Читати книгу - "Рижик, ОЛЕСЬ ІВРАК"

Клоун підняв руку вгору, і зал затих.

- Зараз, - урочисто промовив клоун, - я хочу запросити на манеж одного хлопчика. Хлопчика, завдяки якому я тут. Хлопчика, завдяки якому ви всі дивитеся цю чудову виставу з такими чудовими артистами. Хлопчика зі сміливим і добрим серцем. Артеме, прошу вийти на манеж.

Артем почервонів, але підвівся та хотів віддати чарівну паличку татові.

- Залиш її собі, - сказав Рижик. - Виходь сюди з нею.

Артем вийшов на манеж, а тато здивовано провів сина поглядом. Глядачі аплодували, думаючи, що це частина номера.

Раптом прожектори різко згасли, і стало темно. Але майже в ту ж мить по всій арені запалали свічки у високих канделябрах. 

В центрі манежу сидів Рижик, а поруч стояв Артем, тримаючи в руках чарівну паличку. Перед Рижиком лежала товстезна, старовинна книга. Глядачі не розуміли, звідки вона взялася. На манежі цирку творилась якась магія, і всі затамували подих.

Рижик відкрив книгу, і з неї вирвалось яскраве сяйво, що на мить засліпило Артема.

- Доторкнись паличкою до книги, - прошепотів Рижик.

- Вона втратила свою силу, - відповів хлопчик так само тихо.

- Доторкнись! - викрикнув хтось із глядачів.

«Це не тато», - подумав Артем. - «Але голос знайомий».

Артем оглянув пильним поглядом ряди і завмер. Це був чародій Веремій, що сидів у першому ряді, тримаючи на руках кота Баюна. Кіт посміхався Артему і навіть підняв лапу, непомітно помахавши нею.

«Чому я їх не побачив раніше? Адже вони сидять прямо навпроти нас із татом», - не міг зрозуміти Артем. - «А може, їх тут раніше не було, а з'явилися вони тільки зараз».

- Доторкнись, - знову прошепотів Рижик.

Артем тремтячою рукою підніс паличку до розкритої книги. Паличка заіскрилася, як бенгальський вогник. Артем злякано відсмикнув руку. Глядачі аплодували, думаючи, що це частина номера. А Рижик тихо прошепотів на вухо Артему:

- Тепер вона знову чарівна.

Кінець