Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Інґеборґ Бахман — Пауль Целан

Листування

З листуваннями між Паулем Целаном і Максом Фрішем,

а також між Інґеборґ Бахман і Жизель Целан-Лестранж

Упорядкували й прокоментували Бертран Бадью, Ганс Гьоллер, Андреа Штоль і Барбара Відеман

Переклали Лариса Цибенко та Петро Рихло

Чернівці

Книги — XXI

2012

Листування

Інґеборґ Бахман — Пауль Целан

1 {1} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, вірш і присвята в альбом Матісса, Відень, 24 (?) 6.1948

У Єгипті{2}

Для Інґеборґ

Ти повинен сказати оку чужинки: обернися на воду.

Ти повинен шукати усіх нероздільних з водою в оці чужинки.

Ти повинен їх кликать з води: Рут! Ноемі! Міріам!

Ти повинен убрати їх пишно, коли лежиш у чужинки.

Ти повинен оздобити їх піднебесним волоссям чужинки.

Ти повинен сказати до Рут, Міріам, Ноемі:

Глядіть, я ділю з нею ложе!

Ти повинен чужинку, котра біля тебе, убрати препишно.

Ти повинен її закосичити сумом за Рут, Міріам, Ноемі.

Ти повинен сказати чужинці:

Дивись, я ділив з ними ложе!

Відень, 23-го травня 1948 р.{3}

Педантично Пунктуальній,

через 22 роки після дня її народження,

Педантично Непунктуальний

2 {4} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, Різдво 1948, не надісланий лист

Різдво 1948 р.

Любий, коханий Паулю!

Вчора й сьогодні я багато про Тебе думала, якщо хочеш — про нас. Я пишу Тобі не для того, щоб змусити Тебе знову написати{5} мені, а тому, що мені це приносить радість, і тому, що хочу писати. Я також хотіла зустріти Тебе цими днями десь у Парижі, однак потім через своє безглузде, марне почуття обов’язку лишилася тут і нікуди не вирушила. Тільки як це: десь у Парижі? Я зовсім нічого не знаю, та, мабуть, це було б дуже гарно!

Три місяці тому я раптом отримала в подарунок томик Твоїх віршів{6}. Я не знала про те, що він вийшов. Це було так…, хода моя стала такою легкою й окриленою, а руки ледь-ледь тремтіли. Потім знову так довго нічого. Кілька тижнів тому по Відню ходили чутки, що Жене{7} поїхали до Парижа. Отож, і я зібралася вирушити з ними в дорогу.

Я ще й досі не знаю, що означала минула весна. — Ти ж знаєш, я завжди хочу знати все до останку. — Вона була гарною, — і вірші, і вірш, який ми створили разом{8}.

Ти й сьогодні любий мені, і такий присутній. Я неодмінно хочу сказати Тобі про це, — тоді я часто цього не робила.

Як тільки матиму час, то зможу приїхати на кілька днів. Чи Ти також захочеш мене побачити? — Годину, а то й дві.

Всього, всього любого!

Твоя

Інґеборґ.

3 {9} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 26.1.1949

31, Рю дез Еколь{10}

Париж, 26.1.1949 р.

Інґеборґ,

я намагаюся на мить забути те, про що так довго й так уперто мовчав — я мав дуже багато клопотів, більше, ніж мій брат міг забрати у мене, мій добрий брат, чий дім Ти напевне не забула. Пиши мені так, як би Ти писала йому, йому, котрий завжди думає про Тебе й котрий вклав у Твій медальйон{11} листок, який Ти вочевидь загубила.

Не примушуй мене, не примушуй його чекати!

Обнімаю Тебе

Пауль

4 {12}