Читати книгу - "Нове життя у подарунок, Вероніка Суховська (Shannon)"

Тільки-но зупинивши машину біля підʼїзду новенького будинку, я побачила Дениса. Той, завернувшись у навряд чи дизайнерське пальто, одразу побіг до моєї машини. На мить замислилась, наскільки нормальним буде просто відкрити вікно, та потім, поглянувши на себе в дзеркало, вирішила — мій стан це дозволяє. Обличчя опухло від сліз, і я не хотіла давати можливість розглядіти це будь-кому. Тож відкрила вікно. 

Денис простягнув ключі й нахилився до мене. Я помітила під пальтом сорочку й святкову краватку.

— Ей, як ти? — на диво, його голос був щиро занепокоєний. Хлопець точно не радів, що я опинилась в такій ситуації.

— Як людина, яку хлопець вигнав із квартири, — сухо відповіла. Помітила, як Денис стиснув губи. Він подивився на мене, однак я не була готова зустрічатись з ним поглядом. — Десь збираєшся?

— Е, ну, ми разом зі Златою на вечірці, тож швиденько повернувся додому, аби передати ключі. Мені дуже шкода… Правда, Богдано. Я… Мм, сподіваюсь, у будиночку тобі буде комфортно.

“Навряд чи” — подумала я, не маючи сил дивуватись, що заради мене чоловік сестри відірвався від їхнього свята. Здається, мені мало б бути соромно, але насправді я не відчувала нічого, окрім суму й спустошення.

— Дякую. За допомогу. 

— Нема за що. Можеш залишатись там скільки завгодно.

— Дякую, та я планую покінчити з цим якнайшвидше. Щойно вантажники протверезіють після свят, найму машину і зʼїду на іншу квартиру. 

Він розгублено кивнув.