Читати книгу - "Подорож до царя-поганина, Народні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Сине, – каже баба, – лягай і спи.
І він уснув. Вимкнула баба третій волос із голови і каже:
– Тобі ся снить, сине. А що тобі ся снить?
– То мені ся снить, – каже, – що дідо єден є на перевозі, та возить уже двісті літ, та й не знає, як відти вийти.
– Та що треба, сине, із тим чинити? – каже баба.
– Хто прийде на перевіз, та буде дідо везти, то тоді най вискочить він уперед із човна, а той, котрого буде везти, той ся там зостане.
І цар тоді заснув. Дав Бог день, і цар устав і пішов. Тоді баба каже тому леґіневі:
– Устань із-під корита. Чи чув ти, що я чинила сеї ночі?
І леяінь устав і йде. Позирає єден пан, чи вернувся від поганина той леґінь. Увидів пан, що іде. Тоді упряг коні і йде сперед того леґіня. Поклонився радісно. Каже пан леґіневі:
– Чи добре ти, леґіню, ходив?
Сів на віз, і прийшли в місто. Каже леґінь:
– Тут треба шість леґінів.
Розказав грушу підкопати. Перекопали, найшли гада і вбили.Пригребли глину, і дичка уродила. Почали діди лізти навколішки: котрий дідо покуштує груші, молодим стане. Тоді пан каже:
– Чоловіче! Що просиш за тото?
Не каже леґінь нич. А пан дав дванадцять коней та й шість возів грошей, та й шість візників, та й шість міхів дичок. Тоді леґінь пішов у друге місто. Радуються йому дуже пани і звідують його:
– Но, яку новину нам несеш?
– Буду вам казати.
Радуються дуже йому люде. Розказав. Четверо людей почали копати криницю і видять: де вода текла, там велика жаба п’є тоту воду. Імили її й вигнали геть, і пригребли глиною, і почала текти вода дуже. Люде радуються, і почали помалу старі іти: котрий нап’ється води, одмолодне. Кажуть люде:
– Що хочеш, леґіню, за те, що вода назад тече?
Дали йому дванадцять візників і шість кадобів води. Леґінь далі іде. Прийшов до того діда на перевіз. Каже:
– Діду, перевези мене на той бік!
А дідо звідує леґіня за новину.
Каже леґінь:
– Перевези, діду, тоді буду тобі казати!
І дідо перевіз ушитко. І леґінь вискочив із човна, а дідо зостався. Каже леґінь:
– Діду! Кого будеш везти по сьому, тоді вискочи ти, а той ся зостане і буде возити!
І тоді леґінь пішов до своєї жони.
Прийшов до жони, а вона дуже плаче, а її отець, цар, як увидів, дуже ся зрадував і звідається:
– Відки ти сине, тото дістав?
– Відти, – каже, – де-сь мене загнав.
І цар, його тесть, каже:
– Піду і я, ачей і я собі тото прижену.
Набрав грошей і пішов. Прийшов до діда, а дідо дуже чекає, коби хто прийшов. Каже цар:
– Діду, мене вези!
І сів у човен. І дідо перевіз; і дідо вискочив, а цар зостався возити. А молоді жили, заки в них ся не порвали жили. А ми сіли на весло, та сюди нас принесло.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож до царя-поганина, Народні», після закриття браузера.