read-books.club » Дитячі книги » Про царя, що мав діти срібноволосі, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "Про царя, що мав діти срібноволосі, Народні"

133
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Про царя, що мав діти срібноволосі" автора Народні. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2
Перейти на сторінку:
до царя на полудня, і там гостяться. Цар не знає, що то його діти там. Як їли-пили, тоді каже Адамова жона:

– Ну, кажім казку.

Зачав Адам казати казку, доказав. Тоді каже Адамова жона:

– Кажіть ви, царю пресвітлий, казку.

Доказав і цар. Тоді Адамова жона почала казати казку:

– Но, я буду, царю пресвітлий, казати тепер казку: слухайте мене. Був єден цар, а той цар мав принца; а той принц хотів ся женити та пішов у світ на возі: де найде красну дівку, там її візьме. Іде той принц, а три дівки беруть коноплі. Єдна каже дівка: «Кедь би мене той принц узяв, я би йому з єдної коноплі сотку війська удягла». Друга каже: «Кедь би мене взяв, я би йому із єдного зерна вшитко військо накормила». А третя каже: «Кедь би мене взяв, я би йому двоє дітей уродила, і були би срібноволосі». І він тоту взяв. Настала війна, він пішов на війну; привів до неї бабу-повитуху і сказав: «Няню, чим моя жона уродить, пошліть мені письмо, яку радість маю». Прийшов той час діти родити, баба завела у таке місце темне царицю, і вона вродила там двоє дітей, дівку та хлопця. Айбо баба дітей спрятала, а підверла під неї щенята; а цареві повіла старому: «Царю, недобре: ваша невістка уродила щенята!» Цар тоді пописав письмо на війну принцові, що жона йому вродила щенята. Він одписав: «Треба з нею смерть зробити чи сміх – що хочете». Старий цар дав її метати гноєм до шиї. Айбо, – каже, – як ви прийшли домів, то-сьте вийняли нашу маму з гною – бо то наша мама, – та-сьте замурували в мур, та ще-сьте дали сміх над нею чинити, аби на неї плювали. Та як ви Бога не боялися то вчинити? Які красні, – каже, – діти маєте: то ваш син, то ваша донька, а я ваша невістка. Но, тепер, няню, ходімо до мами!

Прийшли до того каменя, вона положила руку на камінь, камінь ся розлупив надвоє, і вона вийшла така красна, ще красніша, як була. Та тоді обцілувалися і гостину вчинили.

А я там зайшов та помалу носив воду в міхах. І грав я там. А мав я чоботи з шарканцями; а тут є такий чоловік старий, то просив мене: «Дай мені що їсти». А я його вдарив у голову, а голова йому облізла до кістки, ще й не видить, бо приснула йому кістка з м’яса в око.

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про царя, що мав діти срібноволосі, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Про царя, що мав діти срібноволосі, Народні"