read-books.club » Пригодницькі книги » Вітрів кут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітрів кут"

406
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вітрів кут" автора Олексій Якович Огульчанський. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 14
Перейти на сторінку:
ловити бичків, готувався він до цього, дотримуючись усіх рибальських правил.

Ось і зараз Вася бачить перед собою дідуся в повній рибальській формі: на ногах щедро вимазані дьогтем чоботи з довгими халявами, завернутими вище колін, стьобані ватяні штани, брезентова куртка, застебнута на всі ґудзики і туго підперезана шматком сітки замість пояса. Закурена тютюновим димом борода старанно розчесана, а вуси стирчать, як крила чорної крячки.

Вони вийшли на безлюдну вулицю. Вже рідшала темрява короткої південної ночі… Йшли мовчки.

Хлопець, важко човгаючи по бруку чоботами, ніс кошик з рибальським спорядженням; дідусь узяв весла і три якорі з акуратно зібраними в кільце «кінцями».

— А навіщо третій якір? І двох досить, — порушив мовчанку Вася.

— Море припас любить, — відповів дідусь.

Вузькими провулками вийшли до моря. Тільки рівномірне зітхання прибою нагадувало, що перед рибалками лежить неосяжний морський простір; само море було ще вкрите сірою пеленою туману.

Дідусь кинув на мокрий пісок ношу, зняв картуз, витер тильною стороною спітнілого лоба й промовив:

— Після бурі забунацало[1]. Буде бичок.

… Вася зовсім не здивувався, коли дідусь, піднявши весла догори, сказав:

— Прибули. Савур-могила!

Насправді ніякої могили тут не було. Навколо всюди море. Але хлопець уже знав, що рибалки поділяють зовсім одноманітний, на перший погляд, простір моря, як колгоспники поля, на окремі ділянки. А всі прибережні підводні скелі називають Саур-Могилою.

Човен закріпили на два якорі. Дідусь витяг із халяви кисет і, не поспішаючи, почав набивати люльку. Хлопчик возився з вудочкою. Було ще темно, а волосінь, як на зло, заплуталась.

— Снасть із вечора готують, — зауважив дід.

Поки Вася розмотував волосінь, дідусь піймав великого сірого бичка, який, розчепіривши розкішні оранжові плавці й роззявивши зубату пащу, здавалося, здивовано дивився на рибалок.

— Красунь, — радісно вигукнув рибалка, кидаючи рибу в сумку, спеціально причеплену за бортом човна. Потім старик витер об ганчірку руки й не поспішаючи знову закинув у море вудочку.

Скоро й Вася тримав у руках здобич.

Зійшло сонце. З'явились крикливі чайки. Ранок був напрочуд вдалим. Дідусь ледве встигав наживляти гачки. І робив це мовчки, швидкими звичними рухами. Розмовляти було ніколи. Навіть люльку не курив.

— А що це там? — спитав розглядаючись по сторонах хлопець, якому набридло рибалити. Дідусь поглянув на горизонт. Там виднілась якась чорна цятка.

— Пароплав. З Криму. Повз нас пройде. Далеко ще. Мабуть, Вітрів Кут минає.

— А що це за Вітрів Кут?

Дідусь уважно подивився на онука.

— Ти, хлопче, рибаль, — сказав він повчально. — У сьомий клас перейшов, а як першокласник щокаєш. Ходитимеш у море — узнаєш Вітрів Кут. Це бухта така.

Чорна цятка швидко росла. Вася вже виразно розрізняв маленьку білу коробочку-пароплав і смужечку кучерявого диму.

— Дивіться, дивіться! Бочка! Залізна бочка! — раптом закричав Вася.

— Що там ще за бочка, — вже роздратовано відгукнувся старик, не відриваючи погляду від вудочок. — Замовкни, рибаль!

— Та бочка ж, дивіться, ось вона близько!

Старик неохоче одірвався від своїх вудочок, обернувся та так і застиг.

— Це міна, — хрипким голосом промовив він. — І несе її прямо на теплохід. Не помітять її. Глибоко затоплена. От так ситуація. Що ж робити? Теплохід близько.

Вася судорожно схопився за весла.

— Тікаймо!!! Вибухне! — злякано крикнув він.

— Так, значить, тікати? — зловісно процідив старик. — Смерті боїшся. А на пароплаві люди. Багато людей.

Він швидко роздягся, і не встиг Вася відповісти, як Дідусь стрибнув у море.

— Кінець запасного якоря кидай сюди, — почулося з-за борту шлюпки. — Якір кріпи в човні. Ріж кріплення, сідай за весла.

Тремтячи всім тілом, машинально, як уві сні, Вася виконував команду. Він бачив, як дід, тримаючи в зубах кінець вірьовки, підплив до міни і пірнув.

Пароплав був зовсім близько, вже доносився шум його машин.

Ось над водою з'явилася голова дідуся. Вірьовки в зубах вже не було.

— Натискуй на весла! Виходь з каналу і кидай якір! — крикнув старий рибалка.

Вася щосили наліг на весла.

… Коли розсіявся туман і на горизонті показався низький берег, капітан залюбувався візерунковими обрисами маленького містечка. На рибальський човен, що з'явився справа від борту, на «Аргусі» не звернули уваги: тут завжди рибалять бичколови. Єдине, що здалося дивним, — людина купалась у зоні каналу. «Цікаво, хто це в таку рань надумав купатися», подумав капітан і підніс до очей бінокль. Те, що він побачив, примусило його здригнутися.

— Стоп! Повний назад, — пролунала тривожна команда.

Заскрипів могутній корпус теплохода. Величезні каскади бризок піднялися за кормою.

Всі, хто був на теплоході, кинулись на палубу. Ніхто не знав, що трапилось. А капітан віддавав розпорядження:

— Шлюпку на воду! Попросити смільчаків на борт.

Звістка про те, що два рибалки врятували «Аргус» від загибелі, швидко облетіла всі палуби. Сотні пасажирів скупчилися біля борту. В повітрі привітно замелькали капелюхи, картузи, хусточки.

А в човні стояв дідусь. Він був без картуза, в мокрій сорочці, що прилипла до тіла. Однією рукою старик спирався на плече онука.

Вася розмахував своїм брилем…

… Капітан скуйовдив руде, жорстке волосся Васі, подивився на його збентежене, вилицювате, з облупленим носом обличчя і спитав:

— Ну як, злякався?

Вася часто заблимав вицвілими на сонці віками.

— Анітрохи.

Дідусь, який стояв поруч, нахмурився, незадоволено крякнув, але промовчав.

— Капітаном думаєш стати? Про капітанський картуз мрієш? — продовжував капітан.

— Ага. Думаю, — відповів

1 2 3 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітрів кут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітрів кут"