read-books.club » Дитячі книги » Рікі та дороги 📚 - Українською

Читати книгу - "Рікі та дороги"

151
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Рікі та дороги" автора Марк Лівін. Жанр книги: Дитячі книги / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Рікі та дороги» була написана автором - Марк Лівін, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги / Сучасна проза".
Поділитися книгою "Рікі та дороги" в соціальних мережах: 

Чотирнадцятилітній Матвій, хлопчик із синдромом Асперґера, втікає до лісу, щоб знайти себе. Прагнучи порозумітися з власним «я», він розповідає про свої почуття, родину, світ, який водночас розбився на друзки, як тарілка. І про неймовірного друга — рудого собаку із чорною лапкою, купою історій і специфічним почуттям гумору. Розповідає про свої вподобання і тривоги. І про те, що рідні можуть помирати двічі…
Це важлива і вкрай потрібна книжка про вміння приймати інакшість людей і про любов. Книжка про усвідомлений біль і неусвідомлені страхи, про раз і назавжди визначені правила і про час, коли їх варто порушити.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 27
Перейти на сторінку:

Катерина Бабкіна, письменниця

Іноді кожен із нас — такий от Матвій у лісі. Цей ліс у нас різний — у когось це відмова від соцмереж і телефона, у когось — глухе село під Житомиром, у когось — півроку в Сеулі чи на Індонезійських островах. Але кожен точно переживав оцю відмову від світу, якого раптом накопичилося так багато, що не можеш дати собі з ним ради. Так вчиняє Матвій. Коли не допомагають списки й похвилинні плани, коли з тріском ламаються й падають просто на його тендітні плечі полички, по яких він так довго все розкладав, — він просто йде в ліс.

Марк — добрий. Марк як автор не лише ставить запитання Матвієві,— а насправді нам, — але й дає відповіді на них. Ми знаємо, що в житті ці відповіді не завжди знаходяться і не завжди — так просто. Тим цінніше опинитися у світі, де до кожного запитання є відповідь, а кожна зникла консерва має пояснення. Тож запрошую: ось він, цей світ, у Марковій книжці.

Олександр Михед, письменник

«Рікі та дороги» Марка Лівіна — це сентиментальна мандрівка на край ночі. Щира обіцянка «Все буде добре», що обертається на віщування біди. Це світ, у якому рідні можуть помирати двічі, зброя проти привидів руйнує родинне щастя, а порвані кросівки стають на заваді твоїй лавсторі.

Ця книжка — наче машина часу, що запускає дивні механізми свідомості та відносить у підлітковий вік і ще далі — у часи дитячих пустощів і травм. У часи, коли дістаєш перший життєвий урок: розбите коліно, на відміну від розбитого серця, можна вилікувати. А теплі обійми, усмішка рідних і розмова з вірним другом можуть допомогти зібрати докупи друзки.

Будь обережний, не поранься.

Марк Лівін

Рікі та дороги

Поговоріть зі своїм собакою

Я ніколи не писав передмов. Це дуже страшно. Мабуть, так почувається відповідальний і релігійний чоловік, коли його просять стати хрещеним батьком. Передмови придумали, щоб спростити читачеві шлях книжкою. Або щоб зробити ласку тому, кого просять цю передмову написати. У будь-якому разі нічого не намагатимусь пояснити, лише ділитимусь власними думками.

Мушу сказати, що рік і доріг у книжці немає. Це повість про наші страхи й те, що нам допомагає ці страхи подолати.

Прочитавши «Рікі та дороги», ви не перестанете боятися. Ви зрозумієте, що боятися — це нормально. Ми всі боїмося.

Близьких людей, які завдають болю, бо вважають, що так для нас краще. Помилок, яких неможливо не припуститися. Батьків, які йдуть. Снів, які не наснились. Зруйнованих життів і гірких розчарувань. Утрачених спогадів.

А ще страшно замислюватися, які зі згаданих у книжці подій вигадки, а які — епізоди Маркової біографії.

Так, книжка сумна. Але водночас добра і світла. Вона про дорогу, якою ми йдемо, і про чесність із собою.

А от сентиментів у тексті не знайти — вони ховаються глибоко під поверхнею, за його межами. Чи то радше у наших спогадах. У спогадах, яких у книжці теж немає.

Коли Марк звертає увагу на найменші побутові дрібниці, ти мимоволі повертаєшся до власної пам'яті: подумки перелічуєш посуд удома в мами, миєш із нею тарілки, перебираєш ящик із іграшками, падаєш із велосипеда на розпечений асфальт чи граєшся із собакою на бабусиному подвір'ї.

Секрет у картинках і відчуттях, якими ділиться Марк. Часто саме у відчуттях фіксуються важливі спогади. Їх найскладніше закарбувати в пам'яті, але вони найцінніші. Тому їх так страшно втрачати.

У мене ніколи не було собаки. Я багато разів просив собаку в батьків, але щоразу після розмови з мамою відмовлявся від цієї затії. І боявся не смутку від утрати домашнього улюбленця і не потреби прокидатися рано-вранці. Я боявся відповідальності. Ну от, бачите? Я теж зізнався.

У кожній передмові має бути несерйозний момент. Скажу чесно, Марк погано жартує. Це знають усі його друзі: три добрих жарти з десяти. А от у книжці дотепи заходять. Мабуть, тому що озвучує їх Рікі.

Марк переконує, що Рікі — це страхи. Хай думає так і далі. Але тепер це не Маркова книжка, вона належить кожному з нас. Для мене Рікі — це чесність із самим собою. Це той момент, коли ти маєш подивитися на себе в дзеркало, чесно побачити, яким ти є, і прийняти себе."

Мені доведеться прийняти свій страх пропустити щось важливе. Це постійне відчуття, що я роблю не те, що мав би. Відчуття того, що моє життя проходить повз, а я проживаю інше — зовсім чуже. А раптом я не помічу знак, який скерує мене в правильному напрямі? Тому Facebook треба проглядати безперервно, Twitter оновлювати раз на три хвилини і, прокидаючись, перевіряти Instagram. Цей страх — причина всіх моїх записів, списків і ту-ду-листів у блокноті.

За намаганням полічити все ми пропускаємо власне життя. Лише складаючи нескінченні переліки, ми доводимо собі, що здатні контролювати хоч щось у власному житті. Але ми так багато часу витрачаємо на формулювання й записування цілей, що не лишається часу на те, щоб їх досягати.

Ми боїмося заплутатися та втратити контроль. Марк, як і його герой, намагається все зрозуміти й систематизувати. Пояснює, чим відрізняються стосунки від взаємин, дає оцінки своїм прожитим дням…

У книжці сформульовані істини, які знаємо ми всі. Просто боїмося озвучити — бо так доведеться погодитися зі сказаним.

Ми шукаємо любові, ми сподіваємося її від усіх навколо, але боїмося собі в цьому звіритися. А коли не отримуємо її, боїмося зізнатися собі у власній злості.

Ми боїмося своєї любові, своїх бажань, невиправданих очікувань. Боїмося не розуміти. Боїмося втратити контроль чи не записати важливий пункт у список справ. Ми боїмося жити надто швидко чи надто повільно. Боїмося забувати і боїмося пам'ятати. Ми боїмося змовчати і боїмося наговорити дурниць.

І найстрашніше — ми боїмося того, що здатні пробачити навіть найстрашніші помилки. Ми боїмося загубити цю злість усередині, забути й жити далі. Ми боїмося знову любити людей, які завдали нам болю.

Але

1 2 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рікі та дороги», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рікі та дороги"