read-books.club » Детективи » Кривавими слідами 📚 - Українською

Читати книгу - "Кривавими слідами"

204
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Кривавими слідами" автора Ксенія Циганчук. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 65
Перейти на сторінку:
із суду», – Віталіна зиркнула на свою сумку, у якій серед інших документів мала й новини для Мáрко. Щоправда, не вельми важливі, але все одно непоганий привід, аби, нарешті, побачитися і, по можливості, помиритися.

«Бо хто знає, що зможе зробити Сергій».

У будинку виявилося навдивовижу тихо і холодно. Певно, саме це відразу і насторожило. Інстинктивно жінка зрозуміла: щось сталося.

– Мáрко! – гукнула, відчуваючи, як сильно калатає серце. – Мáрко, ти вдома? – покликала ще раз і зробила кілька обережних кроків довгим темним коридором, у який завжди погано потрапляло світло, а в похмуру погоду – і поготів.

Тиша. Мороз пробіг спиною.

– Крістіно!

Мовчанка гнітила. Віталіна знала звичку Мáрко, тому відчинені двері в будинку її не здивували. Але… «Удома ж дитина, чому він не ввімкнув опалення?» Молода жінка щільніше загорнулася в шубку, пройшла далі й уже збиралася завернути до вітальні, як несподівано вклякла.

Бо побачила… нерухоме тіло свого коханця.

* * *

Понеділок, 21 січня 2019 року. 9:15

Власта роздивилася довкола. Тіло лежало в калюжі крові. Кількість же крові, а також місця поранень не дозволяли сумніватися: людина мертва. Звісно, для остаточного висновку викликали швидку.

Обличчя повністю в крові: стріляли в голову. Одяг на животі теж просякнутий величезною червоною плямою: іще одне місце, куди влучила куля. Отже, стріляли так, щоб не лишилося жодного шансу вижити.

Навмисне вбивство.

Їх із Валентином першими викликали на місце злочину. Майже відразу приїхав іще один патруль. Валентин, її напарник, щойно поспілкувався з Віталіною Волошко, пані, яка і знайшла вбитого. Тепер разом із колегами намагався знайти свідків серед сусідів та перехожих.

Наразі основним завданням патрульних було охороняти місце події. Із хвилини на хвилину мала прибути слідчо-оперативна група. Ті вивчатимуть місце злочину повноцінно. Патрульна поліцейська першого набору міста Рівного зітхнула: яким потрібно бути нелюдом, аби вбити чоловіка в присутності його п’ятирічної доньки?

Почулася сирена: то під’їжджав іще один патруль. Можливо, із ним і слідчо-оперативна група. Надворі вже зібралося кілька людей, почувши новину. Стурбовані й у той же час неймовірно зацікавлені, намагалися розгледіти, що відбувається в будинку. Недалеко стояли припарковані дві патрульні машини з увімкненими проблисковими маячками. Власта повернулася в дитячу кімнату. Тут із заплаканою дівчинкою сиділа Віталіна, намагаючись відволікти її від переляку.

– Мені потрібно поговорити з Крістіною наодинці, – промовила Власта і співчутливо подивилася на маленьку. Відколи поліцейська вперше її побачила, та не відпускала свого іграшкового, замурзаного синьою фарбою, світло-коричневого ведмедика.

«Напевно, так і тримає його з учорашнього вечора, коли сталося вбивство», – подумалося жінці-копу.



Від холоду маленька загорнулася в ковдру, звідки наполовину і стирчала іграшка. Крістіна встигла розповісти, що вчора ввечері татко поклав її спати, прочитавши перед цим казку. Потому вимкнув світло і вийшов. Майже відразу дівчинка почула здивований і наляканий голос батька, далі незвичайні звуки (очевидно, зрозуміли поліцейські, постріли), потім хтось упав, далі – швидкі кроки. Зовсім скоро з грюкотом зачинилися двері й стало тихо. Спершу малá боялася вийти, а коли наважилася, побачила батька, який лежав на підлозі в крові й не рухався. Дівчинка злякалася, утекла до своєї кімнати і звідти не виходила. Уранці саме там її і знайшла Віталіна, дівчина батька, Мáрко Вітторіно. Незважаючи на своє італійське коріння, дівчинка, проживши в Україні майже три роки, чудово розмовляла українською.

