Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Ніколи в мене ще не було побачення в казино, але Ед завжди міг мене дивувати. Недарма я обрала цього чоловіка. 
Роблю останні штрихи у своєму образі, додаю до чорної сукні червону помаду. Вона завжди гарно відтіняла мої світлі очі та руде волосся. Дивлюся на себе:
- Ну що, красуне, час підкорювати цей світ. - посміхаюся та виходжу. 
Ми з Едом разом уже шість місяців і буквально через три місяці у нас заплановане весілля. Наші стосунки розвивалися дуже-дуже швидко. Хоча інших це, напевно, б злякало, але мене ні. Мені здається, що ми підійшли одне одному з першого погляду. У нас спільні інтереси: книги, фільми. Нам подобається один і той самий вид відпочинку. Ед працює у великій аналітичній компанії. Він займається фінансами, а я людина більш творча. Мені подобається малювати, а ще з дитинства обожнюю зброю. Це допомагає мені розрядитися та позбутися негативних емоцій. До речі, Ед навіть таке незвичне моє хобі розділив. Час від часу ми їздимо або в пейнтбол, або в тир, щоб постріляти. Це не зовсім його, але коханий мене підтримує. За що йому дуже вдячна.
Тому, коли місяць тому він зробив мені пропозицію, я й хвилини не думала. Просто дивилася на нього і розуміла, що з цим чоловіком  готова провести своє життя. 
І хай мені всього 21 рік, і мої батьки дійсно були здивовані, коли дізналися, що я виходжу заміж у такому ранньому віці, навіть толком не визначившись у житті. Але Ед їм подобається. Можливо, не такого б вони мені хотіли чоловіка, але знову ж таки це мій вибір, і в них немає іншого варіанту, як прийняти його. Тому через 3 місяці я стану дружиною чоловіка, який робить мене надзвичайно щасливою.

Ми домовилися зустрітися вже в казино, тому що чоловікові потрібно було закінчити деякі нюанси по роботі, а я не хотіла його відволікати. Викликаю таксі та їду за потрібною адресою. Я це казино добре знаю, бо воно часто з'являється на сторінках газет. Кажуть, що тут відпочивають наймогутніші, найбагатші люди нашого міста. Для мене було щирим здивуванням, коли Едвард запросив мене сюди. Ми часто ходимо на побачення, але зазвичай обираємо більш сімейні ресторани з тихою та спокійною атмосферою. 
- Ну що ж, варто спробувати щось нове, - підбадьорюю себе та заходжу в казино, де мене відразу зустрічає хостес, яка проводить до бару.
Еда я не помічаю ніде в залі, тому замовляю у бармена "Секс на пляжі" та чекаю його появи. При цьому розглядаю зал казино. Я багато разів проїжджала повз, але ніколи не була всередині. Тут, звісно, все в стилі дорого-багато. Чорні, червоні та золоті кольори ідеально поєднуються між собою. Дерево відливає відчуттям важливості. Люди всі гарно вбрані. Чоловіки в смокінгах, жінки у вечірніх сукнях. Вся ця атмосфера, яку я звикла бачити лише у фільмах. Дивлюся на свою сукню і думаю, що не даремно обрала саме її. Можливо, вона і не коштує, як наряди цих леді та джентельменів, але виглядає  саме так. І недарма сказали, що маленька чорна сукня виграшна в будь-якій ситуації. Відчуваю на своїй спині погляд, але вирішую на нього не реагувати. Мені здається, в таких місцях, в принципі, на когось новенького люди завжди дивляться. Але мене це давно не цікавить. У мене є коханий чоловік, з яким я готова бути все життя. Тому навіть не вважаю за потрібне повернутися і прослідкувати, звідки цей погляд, який робить мені дирку в спині.
Нарешті бармен подає мені коктейль, тому я сідаю, розслабляюся, роблю кілька ковтків. Розумію, що на мене хтось продовжує дивитися. І якраз у той момент, коли я була готова обернутися, щоб глянути, хто так настирливо не дає мені спокою, підходить Ед, обіймає мене за талію, від чого всім моїм тілом розливається тепло. Від цього чоловіка в мене ніколи не було мурашок, але завжди від усіх його дотиків був приплив тепла. Від якого я відчуваю себе захищеною. 
- Привіт, кохана, ти недовго чекаєш? - нахиляється і цілує мене в губи.
- Тільки прийшла, - посміхаюся йому, і він сідає навпроти.
- То що, які в нас плани на вечір? - я справді не знаю, що можна робити на побаченні в казино.               - Ну, спочатку пропоную випити. - Він замовляє собі джин з тоніком і бере мене за руку. - А потім ми могли б зіграти пару партію у покер. 
Я ніколи не була любителькою азартних ігор, тим паче не люблю грати на гроші. Але якщо Ед хоче провести наш вечір так, то чому б і ні? Він завжди згодний на будь-які мої авантюри. То чому я мушу відмовляти чоловіку провести вечір саме так? 
- Хм, ти знаєш, що я не найкраще граю в покер? - ми колись з ним пробували грати в компанії друзів, і Ед точно знає, що це не моя сильна сторона. Так, я знаю базові правила, але в картах мені не щастить. Ну, не щастить в картах, але пощастило в коханні. Завжди заспокоювала  себе цією думкою, тому що після зустрічі з Едвардом моє життя змінилося лише на краще. Я відчула себе щасливою, що поруч зі мною чоловік, який мене підтримує, який любить, який захищає мене від будь-яких проблем.
