Читати книгу - "Чому Захід панує - натепер"

означив суспільний розвиток, використовував хибні показники чи неправильно зінтерпретував свідчення, — доведеться подати власні кращі індекси. І тоді, мабуть, ми справді побачимо реальний поступ.

Зауваги

 

 цьому розділі подано поклики на цитати та праці, згадані в тексті за прізвищами авторів. Джерела подано за прізвищами авторів чи редакторів та датами публікацій, повні посилання подано в розділі "Бібліографія". У покликах на праці, що вийшли друком протягом останніх ста років, подано точні номери сторінок; на давніші праці, що їх передруковано багато разів у різних варіянтах з різною нумерацією сторінок, подано повну назву джерела та розділу чи підрозділу, звідки взято цитату. Якщо не вказано ім'я перекладача, переклади мої.

Розділ "Що читати далі" містить назви книжок та статей, що їх я вважав особливо корисними, коли писав цю книжку.

Зауваги розставлені по тексту примітками.

Що читати далі

 

писав цю книжку на підставі величезної праці кількох поколінь науковців, що збирали, аналізували та інтерпретували гори даних. Наукова література з історії Сходу та Заходу не лише практично невичерпна, а й містить дуже багато аргументації, що означає, що майже неможливо зробити твердження з приводу якоїсь важливої теми й не наразитися на заперечення принаймні кількох фахівців. Обмежений обсяг не дає змоги подати вичерпну бібліографію всіх дискусій, навіть якби я мав час все прочитати. У цьому розділі я подаю перелік праць, що найбільше вплинули на мій спосіб думання.

Серед перелічених праць є вступні статті, розраховані на загального читача, наукові огляди та докладні дослідження, особливо корисні, на мій погляд. Де можливо, я згадую недавні праці, що також містять докладну бібліографію. Найновіші праці ще можна придбати у книгарнях, багато журнальних статей можна знайти в інтернеті, але більшість праць наразі можна знайти лише в наукових бібліотеках. По змозі я обмежувався посиланнями на публікації англійською мовою.

За винятком коротких статей в новинних журналах, я посилаюся на праці за прізвищем автора чи редактора та датою публікації. Докладні описи подано в розділі Бібліографія.

Подібно до багатьох інших істориків, я багато в чому спирався на багатотомові історії різних регіонів світу, що вийшли друком у видавництві Cambridge University Press. Часто це найкраще місце, де можна знайти основні факти. Замість цитувати їх знов і знов, я просто перелічую серії, що їх використовував найбільше:

The Cambridge Ancient History (2nd ed., 14 volumes, 1975-2001)

The Cambridge History of China (10 volumes, 1979-)

The Cambridge History of Egypt (2 volumes, 1980-99)

The Cambridge History of Iran (8 volumes, 1968-91)

The Cambridge History of Islam (2 volumes, 1970)

The Cambridge History of Japan (6 volumes, 1988-99)

The New Cambridge Medieval History (7 volumes, 1995-2006)

The New Cambridge Modem History (12 volumes, 1957-90)

The Cambridge History of Southeast Asia (2 volumes, 1993)

Крім цих серій, є ще кілька неоціненних однотомових кембридзьких історій, що їх я цитую нижче за прізвищами редакторів та датами публікацій.

Вступ

Головне джерело щодо прибуття Циїна до Англії: "The Chinese Junk, ‘Keying,'" Illustrated London News 12, no. 340, April 1, 1848, pp. 220, 222. Англо-китайські стосунки в 1830-і — 1840-ві роки: Fay 1997, Waley 1958. Hong Xiuquan: Spence 1996.

Природа західного панування: Mandelbaum 2005. Китайський економічний зліт: Jacques 2009.

Китайсько-європейські стосунки в шістнадцятому сторіччі: Spence 1983. Східні теорії західного панування: Fukuzawa 1966 (originally published 1899); Y. Lin 1979.

