Читати книгу - "Рікі та дороги"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Це книжка про страхи, від яких можна втікати все життя — або ж повернутися й подивитися їм у вічі. Не подолати, а прийняти їх. Просто визнати факт нормальності їхнього існування.
Це книжка для людей, які припускатимуться помилок, багатьох помилок, їx-бо не уникнути, з ними доведеться жити, їх доведеться пробачити іншим, і — що складніше — їх доведеться пробачити навіть самому собі.
Поговоріть зі своїм собакою.
5
4
З
2
1…
Андрій Баштовий,
головний редактор The Village Україна
Рікі та дороги
Дякую, бо є за що
1) Андрієві Баштовому;
2) його Сім'ї;
3) Тані Репецькій;
4) Каті Бабкіній;
5) Вячеславу Бардаченку
6) Саші Ісаковій;
7) Оксані Артеменко;
8) Марині Артеменко
Моїй Мамі
Однаково важливо знати дві речі: як бути самому і як бути з іншими.
Туве Янсон
Мене звати Матвій, мені чотирнадцять років, але люди, з якими я часом спілкуюся, кажуть, ніби я поводжуся як мала дитина.
Це тому, що я дуже засмучуюся, коли щось забуваю або коли щось іде не так, як я звик, — іноді через це втрачаю контроль над собою і можу казати те, чого казати не варто, або сісти й годинами розхитуватися, або лягти й притискатися лицем до землі, зовсім не відчуваючи часу.
Мене навіть кілька разів перевіряли на різні психічні захворювання, але це не дало ніяких очевидних результатів.
Зараз я стою навкарачки посеред власноруч зробленого з гілок і листя намету у формі трикутника й дивлюся, як з-під моєї руки вимальовується не дуже рівна помаранчева лінія.
Вона позначає час, який я перебуваю в лісі.
Я сьогодні тут перший день, і поки що мені добре.
Так само я почуваюся, коли вдихаю повітря після дощу або коли вперше вдягаю щойно куплений зручний одяг.
Я прийшов сюди, щоб побути в інакших умовах, сповнитися нових вражень, бо всі мої правила остаточно сплуталися і я перестав розрізняти, що добре, а що погано і навпаки.
Кілька днів тому зі мною сталася одна подія, яка й привела мене сюди. Але спочатку через неї я вирішив провідати товариша, що жив по сусідству. Бабуся казала, що він нездужає.
Отже, я поклав до рюкзака печиво, чай і трохи меду, який бабуся залишила на столі. Але буде брехнею казати, що мене в першу чергу непокоїв його стан і я просто хотів напоїти його чаєм. Це хвилювало мене в другу чергу. А насправді мені дуже треба було з кимось поговорити.
Адже іноді треба проговорити все, чого ще не розумієш, щоб воно нарешті стало звичайним і припинило тебе їсти.
А ще я від руки намалював другові листівку. Дуже просту. Подумав, що йому буде приємно її отримати. Хворих треба такими речами розважати.
Коли я прийшов, він запитав, навіщо я приперся.
Я сказав, що приніс йому печива й чаю, бо ми друзі.
Він сказав, що ми не друзі — ми сусіди.
Ми мовчали приблизно триста секунд. Але я можу помилятися, бо не мав секундоміра та просто лічив подумки.
Був увімкнений телевізор — мій товариш дивився телевікторину, в якій діти розв'язували різні задачі. Він сказав, що вони триндець які розумні.
І запитав, чи не заздрісно мені?
А тоді сказав, що мені таким ніколи не стати, бо я і двох слів не можу зв'язати докупи. І засміявся.
Але мене це не образило, бо я звик таке чути, це називається «підколоти». Мене постійно підколювали в школі й на вулиці.
Потім він сказав:
— Не дивно, що твоїй мамі так довго не потрібен був син.
І додав:
— Не дивно, що вона приїхала тільки тоді, коли вже не було вибору.
Але я не звик говорити про маму.
Я забув, як вона пахне, який у неї голос, якої довжини та якого кольору волосся. Я навчився жити без неї, за новими правилами. Аж раптом вона знову з'явилася, і це було трохи дивно, бо люди, які помирають, не повинні оживати й приходити до тебе, ніби нічого не сталося. Це суперечить здоровому глузду і всім правилам нормальності.
Тож я розгубився і не знав, що відповісти.
І сказав, що піду на кухню та приготую чай.
Там я міг побути на самоті й гучно втягнути носом повітря — це завжди допомагало мені заспокоїтися.
Я подумав, що треба запитати, де він захворів і як тепер почувається. Це називається «змістити фокус розмови».
Чайник
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рікі та дороги», після закриття браузера.