read-books.club » Детективи » Фірма 📚 - Українською

Читати книгу - "Фірма"

186
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Фірма" автора Джон Гришем. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 127
Перейти на сторінку:
слово взяв Ройс Мак-Найт, управитель. — Для цього потрібно збагнути, що ж таке наша фірма. Ми особливі, і цим пишаємося. У штаті працює сорок один юрист, тож порівняно з іншими, наша фірма невелика. Багатьох на роботу не приймаємо — одного на два роки, десь так. У нас найвища зарплатня по країні, та й надбавки теж. І я не перебільшую. Тому ми перебірливі. І свій вибір ми зупинили на вас. Лист, що його ви отримали минулого місяця, був вам надісланий після того, як ми переглянули кандидатури більше ніж двох тисяч випускників найкращих юридичних шкіл. Лише одному вам було надіслано такого листа. Ми публічно не даємо оголошення про вакансії і не приймаємо заявок. Ми діємо помірковано і маємо власний стиль. Ось така наша відповідь на запитання.

— Дякую, доволі вичерпна відповідь. А на чому спеціалізується фірма?

— Податки. Певні види цінних паперів, нерухомість, банківська справа, та на вісімдесят відсотків — це податки. Тому ми так прагнули зустрічі з вами, Мітчу. У питанні податків у вас надзвичайні знання.

— А чому ви пішли навчатися у Західний Кентуккі? — поцікавився Ламар Квін.

— Це просто. Як платню за навчання мені запропонували грати у футбол за університетську команду. Інакше я би не навчався — коледж був для мене недоступний.

— Розкажіть про свою родину.

— Невже це так важливо?

— Це дуже для нас важливо, Мітчу, — душевно мовив Ройс Мак-Найт.

«Всі вони таке кажуть», — подумав Мак-Дір.

— Ну, гаразд. Мій батько загинув під завалом у вугільній шахті, мені тоді було сім років. Мати знову вийшла заміж і проживає у Флориді. Я мав двох братів. Расті загинув у В’єтнамі. Другого брата звуть Рей Мак-Дір.

— І де він?

— Пробачте, але це не ваша справа.

Він виклично подивився, ніби вже приготувався до бійки. У досьє про брата не було нічого.

— Ну, вибачте, — співчутливо мовив управляючий.

— Мітчу, фірма розташована у Мемфісі, — сказав Ламар. — Вас це не хвилює?

— Ні, зовсім ні. Я не люблю холод.

— Бували коли-небудь там?

— Ні.

— Тож побуваєте, і вже скоро. Вам там сподобається.

Мітч усміхнувся, кивнув, підігруючи. Невже вони серйозно? Як це він може обрати маленьку фірму в маленькому містечку, коли на нього чекає Волл-стріт?

— Які у вас були успіхи на заняттях?

— Я входив до першої п’ятірки, — так, він був з-поміж п’яти найкращих, а не просто у складі п’яти відсотків кращих.

О, цю відповідь добре зрозуміли всі троє: п’ятеро найкращих із трьох сотень. Міг би й додати: він третій, так близько до найпершого, та промовчав. Ці люди, з якими він розмовляв, закінчили виші не такого рангу — Чиказький, Колумбійський, Вандербільта — він вже знав це після побіжного перегляду юридичного довідника Мартиндейла-Габела. Знав, що навчанням не дуже цікавитимуться.

— А чому ви обрали Гарвард?

— Насправді Гарвард обрав мене. Я подав документи до кількох вишів, на навчання мене брали всі. Та у Гарварді запропонували кращу фінансову підтримку. І ще, я вважав і тоді, і тепер, що в Гарварді найкраща юридична школа.

— Бачу, Мітчу, справи у вас тут непогані, — задоволено переглядав резюме містер Ламберт. Досьє лежало у кейсі, схованому під столом.

— Дякую. Я старався.

— У вас найвищі результати з дисциплін оподаткування і цінних паперів.

— Так, це мене найбільше цікавить.

— Ми переглянули ваші творчі роботи, чудово.

— Дякую. Мені подобається проводити дослідження.

Він явно збрехав, однак усі кивнули і прийняли його відповідь. Так, то був ритуал. Дійсно, жоден студент чи юрист при здоровому глузді не отримує анінайменшого задоволення від дослідження у галузі фінансів, одначе кожен перспективний правознавець виплекав у собі любов до бібліотеки.

— Розкажіть нам про дружину, — майже боязко попросив Ройс Мак-Найт. Вони вже підготувалися до нового опору, та запитання було стандартним для будь-якої організації — не вимагало викладення сокровенних таємниць.

— Її звати Еббі. В університеті Західного Кентуккі вона отримала ступінь з дошкільної освіти. Ми закінчили навчання одночасно й одразу ж побралися — наступного тижня. Останні три роки вона працює в приватному дитсадку неподалік од Бостонського коледжу.

— І як ваш шлюб...

— Ми дуже щасливі. За стільки років навчання вже добре вивчили одне одного.

— А у футбольній команді ви грали на якій позиції? — Ламар спрямував бесіду в менш делікатне русло.

— Захисником. Мені доводилося дуже багато часу проводити на полі, поки я не пошкодив коліно в останній грі за університет. Наша команда з Західного Кентуккі — єдина, яка не здає своїх позицій. Я грав чотири роки поспіль, починав із юніорської команди. Та от коліно добре й досі не зажило.

— І як же вам вдалося бути відмінником, та ще й грати футбол?

— На першому місці в мене завжди були підручники.

— А я щось не уявляю, щоб коледж в Кентуккі був одним із найкращих, — пирхнув Ламар і дурнувато всміхнувся, правда, одразу про те й пожалкував. Ламберт і Мак-Найт насупилися — явно збентежені його хибою.

— Не гірший за університет Канзасу, — відповів Мітч. Вони завмерли — усі завмерли — здивовано перезирнулися. Цей Мак-Дір знав, що Ламар Квін закінчив коледж у Канзасі. Вони ж ніколи не зустрічалися, і хто саме з фірми з ним проводитиме співбесіду знати Мак-Дір теж не міг, — і все одно він знав! Видно, зазирнув до довідника Мартиндейла-Габела та все вирахував. Це ж треба — перечитати біографічні дані всіх сорока одного співробітника фірми, а при зустрічі згадати, що єдиний лиш Ламар Квін навчався у Канзасі. Оце так! Вони й справді були приголомшені.

— Перепрошую, я не мав того говорити, — вибачився Ламар.

— Пусте, — Мітч по-дружньому всміхнувся. Мовляв, усе те дрібниці.

Олівер Ламберт прокашлявся. Час було продовжити розмову.

— Мітчу, у фірмі не схвалюють пияків та донжуанів. Хоча ми й не пуритани, та бізнес понад усе. Ми і за славою не женемося, однак працюємо багато. І гроші гарні заробляємо.

— Ну все, що ви говорите, мені підходить.

— Фірма має право перевіряти співробітників на наркотики.

— Я не вживаю наркотиків.

— Це добре. Які ваші релігійні погляди?

— Методистська церква.

— Гаразд. У фірмі є прихильники різних віросповідань — католики, баптисти, прихожани єпископальної церкви. Це справа кожного, але ми маємо знати. Нам потрібна стабільна родина.

1 2 3 ... 127
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фірма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фірма"