На Заході від вісімнадцятого сторіччя висунуто сотні теорій тривалої зафіксованости. Блискучі приклади нових підходів: Diamond 1997, S. Huntington 1996, Landes 1998.

Збірка китайських дописів Карла Маркса: Тогг 1951.

Про Чжена та Колумба див. главу 8; навколосвітні подорожі Чжена: Menzies 2002. Китайська колонія в Новій Шотландії: Chiasson 2006; карти: http://news.nationalgeographic.com/news/2006/01/0123_060123_chinese_map.html. Китайські карти п'ятнадцятого сторіччя: R. Smith 1996.

Класичні книжки на теми короткочасової випадковости школи округу Орандж: Goldstone 2009, Lee and Wang 1999, Pomeranz 2000, Wong 1997; обговорення їхніх поглядів: Arrighi 2007; найвпливовіша з радикальних теорій: A. G. Frank 1998; найекстремістичніші: Goody 2004 and Hobson 2004; кількісні свідчення: Allen et al. 2005, Bengtsson et al. 2005.

Полеміка щодо Каліфорнійської школи: добрими прикладами є збірки есеїв у Journal of Asian Studies 61, 2002, pp. 501-662, та Canadian Journal of Sociology 33, 2008, pp. 119-67.

Біологія, соціологія та географія: на мій спосіб думання найбільше вплинули Conway Morris 2003, Coyne 2009, Dawkins 2009, Ehrlich and Ehrlich 2008, and Maynard-Smith and Dawkins 2008 (біологія); Boserup 1965, Gerring 2001, North et al.

2009, Smelser and Swedberg 2005, and J. Wood 1998 (суспільні науки/соціологія); Konner 2002, Vermeij 2004, and Е. О. Wilson 1975 (interface of biological and social sciences); and Castree et al. 2005, de Blij 2005, Martin 2005, and Matthews and Herbert 2004 (географія). Найжорсткіша критика географії як пояснення причин панування Заходу: Acemoglu et al. 2002. Я вдячний проф. Джимові Робінсону за дискусії на ці теми.

1. Давніше Сходу та Заходу

Означування Заходу: Pomeranz 2000, рр. 3-10. Історія всесвіту: Steinhardt and Turok 2007. Місце людства в ньому: Christian 2004, Morowitz 2002.

Докладний огляд еволюції людства, що охоплює всі теми, заторкнуті в цьому розділі: Klein 2009; короткий огляд: Wrangham 2009. Загальні принципи еволюції:: Coyne 2009.

Робота мозку: Zeman 2008. Повторювання та ген FOXP2: Р. Lieberman 2007.

Мовіусова лінія: Norton and Bae 2008; Petraglia and Shipton 2008. Дманісі: Lordkipanidze et al. 2007.

Чжоукоудянь: Boaz and Ciochon 2004. Знаряддя з Флореса: Brumm et al. 2010. "Гобіти" з Флореса: Morwood and van Osterzee 2009, Tocheri 2007, Jungers et al. 2010.

Розумність шимпанзе: Savage-Rumbaugh and Lewin 1994. Центральноазійські "єті": Krause et al. 2010.

Неандертальці: Mithen 2005. Розподіл: Krause et al. 2007a. Злами кісток та вершники родео: Berger and Trinkaus 1995. Ген FOXP2: Krause et al. 2007b. Клан печерного ведмедя: Auel 1980. Ґібралтар: Finlayson et al. 2006. Духовне життя: Renfrew and Morley 2009.

Homo sapiens: Mithen 1996, Fleagle and Gilbert 2008. Африканська Єва: Cann et al. 1987, Ingman et al. 2000. Африканський Адам: P. Underhill et al. 2001.

Натільні воші: Kittler et al. 2003. Недавнє дослідження ДНК (Kitchen et al. 2010) свідчить, що воші еволюціювали 190 000 років тому, разом з неандертальцями.

Дитячі кроки вперед: McBrearty and Brooks 2000, нові свідчення: Bouzouggar et al. 2007, Morean et al. 2007, Morgan and Renne