Читати книгу - "Ой, там, за Дунаєм"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
4. Небо глибоке, засіяне зорями,
Що то за божа краса!
Зірки он миготять попід тополями —
Так одбиває роса.
5. Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
6. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Дивлюсь я на небо1. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти крилля не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
2. Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
I ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
3. Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
4. Кохаюся з лихом, привіту не знаю
I гірко, і марно свій вік коротаю,
I в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.
5. I на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
I думка далеко, високо літа.
6. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
I в хмарах навіки од світу втонув!
Чорнiї брови, карiї очi1. Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Де ж ви навчились зводить людей?
2. Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справді ви знахарі?
3. Чорнії брови, стрічки шовкові,
Все тільки б вами я любувавсь,
Карії очі, очі дівочі,
Все тільки б я дивився на вас.
4. Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивиться підчас на вас,
Не будеш спати ні вдень, ні вночі,
Все будеш думать, очі, про вас.
Мiсяць на небi1. Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.
2. Пісня та мила, пісня та люба,
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.
3. Ой, очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей?
Їхав козак за ДунайУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ой, там, за Дунаєм», після закриття браузера.