Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

проте я б радила доні Зелії[2] сформувати відразу один великий пиріг: усі завжди від нього в захваті й просять іще. Навіть оті двоє, такі не схожі один на одного, зійшлись у своїй любові до пирогів із маніокового та кукурудзяного тіста. Невже до самих лише пирогів? Але дайте спокій, сеу Жоржі, не сипте сіль на рану. Цукор, сіль, тертий сир, масло, кокосове молоко і м’якоть — потрібно і те, і те. (Як казав мені один сеньйор, який дописує в газети: чому нам завжди мало однієї любові і ми вічно шукаємо якусь іншу?) Пропорції всього цього — на ваш смак, бо ж у кожного свої смаки: комусь подобається солоніше, комусь — солодше, адже так? Тісто добре вимісити і — в гарячу піч.

Надіюся, Ви зрозуміли, сеу Жоржі: ось і весь рецепт, що, власне, і не рецепт, а так, пам’ятка щодо приготування. Надсилаю й сам пиріг, а Ви його скуштуєте і скажете чи сподобався. Як там Ваші, до речі? Бо в нас усе добре. Купили ще одну частку аптеки, винаймаємо на літо дуже комфортний будиночок в Ітапаріці. Щодо решти — ну Ви в курсі про що я — то тут, як то кажуть, і «Святий Боже» не поможе. Про свої недоспані ночі навіть не розповідатиму, бо то була б неповага з мого боку.

Та, хто незмінно запалює над морем світанкову зорю, Ваша покірна слуга Флоріпедес Пайва Мадурейра або ж дона Флор дос Ґімараенс.

(Нещодавня записка дони Флор авторові)

ТАЄМНИЧА ТА ЗВОРУШЛИВА ІСТОРІЯ, ПЕРЕЖИТА ДОНОЮ ФЛОР, ЗАСЛУЖЕНОЮ ВИКЛАДАЧКОЮ КУЛІНАРНОГО МИСТЕЦТВА, ТА ЇЇ ДВОМА ЧОЛОВІКАМИ — ПЕРШИМ, НА ПРІЗВИСЬКО ГУЛЬВІСА, ТА ДРУГИМ, ФАРМАЦЕВТОМ Д-РОМ ТЕОДОРО МАДУРЕЙРОЮ,

АБО

НЕЙМОВІРНЕ ПРОТИСТОЯННЯ ДУХУ ТА ПЛОТІ

Цю історію розповів Жоржі Амаду, народний оповідач, осілий у кварталі Ріо-Вермельйо міста Салвадор, у Бухті Всіх Святих, неподалік площі Ларґо-де-Сантана, де мешкає Ієманжа, повелителька вод.

MCMLXVI

І

ПРО СМЕРТЬ ГУЛЬВІСИ, ПЕРШОГО ЧОЛОВІКА ДОНИ ФЛОР, ПРО ПРОЩАННЯ З ПОМЕРЛИМ ТА ПОХОВАННЯ

(під акомпанемент кавакіньйо незрівнянного Карліньйоса Маскареньяса)

КУЛІНАРНА ШКОЛА «СМАК І МИСТЕЦТВО»

КОЛИ І ЩО ПОДАВАТИ ПІД ЧАС НІЧНОГО ЧУВАННЯ БІЛЯ НЕБІЖЧИКА

(відповідь дони Флор на запитання однієї з учениць)

Попри сум’яття, жалобу, сум і плач, що зазвичай панують у домі померлого в перший день після його смерті, важливо не допустити, щоб прощання відбувалось абияк. Якщо охоплена горем господиня весь час непритомніє чи припадає до труни, якщо вона у відчаї й не може приділити уваги тим, хто прийшов пом’янути небіжчика, відповідальність за це змушений взяти на себе хтось із родичів або друзів, адже ніхто з присутніх не лягає спати, і всю ніч бідолахи проводять, не маючи ані макової краплини в роті, а взимку — ще й у холоді.

