Читати книгу - "Знак Єдинорога"

— Так, говорити нічого. І почерк схожий на мій. Принаймні, з першого погляду.

— Я ось думаю, що було б, якби першим приїхав ти?

— Швидше за все, нічого. Вони хочуть виставити мене вбивцею, а для цього я їм потрібен живим. Вся справа була в тому, щоб він опинився на місці раніше за мене. Якби я приїхав раніше Каїна, вся справа зірвалася б.

Рендом кивнув:

— Для того, щоб все так точно розрахувати, дехто має бути на місці події, в палаці. У тебе є підозри?

Я хмикнув, узяв сигарету, закурив і хмикнув ще раз.

— Я щойно повернувся. Ти весь час був тут. Хто зараз більше інших ненавидить мене?

— Нескромне питання, Корвін, — заявив Рендом. — Кожен щось проти тебе має. Я б вибрав Джуліана, але тут це відпадає.

— Чому?

— Вони з Каїном багато років були в чудових стосунках. Шкода ти не бачив їх разом. Один без одного кроку ступити не могли, всюди разом. А якщо й окремо, то ненадовго. Нерозлийвода. Джуліан анітрохи не змінився, такий же холодний, дріб'язковий і злобний. Але якщо він когось і любив, то це Каїна. Ні, він не пожертвував би ним, навіть щоб дістатися до тебе. Зрештою, якщо вже йому стало несила терпіти, він міг знайти купу інших способів.

Я зітхнув.

— Хто наступний?

— Не знаю, чесне слово, не знаю.

— Добре. І що тепер буде, як ти думаєш?

— Ти попався, Корвін. Що б ти не стверджував, всі подумають, що це зробив ти.

Я кивнув у бік трупа. Рендом заперечливо похитав головою.

— Подумаєш, витягнув з Відображення якогось йолопа, щоб все звалити на нього.

— Розумію, — промовив я. — Дивно, що я повернувся в Амбер в самий вигідний для себе час.

— Це точно, краще не придумаєш, — погодився Рендом. — Навіть Еріка вбивати не довелося. Тут тобі пощастило.

— Так. І все-таки: ні для кого не секрет, навіщо я сюди прийшов. Дуже скоро на моїх солдатів почнуть поглядати косо. Чужаки. Дивно озброєні, так ще й розквартировані в самому місті! Поки мене позбавляла від неприємностей зовнішня загроза! Але крім того, мене підозрюють у брудних діях, вчинених до мого повернення, наприклад, у вбивстві слуг Бенедикта. А тепер ще й це…

— Так, — зітхнув Рендом. — Все це я розумію. Коли ви з Блейзом кілька років тому атакували Амбер, Жерар відвів частину свого флоту так, щоб не опинитися у вас на шляху. А Каїн зі своїми кораблями напав на вас і розбив. Я думаю, що після його смерті усім флотом буде командувати Жерар.

— А хто ж іще? Хто ще з цим впорається?

— І тим не менше…

— Згоден. І тим не менше. Якби для зміцнення своїх позицій мені знадобилося відправити на той світ кого-небудь, то за логікою речей це був б Каїн. Це чиста правда, чорт би її забрав!

— Ну і що ти збираєшся робити?

— Розповісти усім, що трапилося і спробувати дізнатися, хто за цим стоїть. Можеш запропонувати щось краще?

— Я думав, як би забезпечити тобі алібі, але щось не виходить.

Я похитав головою.

— Ти надто близький до мене. Як би ти не старався, ефект буде прямо протилежним.

— А може, визнати, що це твоя робота?

— Я думав про це. Але про самозахист тут говорити не доводиться. Горло перерізають з-за рогу. Довелося б фабрикувати докази того, що він замишляв якусь гидоту і оголосити, що я зробив це на благо Амбера. Мені це глибоко противно. На таких умовах я категорично відмовляюся визнати провину за те, чого я не робив. Та й все одно, запашок для мене залишиться препротивний.

— Та й репутація небезпечного супротивника теж.

— Така репутація мені якраз і не потрібна. Я не збираюся цим займатися. Ні, це виключено.

— Тоді ми закруглилися. Майже…

— Що значить майже?

Примруживши очі, Рендом ретельно вивчав ніготь великого пальця своєї лівої руки.

— Як тобі сказати… мені зараз прийшло в голову, якщо ти не проти прибрати зі сцени ще кого-небудь, то саме час згадати про те, що вину можна перекласти на чужі плечі.

Я поміркував про це, докурив сигарету і промовив:

— Непогано. Але в даний момент у мене більше немає зайвих братів. Навіть Джуліан не зайвий. Та його й не підставиш.

— Необов'язково брати когось з родини, — відповів Рендом. — Навколо повно амберських дворян, у яких є мотив. Наприклад, сер Реджинальд.

— Досить, Рендом! Це теж виключено.

— Ну, тоді сірі клітинки в моєму мозку виснажилися.

— Сподіваюся, ті, що завідують пам'яттю, залишилися?

— Ну що ж…

Він зітхнув і потягнувся. Потім він встав, переступив через тіло і підійшов до вікна. Відкривши портьєру, він довго дивився вдалину.

— Ну що ж, — повторив він, — у мене є, що розповісти.

І Рендом почав згадувати вголос:

— Хоча секс у багатьох головне в житті, але майже у кожного є улюблена справа, якою він займається у вільний час. Для мене, Корвін, це гра на ударних, польоти і карти — в будь-якому порядку. Ну, можливо, трохи більше я люблю літати — без моторів, на повітряних кулях, планерах, але це вже від настрою залежить, сам знаєш. Запитаєш мене в інший раз, так я можу і по-іншому відповісти. Все залежить від того, чого тобі в цей момент більше всього хочеться.

Кілька років тому я був тут, в Амбері. Так, нічим особливим не займався. Батько ще був тут, і коли я помітив, що він ось-ось знову почне бурчати, я вирішив, що пора прогулятися. Аби куди подалі. Я давно помітив, що могутня сила його обожнювання і любов до мене пропорційна відстані між нами. На прощання він подарував мені вигнуту ручку для батога. Напевно, щоб його любов міцніла як можна швидше. Але ручка була одна принадність — з срібною обробкою, прекрасно зроблена. Мені вона дуже пригодилася. Я вирішив, що в одному затишному Відображенні зможу віддатися всім своїм маленьким задоволенням відразу. Їхати мені довелося довго, не буду набридати тобі деталями, тому що від Амбера це досить далеко. Цього разу я не шукав місця, де б я був якоюсь шишкою. Це швидко набридає або стомлює — в залежності від того, яку міру відповідальності звалювати на себе. Я ж хотів побути безвідповідальною нікчемою і досхочу повеселитися. Тексорамі було відкрите навстіж портове місто — спекотні дні, довгі ночі, багато хорошої музики, гра в карти вранці, ввечері і, взагалі круглий день. Дуелі кожен красивий ранок, а в проміжках — бійки і каліцтва для тих, кому кортить. У мене був маленький червоний планер і