Читати книгу - "Перехрестя світів, Олександр Гулій"

Знання пом'якшує серця. Річ, правда не про ті знання, що черпаються з підручників по історії та георгафії та не тих, що забезпечують оцінки у табелях школярів та атестатах студентів. Річ навіть не про ті знання, що можна отримати через роки копіткої роботи. Можна вчитися на одні п'ятірки, мати декілька вищих освіт і багато років утримувати звання працівника року, але при цьому нічого до ладу не знати.
Знання - субстанція обширна, що піддається безлічі трактовок, але річ йде про знання як таке, про знання свтіу, знянная людської сутності. Кожного дня на нашому життєвому шляху зустрічається велика кількість людей, про яких ми нічого не знаємо. І до тих пір, поки ми не отримаємо про них хоч якусь інформацію, вони залишаються сірою масою. Але варто тільки дізнатися хоч щось, навіть якщо це просто ім'я, вони вириваються із сірості, надовгий чи не дуже час заволодіваючи нашою увагою. Одні здаються нам добрим і товариським, другі - злими і замкнутими, треті - дивними. Їх поведінка не завжди зрозуміла, не завжди обґрунтована, не завжди прийнятна нашою натурою. Ми пліткуємо про знайомих, друзів і друзів друзів, ми не розуміємо навіщо подруга подруги зустрічається з тричі дивним хлопцем, нічого не знаючи про них обох.
Але знання дає можливість побачити все в новому світлі, зрозуміти те, що раніше було недоступним. Хлопець подруги починає здаватися милим, коли дізнаєшся, що він художник і любить тварин. Діти-зірвиголови  не здаються більше злими та безшабашними, коли з’ясовується, що вдома вони живуть подібно рослинами і просто хочуть трішки уваги і любові до себе. Непримиримий ворог перестає викликати ненависть коли дізнаєшся, що таким злим його зробило страшне горе.
Знання пом’якшує серця і до тих пір, поки ми готові зрозуміти і прийняти подібні знання, нас можна вважати добрими людьми. До тих пір, поки ми не використовуємо ці знання на зло, нас можна назвати людьми.