Щоб присутні змогли належно вшанувати пам’ять покійного і полегшити його першу, таку ще непевну ніч після смерті, їх слід сердечно прийняти, подбати про їхні почуття й підтримати сили.

Коли та що варто пропонувати в таких випадках?

До вашої уваги розклад на всю ніч, від початку до кінця. Каву слід подавати весь час, звісно, це має бути класична чорна кава. На сніданок — кава з молоком, хліб, масло, сир, печиво, кукурудзяні тістечка або ж пиріжки з солодкої маніоки, кукурудзяна паляниця з яєчнею; все це, і тільки вранці, подають винятково для тих, хто витримав чування аж до світанку.

Найкраще завжди мати в чайнику окріп, щоб вистачало на каву — адже люди приходять увесь час. До кави подавати сухе і бісквітне печиво; також присутнім можна запропонувати канапки з сиром, шинкою, ковбасою або просто якісь легкі закуски — зазвичай цього цілком достатньо.

Якщо прощання організовують на найвищому рівні, не жаліючи грошей, то опівночі можна подати по чашці гарячого шоколаду чи по горняті наваристого курячого бульйону. А насамкінець — котлетки з тріски, смажене м’ясо, крокети, різноманітні солодощі та сухофрукти.

Окрім кави, з напоїв можна запропонувати пиво або вино, але не більше склянки — до бульйону чи смаженого м’яса. А от шампанське подавати аж ніяк не варто — це вважається ознакою поганого тону.

Чи в бідній, чи в багатій сім’ї, жодне прощання не проходить без кашаси[3]; може не бути нічого, навіть кави, але щоб не було кашаси — це неприпустимо. Прощання без кашаси — прямий вияв неповаги до померлого, що вказує на байдужість і нелюбов до нього.

1

ГУЛЬВІСА, ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК ДОНИ ФЛОР, ПОМЕР НЕДІЛЬНОГО РАНКУ ПІД ЧАС КАРНАВАЛУ, натхненно витанцьовуючи самбу в костюмі баїянки у складі одного з гуртів карнавальної процесії на площі Другого Липня, неподалік від свого дому. Він не був учасником того гурту, а тільки нещодавно приєднався до нього з чотирма своїми друзями — теж у костюмах баїянок, які разом із ним поверталися з бару на площі Кабеса, де рікою лилося віскі коштом багатого і марнотратного власника какаових плантацій Мойзеса Алвеса.

Ватагу очолював маленький імпровізований оркестр гітаристів і флейтистів; на кавакіньйо грав довготелесий Карліньйос Маскареньяс, але ж, ах! — як божественно він грав. Хлопці були перебрані на циган, а дівчата — в одностроях угорських та румунських селянок; але ніколи жодна угорка, румунка чи навіть болгарка або словачка так би хвацько не викаблучувала, як це робили ці жваві, сповнені сил та квітучої молодості дівчата.

Побачивши процесію, що вийшла з-за рогу, і почувши неперевершену гру сухореброго Маскареньяса, збуджений Гульвіса швиденько пішов їм назустріч і опинився перед розкішною смаглявою румункою — величною, мов церква; ба навіть не просто церква, а достеменний храм Святого Франциска — так вилискували золоті оздоби на її сукні. Не довго думаючи, звернувся до неї:

— А от і я, моя гарна росіяночко…

Маскареньяс у циганському вбранні, оздобленому скляними намистинами та бісером, зі святковими сережками у вухах, під мелодійний плач гітари та флейти натхненно вигравав на своєму кавакіньйо. Підхоплений музикою Гульвіса так самовіддано кинувся танцювати самбу, як робив усе, крім хіба що власне роботи. Він кружляв посеред процесії, вибивав закаблуками навпроти мулатки, підступав до неї у вихилясах та обертасах, аж раптом, геть неочікувано, приглушено захрипів і гепнувся долілиць на землю, а з його рота пішла жовта піна. Але гримаса смерті не змогла стерти веселої усмішки запального гультяя, яким він був усе життя.

Його друзі одностайно вирішили, що це все через кашасу, бо чи здатні