Читати книгу - "Між світлом та темрявою, Мара Найт"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Корона, чорно-біла, тихо з'явилася на її голові, а її погляд став холодним і рішучим. Кора відчула, як з її присутністю змінюється все навколо, як Арденія оживає разом з її владою.
— Час готуватися до війни, — її слова були тверді, і в них звучала не просто рішучість, а усвідомлення того, що зараз настав момент для змін. Вона не просто володіла силою — вона стала її частиною, і цей світ тепер належав їй, з усіма його темними та світлими сторонами.
Зі зміною Кори щось пробудилося в світі Арденії. І цей світ змінився назавжди.
Кора, все ще сидячи на своєму троні, відчула, як її присутність заповнює кожен куточок зали. Здавалося, навіть стіни дослухалися до її кожного слова. Вона обвела поглядом тих, хто стояв перед нею. Їхні очі на мить наповнились переляком, коли вона промовила:
— Війна.
— Яка війна? — запитав Далерон, ступивши вперед, його голос був напружений, але рішучий.
Кора зітхнула й почала пояснювати, спокійно, але з тінню тривоги в голосі:
— Коли я була у вимірі хаосу, там були чотири постаті з крилами. Вони стояли переді мною, і кожен із них був схожий на втілення сили. Вони сказали, що якщо я зможу їх перемогти, це ще нічого не означатиме. Бо ті істоти, яких ув'язнили тисячу років тому, сильніші. Вони знову прокинуться.
Зал наповнився важкою тишею. Астарот перехилився вперед, складивши руки на грудях, і задумливо нахмурився. Його глибокий голос порушив мовчання:
— Якщо це правда, то часу в нас небагато. Нам потрібно відвідати світ демонів. Навідаємося до моїх батьків.
Кора різко підняла голову.
— До твоїх батьків? Навіщо? — її голос був здивований, але водночас обережний.
Астарот подивився прямо в її очі, серйозність його погляду лише підкреслювала глибину ситуації.
— Щоб вони встигли коронувати тебе і передати трон.
Кора підвелася з трону, її чорні крила розпростерлися за спиною, створюючи загрозливу тінь. Вона підійшла ближче до Астарота, її голос був прохолодним:
— Чому мені? Чому ти сам не можеш сісти на цей трон?
Астарот раптово засміявся. Це був низький, глибокий сміх, який розвіяв напруження на мить, але його очі залишилися серйозними.
— Тому що, Коро, я був би занадто жахливим королем. — Він схилив голову трохи набік, його посмішка стала іронічною. — А ти... ти маєш силу не тільки правити, але й змінити цей світ. Це твоя доля. Твій трон.
Кора здивовано дивилася на нього, але в глибині душі відчувала, що його слова мають сенс. Вона не знала, чи готова до цього, але те, що її сила тепер пов'язана з самим виміром, вже не залишало вибору.
— Якщо це дійсно так, тоді ми вирушаємо негайно, — нарешті промовила вона, її голос звучав твердо— Світ демонів чекає.
Нікселіна переглянулася з Естеліною, і в її очах з’явився тінь сумніву, але голос залишався спокійним.
— Коро, тобі спочатку потрібно сісти на трон демонів, а потім — ангелів. Мої батьки не оцінять твого теперішнього обличчя, — її погляд ковзнув по темній шкірі Кори, по срібних візерунках, що переливалися в світлі магії. — Тобі потрібно буде трансформуватися в світлу сторону. І я тобі допоможу.
Естеліна підняла голову, її обличчя було серйозним.
— Але хто тут залишиться? Хто буде наглядати за всім, поки ми будемо у світі демонів і ангелів?
Картал вийшов вперед, його постава була впевненою, голос — твердим:
— Я залишусь.
Кора обернулася до нього, її очі були сповнені вдячності.
— Дякую, Картале. Ти впораєшся?
Картал лише коротко кивнув, у його очах було те саме непохитне рішуче світло, яке так добре знала Кора.
