Читати книгу - "Рижик, ОЛЕСЬ ІВРАК"

Перед огорожею Артем простягає свій квиток працівнику цирку. Той уважно подивився на квиток і насупив брови. Серце Артема тривожно тьохнуло. «А якщо він нас не пустить?»

- Будь ласка, займайте свої місця, - посміхнувся чоловік. - Вистава розпочнеться за десять хвилин.

Намет вже наповнився пікантним запахом пригорілого попкорну. Біля входу до намету, праворуч і ліворуч, стояли лотки з різноманітними цирковими іграшками, яскравими аксесуарами, солодкою ватою та апаратами для виготовлення попкорну. Діти були засліплені цим барвистим розмаїттям. А гаманці їхніх батьків ставали все тоншими і тоншими. 

- Хочу вату! - смикає маму за руку якась світловолоса дівчинка.

- Попкорн, - вимагає поруч у тата, хлопчик.

- Хочу вогняний меч.

- Чарівну паличку.

- Бумеранг.

Як у вулику гудуть діти, та тягнуть за руки батьків до циркового краму.

- Ма, - подививсь на маму Артем. - А можна чарівну паличку.

І як цим оченятам можна відмовити. Та ніяк. Це неможливо.

Цирковий чародій закутаний у довгий темний плащ, з нашитими на ньому блискучими зорями по змовницькому підморгнув Артему і простягнув йому паличку, що світилася. Хлопчик натиснув кнопку на руків'ї, і паличка засяяла різнокольоровим світлом. 

- А вона чарівна? - запитав Артем у чародія.

- Звичайно, що справжня. Чародій халтуру не пропонує, - примружив одне око чародій. - Чого не забажаєш, все збудеться.

- Насправді! – вигукнув здивований Артем.

Це напевно пролунало дуже голосно, тому що всі в наметі замовкли і витріщилися на Артема. Але хлопець не звертав уваги.

- Так і є, - по змовницькому кивнув головою чародій. - Тільки потрібно сильно, сильно захотіти. Уявити чого ти хочеш. Закрити очі. І сказати заклинання.

- Яке?! - вирвалось у Артема.

- «Карам-ба», і змахнути паличкою, - чародій показав як потрібно махати.

- Дякую!

Чародій у відповідь тільки таємниче посміхнувся.

І ось безмежно щасливий Артем заходить до шапіто з чарівною паличкою, притиснутою до грудей. Циркачі стоять у центрі арени і кидають у глядачів бумеранги. Кольорові бумеранги утворюють півколо над головами дітей, як циркові голуби, і повертаються до рук артистів. Під куполом підвішена трапеція, для повітряних гімнастів. Гучно грає музика. Галасують діти. Для Артема це чарівна країна, це як потрапити в казку.

Але, чесно кажучи, це також можливість для дорослих хоча б на мить потрапити до свого дитинства. Нехай навіть крізь вузеньку шпаринку. Лише на кілька миттєвостей. Посмішки роблять їхні дорослі обличчя дитячими. Чарівний світ мандрівного цирку повернув їх у дитинство. Цілих дві години, цілих дві години вони та їхні діти не зможуть відірвати очей від арени, аплодуватимуть акробатам, сміятимуться з жартів клоунів, захоплюватимуться трюками циркового фокусника і просто залишатимуться дітьми у дорослих тілах.

Сектор 3, 26-й, 27-й і 28-е місце, 4-йряд. Артем сидить між батьками. В одній руці-чарівна паличка. В іншій руці він тримає цукрову вату, нанизану на паличку, хлопчик намагається запхати до рота побільше цукрової вати, а мама постійно витирає його липкі щоки і руки.

Вистава запізнюється. Дорослі перезираються між собою і починають хвилюватися. «Ми за це заплатили». Діти нервово дивляться на манеж.

Вистава відкладається на неприпустимо довгий час. Дорослі відкрито обурюються. Діти запитують їх: - Коли розпочнеться цирк? Ну коли вже він почнеться?

Раптом, під сяючим цирковим куполом, прожектора прорізали темряву яскравими променями. Музика обірвалася, немов хтось перерізав невидиму струну. Наступила мертва тиша. Навіть комарик, залетівши до намету, видав би гучний тріск у цій незвичній тиші. Публіка завмерла, відчуваючи, що щось не так. Цирк, завжди сповнений життя і галасу, на мить перетворився на місце загадкової тиші.

На арену цирку вийшов чоловік у чорному фраку, з білосніжною сорочкою та червоним метеликом на шиї. Це був конферансьє.

- Шановні друзі, - почав він зляканим голосом, розгублено дивлячись на глядачів. - Дорогі діти, приносимо вам свої вибачення, але ми не зможемо розпочати виставу.

Конферансьє замовк, винувато опустивши голову, потім зовсім тихо додав:

- Через загадкове зникнення всієї циркової групи.

- Голосніше! - кричала незадоволена публіка.

Конферансьє підняв голову і чітко промовив:

- У нас загадково зникли артисти та циркові тварини прямо з гримерок. Клітки замкнені, а всередині порожньо. Ми не розуміємо, що відбувається, тому змушені відмінити виставу.

- Як пропали?! - гудів зал. - Що це означає?! Поверніть наші кошти!

- Кошти вам, звичайно, повернуть, - з сумом промовив конферансьє.

- Мамо? Тату? Так а цирк буде? - запитав Артем дивлячись на батьків.

- Ні, сину. Сьогодні цирку не буде, - тато піднявся зі свого місця, і родина почала пробиратися до виходу.

ЧАРОДІЙ

Засмучений Артем сидів біля свого будинку в пісочниці й вертів у руках маленький іграшковий автомобільчик. Гратися не виходило. Хлопчик думав. Зникнення всіх артистів цирку та дресованих тварин засмутило його та довело до сліз майже всіх дітлахів міста, які купили квитки на циркову виставу. І ось тепер Артем розмірковував: куди могли зникнути всі артисти й тварини? Де вони знаходяться тепер? А головне, як їх знайти? І хто займеться пошуками? Найважливіше було знайти всіх і таки подивитись ту кляту виставу.

Тут Артема аж підкинуло над пісочницею. Його очі засяяли від збудження:

- Паличка! - радісно закричав він.

Відкинувши в бік автомобільчик, хлопчик кинувся до будинку. Маленька іграшкова машинка зарилася своїм червоним носиком у пісок і залишилася там лежати забутою і покинутою. Напевно, вона там лежить і до цих пір. Хоча, минуло вже чимало часу. Але все може бути-треба перевірити. Можливо вона ще там, лежить, чекає.