– Він має якесь ім’я? – почала здалеку Власта, кивнувши на ведмедика. Спробувала всміхнутися.

Крістіна виглядала змученою, їй не вельми хотілося говорити, проте ця жінка викликала довіру. Значно більшу, ніж подруга татка. Дівчинка наразі мало розуміла, що сталося, однак цілком усвідомлювала: відбулося щось дуже страшне. Колись вона бачила подібне: тоді після хвороби померла її мама. Так само лежала і не ворушилася. Відтоді Крістіна ніколи її не бачила. А татко пояснив, що матуся потрапила до іншого, кращого світу. Крістіна майже забула, як вона виглядала, проте добре пам’ятала тепло, яке йшло від неї, і запах – запах квітів. Її мама завжди пахла квітами, що росли в них у садку в Італії.

Власта витерла дівчинці рукою кутики очей, у яких і досі лишалися всохлі сльози. Якусь мить дитина дивилася на жінку-копа, потім відповіла тремким голосом:

– Балу.

– Балу? – здивувалася Власта, але відразу згадала історію про Мауглі. Саме там був ведмідь на ім’я Балу.

– Як у мультику, – пояснила Крістіна.

– А чим замазала? – запитала Власта.

– Ми малювали з татком наш будиночок в Італії, а Балу допомагав. Це він випадково тоді замурзався, – пояснила дівчинка. Їй пригадалося, як вони з батьком півдня прововтузилися над малюнком. Випадково вона посадила іграшку у фарбу, і тільки завдяки батькові вони вчасно це помітили. Тоді татко розповів їй, що ведмедик уміє говорити. Після малювання щасливі й зголоднілі поїхали їсти піцу. Один із небагатьох днів, які тато присвятив лише їй.

Власта з розумінням покивала головою, знову всміхнулася і поправила чорне волосся дівчинки, яке вибилося з хвостика.

– Крістіно, мені потрібно поставити тобі важливе запитання. Подумай добре, перш ніж відповісти. Це допоможе нам зрозуміти, хто зробив погано твоєму таткові. Розумієш мене?

– Я вже не зможу з ним поговорити? – дівчинка спрямувала на Власту по-дорослому гіркотний погляд. – Так само, як і з мамою?

– Із мамою? А де вона?

– Татко казав, у кращому світі. Говорив, що, як не хотіла б, вона не може звідти повернутися. Але – щоб я не переймалася, бо їй там добре. А ще казав, що вона про мене і звідти дбає й охороняє.

Власта з жахом усвідомила: «То дитя залишилося круглою сиротою?» Відразу подумалося про власну доньку, яка хоч була старшою та мала живого батька, проте жила з мамою, себто Властою, і крім Власти нікого не мала. Власта хвилювалася: що буде, коли, не дай Боже, із нею, мамою, щось станеться? Що буде з дитиною? Чи забере її до себе батько, який не те що аліменти справно платити не хоче, навіть не виявляє інтересу, аби просто побачитися.

– Як ти вважаєш, хто міг бажати зла твоєму батькові? – поставила запитання Власта, відігнавши думки про особисте.

Дівчинка замислилася.

– Можливо, твій батько з кимось сварився, мав погані стосунки? – спробувала допомогти Власта. – Можливо, він щось тобі таке розповідав чи ти щось чула?

– Я чула, як вони сварилися з Артемом, – відповіла після короткої мовчанки дівчинка.

– З Артемом? А хто це?

– Це татків друг. Вони раніше часто зустрічалися. Ми ходили всі разом гуляти: татко, Ілона, я і мій малесенький братик Богданчик, Артем, Іванка та Сашко, а потім, коли татко з Ілоною посварилися, то замість неї

1 2 3 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривавими слідами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кривавими слідами"