дивлячись на світний круг.
"Ну що, друзі, готові до нової пригоди?" - запитала Муся, рішуче стискаючи свої лапки.
"Готові!" - хором відповіли Мявчик і Вогник.
Вони взялися за лапи, заплющили очі і стрибнули в портал.
Портал, мов жива істота, затягнув їх у свої мерехтливі обійми. Героїв закрутило у вихорі кольорів та відчуттів, їх тіла ніби розчинилися у потоці крижаної енергії. Мявчик інстинктивно притиснув до себе Мусю, а Вогник, збуджений та схвильований, випустив з ніздрів кілька іскор. А потім все стихло. Герої розплющили очі і опинилися в зовсім іншому світі.
Замість засніженого Букнета їх оточував безмежний сніговий простір, де земля зливалася з небом, а єдиними орієнтирами були химерні крижані скелі та замерзлі дерева, вкриті інеєм. Сонце тут було ледь помітним, ніби світило крізь товстий шар льоду, а повітря було наповнене крижаним пилом, що мерехтів у променях блідого сонця.
"Де ми?" - прошепотіла Муся, притискаючись до Мявчика.
"Здається, ми у вимірі вічної зими," - відповів Мявчик, озираючись навколо. - "Тут холодно..."
"Брр," - здригнулася Муся. - "Сподіваюся, ми швидко знайдемо Крижаного Духа та повернемо Різдвяну Зірку."
"Так," - погодився Мявчик. - "Нам потрібно діяти. Елтан сказав, що різдвяні прикраси у Крижаного Духа. Але де його шукати?"
"Погляньте!" - вигукнув Вогник, вказуючи на величезний крижаний замок, що височів на горизонті. Замок був збудований з блакитного льоду, і його вежі сягали хмар. Від нього виходило холодне сяйво, яке освітлювало весь сніговий простір.
"Здається, ми знайшли нашого Крижаного Духа", - сказав Мявчик, з тривогою дивлячись на замок.
"І як ми туди потрапимо?" - запитала Муся. - "Там, мабуть, ціла армія охоронців".
"Не бійтеся, я щось придумаю", - сказав Вогник, і його очі заблищали хитрим вогником. - "У мене є план”.
Вогник, наш маленький дракончик, що полюбляє пригоди, не боявся ні холоду, ні Крижаного Духа. Він швидко придумав план, як потрапити до замку непомітно.
"Я підлечу до замку і знайду якийсь секретний вхід або інший шлях", - сказав Вогник. - "А ви тим часом сховайтесь тут і чекайте моїх вказівок".
"Будь обережний, Вогнику", - сказала Муся.
Вогник злетів у повітря. Він швидко піднявся над сніговими рівнинами, направляючись до крижаного замку.
Тим часом Мявчик і Муся сховалися за великою крижаною скелею, намагаючись не привертати до себе уваги. Вони уважно спостерігали за замком, чекаючи на сигнал від Вогника.
Вогник підлетів до замку і почав кружляти навколо нього, розглядаючи стіни і вежі. Замок був величезним і зловісним. З вікон визирали снігові монстри, а біля воріт стояли льодові велетні, озброєні булавами.
"Як же мені туди потрапити?" - думав Вогник, намагаючись знайти хоч якийсь вхід.
Раптом він помітив маленьке вікно, приховане за крижаною колоною. Вікно було відкрите, і з нього виходило тьмяне світло.
"Ось мій шанс!" - вигукнув Вогник і підлетів до вікна.
Він проліз у вікно і опинився в довгому темному коридорі. Стіни коридору були вкриті інеєм, а підлога була слизькою від льоду. Вогник обережно рушив вперед, прислухаючись до звуків.
Він чув кроки і голоси, що долинали з глибини замку. Він чув рипіння дверей, ляскіт ланцюгів і голосний сміх.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мявчик та Вогник: Врятувати Різдво, Герцог Фламберг», після закриття браузера.