— Я впораюсь.
Астарот, спостерігаючи за їхньою розмовою, легко усміхнувся й перевів погляд на Нікселіну. Його голос став теплішим, але водночас у ньому звучала легка іронія:
— Люба, ти головне не хвилюйся перед моїм батьком. Так, я згоден, останній раз, коли ми були там, все пройшло... не дуже добре.
Нікселіна різко кинула на нього погляд, але він підняв руку, стримуючи будь-які слова.
— Але, зрештою, цього разу все інакше. Прийшов його син, якого не було 18 років, і привів онуку.
Естеліна не втрималася й усміхнулася, але в її очах все ще відчувалася тривога.
— Тоді нам потрібно підготуватися, — промовила вона, подивившись на всіх присутніх.
Кора на мить затримала погляд на кожному з них і відчула, як тепло наповнює її серце. Незважаючи на всі страхи, вона знала, що вони не покинуть її.
Кора перевела погляд на темне небо за вікнами. Її думки плуталися, але водночас вона відчувала себе впевненою. Раптом, у глибинах її свідомості, прозвучав голос — тихий, але владний:
"Ти повинна бути готова. Не бійся, навіть якщо здається, що ти наодинці. Твоя сила — це не лише твоє минуле, а й майбутнє."
— Що ж, якщо ми вирушаємо до світу демонів, то краще зробити це швидко, — мовила Кора, відкидаючи сумніви, які ще кілька секунд тому заважали їй зосередитися. — Але перед цим нам потрібно зібрати всю інформацію про те, що зараз відбувається у світі демонів.
Астарот кивнув, зітхнувши:
— Я займуся цим. Можливо, мої старі зв’язки ще залишилися в силі.
Естеліна відступила до столу, тримаючи руки на грудях, і задумливо подивилася на Кору:
— Питання не лише в інформації. Ти повинна підготувати себе і до переговорів, і до нової трансформації. Світ демонів — це місце, де поважають лише силу. І ти, Коро, маєш показати їм, що ти не просто спадкоємиця.
— Ти говориш так, ніби я повинна комусь щось доводити, — злегка усміхнулася Кора, але в її погляді вже почала проявлятися рішучість.
— Так, саме це ти й повинна зробити, — тихо сказала Нікселіна, підійшовши ближче. Її голос звучав ніжно, але твердо. — Демони підкоряються лише тим, хто сильніший за них. І навіть твоя влада над тінями може не справити на них враження, якщо ти не доведеш, що готова віддати все заради цієї сили.
Картал, який досі стояв осторонь, раптом втрутився:
— Ви надто драматизуєте. Якщо вона змогла отримати цю силу у вимірі хаосу, то трон демонів — це лише наступний крок.
— Не так усе просто, — пробурмотів Астарот, обернувшись до нього. — Мій батько — це не просто демон. Він століттями грав у політику, і якщо не побачить у Кори гідної наступниці, він ніколи не віддасть трон.
Кора підійшла ближче до Астарота, її погляд був серйозним:
— Якщо твій батько хоче побачити силу, то він її побачить. Я не збираюся підлаштовуватися під його правила. Я прийду, як я є.
Астарот подивився на неї, і на мить його очі стали м’якшими.
— Добре. Ми вирушаємо на світанку.
— На світанку? — здивувалася Кора.
— Так, — відповів Астарот з ледь помітною усмішкою. — Мій батько любить драми. І я впевнений, що наш прихід на світанку стане для нього сюрпризом.
Усі засміялися, хоча в цьому сміху відчувалася напруга.
— Тоді нам слід підготуватися, — сказала Нікселіна, дивлячись на Кору. — Відпочинок зараз — це найкраще, що ти можеш зробити.
Кора кивнула, але її думки були далекі від відпочинку. Вона вже уявляла зустріч з батьком Астарота і те, як ця подорож може змінити її життя — і, можливо, долю світу демонів.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між світлом та темрявою, Мара Найт», після закриття браузера.