- Можливо, сьогодні удача буде на твоєму боці. - він посміхається. Якраз йому подаю коктейль. Ми продовжуємо обговорювати, як пройшов наш день. Перед тим, як піти за стіл, до Еда підходить охоронець. І я подумала, що щось сталося. Але по тому, як на його обличчі розквітає усмішка, розумію, що якщо щось і сталося, то дещо дуже хороше. Коханий повертається до мене, сяючи від щастя.
- Ліз, ти не уявляєш, нас запросили у віп-залу.- Для мене це нічого не значить але, дивлячись, 
наскільки чоловік щасливий, розумію, що це прям щось вау.
- Клас, я дуже рада. - Також посміхаюся тільки через те, що людина, яка мені важлива, рада від цього. 
- Ти просто не уявляєш, як туди складно потрапити. Та це майже нереально. Там грають лише найвищі шишки нашого міста. І кажуть, що ставки там навіть не на гроші, а нас запросили просто на дружню гру. Розумієш? Це така можливість познайомитися з потрібними людьми. - Едвард продовжує розповідати це з таким натхненням, наче від цієї гри залежить його життя. Зараз ми туди зайдемо, а вийдемо зовсім іншими людьми, наприклад, багатшими на пару мільйонів. Я дивлюся, наскільки світяться його очі і розумію, що він не виглядав таким щасливим, навіть коли я йому сказала "Так", як він мені зробив пропозицію. Звісно, це дурниці, тому що Ед мене сильно кохає, і він тоді справді був щасливий. А зараз для нього це важливо, а отже я його підтримую.
- Еді, я дуже рада, що нам так сьогодні пощастило. - Правда, не зовсім розумію, чому нас туди запросили, бо в залі купа людей, які я впевнена, набагато вищі по статусу, ніж я та Едвард.
Коханий бере мене за руку, і ми прямуємо у віп-залу, де на нас уже чекає хостес, яка мило посміхається і пропускає всередину.
Ця зала повністю чорного кольору, по центру стоїть покерний стіл, а збоку дівчина, неймовірно гарна дівчина, роздає напої. Ми підходимо спочатку взяти по келиху, я беру червоне вино, а Едвард, як завжди, п'є міцний алкоголь. 
- Вам доведеться почекати, поки прийдуть інші гравці. - дівчина, яка роздає карти, мило посміхається і показує нам на стільці. Ед сідає, я присідаю біля нього.
Тут дійсно все якось по-іншому, наче ця зала відірвана від загальної атмосфери казино. Світло приглушене, аромат такий приємний, солодкий. Він підсвідомо провокує витрачати великі кошти, відчувати цей азарт, цей присмак. Тут пахне грошима, тут пахне владою і тут пахне сексом. На останній думці я починаю червоніти, ніколи не думала, що щось подібне спаде мені на думку від запаху казино.
Невдовзі до зали заходить чоловік з двома охоронцями. Я дивлюся на нього, і в мене просто відпадає щелепа. Неймовірно високий брюнет. З очима, в яких згущується темрява, інакше я не можу навіть описати його погляд. Ідеальні гострі вилиці. Тіло підтягнуте, кожен його м'яз підкреслюється чорною сорочкою. Його погляд, його постава викликають захоплення. Я як художниця хотіла б малювати і малювати цього чоловіка постійно.
- І бажано оголеним. - Ще одна думка, від якої мені стає соромно. Чоловік посміхається, а моїм тілом пробігає жар.  Не такий, як від дотику Едварда. Це щось зовсім інше. І коли чоловік підходить до нас, Едвард відразу підскакує, щоб подати йому руку.
- Пане Сореро, я навіть подумати не міг, що ви запросите мене зіграти з вами, - Едвард аж трясеться від щастя, що поруч стоїть цей чоловік, а я прикручую в голові прізвище Сореро. Десь щось я чула, але не впевнена, що правильно зрозуміла. 
- Мені також приємно зіграти з вами, Едварде. Я чув, ви класний гравець, - той чоловік у чорному посміхається та переводить на мене погляд. А Едвард повертає голову до мене та посміхається. 
- А це моя наречена Єлизавета. Лізі – це пан Сореро. - чоловік поїдає мене поглядом, простягаю йому долоню. Замість того, щоб потиснути, він підносить її до своїх губ та цілує. Від чого по моїй шкірі біжать мурашки. Мурашки, яких не повинно бути від незнайомого чоловіка. Тим паче в такій ситуації. 
- Дуже приємно познайомитися, Єлизавето. Ви неймовірно виглядаєте. - чомусь від його погляду моє тіло розпливається. Я відчуваю себе, як шоколад, який тане під сонцем. Прибираю руку, витискаючи з себе посмішку.                                                                                                                                                     - Дякую. Він затримує погляд ще на кілька секунд. А потім повертається до столу.
- Ну що ж, зіграємо. - ми з Едвардом сідаємо на стільці. Ед сів якраз між нами з паном Сореро. Від чого мені стає легше. 
- Леді також буде грати? - пан Сореро дивиться на мене. А я точно не хочу грати з цим чоловіком. 
- Ні, можливо іншого разу. - думаю, ця відмова не стане якоюсь особистою образою для чоловіка, який нас запросив сюди. 
- Ну, іншого разу то іншого разу. - він посміхається, і дівчина здає карти. Ед не звертає на мене уваги, тому що весь поглинутий грою. А я, до речі, ніколи не бачила, що аж настільки він зацікавлений грою в покер. Вони почали грати, не ставлячи ставок. Або я чогось не розумію.