Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 2. Мія

Глава 2

 

Варана підійшла до лісу й уважно озирнулася. Розуміючи, що дівчата не могли зайти далеко не знаючи дороги. Стежок багато і поки вони виберуть, поки роздивляться... Вона знала цих непосид, поспішати вони не будуть. Але увійшовши до лісу, зрозуміла, що помилилася. Або вони поспішали, або ліс запросив їх на певну стежку і вони прискорилися. Хоча ні, бути не може, що малечі, та ще без відкритого дару ліс допомагав, такого ніколи не було. 

Але що тоді тут сталося?

Дівчата не знали, що засмутили відьму, як ы про те, що за ними стежать. Вони насолоджувалися свободою та пригодами. Дві юні мандрівниці заглиблювались у ліс.

-- Мія, дивись, як гарно. Давай ягоди позбираємо? -- Стефанія  почервоніла, як маків цвіт. Вони тут, щоб підглянути за ритуалами, а не ягоди збирати, який сором.

Але Мія лише усміхнулася і сказала.

 -- Давай наступного разу, -- Мія взяла за руку молодшу й вони рушили вперед.

І справді багато ягід, вони напевно такі смачні, але вони тут не за цим. Визначити, скільки вони так ходили було неможливо. Попереду був струмок, а сьогодні така спека, треба до нього.

-- Ходімо до струмка, спекотно. Напевно всі поховалися, а ми їх шукаємо, - Мія трохи засмутилася, не знайшовши ні однієї відьми за чаклунством, немов вони в паралельному світі. Вона думала, що відразу все побачить і запам'ятає. Чаклувати хочеться, а їх не вчать, говорять, що малі.

 – Хто перший? – запитала Стефанія, щоби показати, що їй не страшно і вона теж доросла.

 – Так! -- відповіла Мія і помчала вперед.

Дівчатка бігали, хлюпалися, сміялися, не звертаючи уваги на навколишній світ. Напевно, ця ідилія тривала б довше та вони почули якийсь шум з боку кущів.

– Стефа ти чула? -- запитала Мія, насторожившись.

За цей час їм не потрапила на очі ні одна тварина. Тиша та спокій, що ще треба було двом подругам. Від дорослих втекли, у ліс потрапили, прикро, що ритуали відьомські не бачили, але не біда,  вони не сумували. А ось хрускіт гілок, привернув їхню увагу.

– Мія, тобі здалося напевне. Давай ще пограємося, а то потім мати покарає мене і не пустить гуляти. І твоя сестра -- тебе теж, -- відповіла Стефанія, їй було весело і вона не хотіла відволікатися.

Тим часом хрускіт повторився і цікавість взяла своє. Дівчата маленькими кроками рушили до кущів звідки лунав звук. Багато думок промайнуло і жодна не затрималася у голові, коли вони побачили джерело шуму.

-- Як він тут опинився? -- Стефанія була перелякана, вона ніколи не бачила тигра, -- Мія мені страшно. -- чесно зізналася мала. Зараз їй стало зрозуміло, чому мати не пускала її до лісу.

– Чого боятися? Ажде ми вдома. Треба тільки зрозуміти, чи це перевертень, чи ні? - відповіла Мія та замислилася.

Сестра розповідала про них і нічого хорошого в тих оповіданнях не було. Мія злякалася, але вона була старша та, як вона думала, у неї прокидається дар. Зараз вона йому, як намагіче, отримає на горіхи. Тим часом дівчата зробили ще крок уперед, щоб роздивитися краще, що робить тигр.

Хоробро взялися за руки та рушили у бік тварини. Чи не тварини?

Поки не зрозуміло. Варто Мії зловити погляд тигра та зазирнути йому в очі, відразу стало зрозуміло, перевертень.

-- Він нас не з'їсть? -- запитала перелякана Стефанія. Вона не розуміла чому вони ще тут. Потрібно тікати, вдома мати, вона захистить. -- Мія, чому ти мовчиш? Тікаймо! -- тим часом торохтіла Стефа і смикала подругу за рукав, але вона не реагувала.

Мія не розуміла, чому не може відірвати очей від тигра. Ні тигреня. Такий гарний і зовсім не страшний. Чого Стефа вигадує? І тут вона подумала: може йому боляче? І відмерла.

 – Стефа, не бійся. Це перевертень і він нас розуміє, не з'їсть, --  Мія тим часом вивчала своїми дитячими очима руду вовну, вушка, а хвостик, який класний, просто вау. Так хочеться підійти та смикнути, але це некультурно. Що він про них подумає?

 – А що він тут робить, тут заборонено бути чужинцям. Він дурний? -- запитала Стефанія без задньої думки, і відразу збентежилася, соромно  як.

Поки дівчатка вели цей дивний діалог -- Марк слухав. Він не міг зрозуміти, як тут опинився. Вони з друзями дуріли, потім обернувшись на звірів побігли до свого лісу. А потім згадав, вони хотіли ще заглянути до непривітних сусідів відьом. Їм пощастило, що є огороджена територія, де можна спокійно випустити звіра. Він звичайно не кошеня, але повеселити хочеться завжди.

Внутрішній діалог це добре, але вам напевно хочеться дізнатися, як цей хлопець опинився в забороненому лісі та зіткнувся з дівчатами?

Так все просто -- звір навів, він виявився кмітливішим за Марка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно