Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
ДЕНЬ ДРУГИЙ
Скасо́вані прийма́ння лікарі́в,
і лі́ками тепе́р не запасти́ся…
Прибу́льцям прикордо́нник відпові́в:
«Військо́вий корабе́ль – ГЕТЬ … … ЗВІ́ДСИ!»
Хроніка подій. 25.02.22 (п’ятниця)
9:00.
Зранку з дружиною пішли до поліклініки за талоном, отриманим ще 22 лютого на сьогодні, на п’ятницю. Але через воєнні дії приймальні години скасовано. Здебільшого лікарські кабінети стали мовчазними цитаделями із зачиненими дверима. Транспорт майже не ходить, лише поодинокі машини з'являються на дорогах, мов примари. Проте нам вдалося дістатися до поліклініки й повернутися назад. Що робити далі? Слава Богу, що тиждень тому в аптеці «Доступні ліки» отримали медикаменти (безоплатні та зі знижкою) на три місяці вперед. Цей маленький запас став нашою надією у світі, що руйнується. Тож поки що ліки вдома є, і це трохи заспокоює.
18:00.
Війна крокує країною, мов тінь, що загортає все довкола в хаос і невизначеність... До нас дійшла вістка з острова Зміїний, а саме: усіх вразила фраза, яка вказувала на напрямок руху й була сказана 24 лютого 2022 року українським прикордонником у відповідь на вимогу командування російського військового корабля здатися.
Анонс (День 2 → День 3):
"Темрява війни стає дедалі густішою. Новий день принесе ще більше невизначеності та страху. Як пережити зустріч із жахливими реаліями війни? Дізнайтеся, як люди намагаються зберегти тепло людяності у третьому дні, коли навіть вулиці стають пастками."
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря», після закриття браузера.
