Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 2"

книга [Армстронга] займає виключну позицію, як з уваги на наукову вартість, так і з уваги на політичне значення. Тому я гадаю, що “Український націоналізм” заслуговує на основну аналізу, що я її старався й дати. Не забувайте, що книга Армстронга, не зважаючи на свою зовсім небуденну для нас вагу, досі не дочекалася з українського боку належного розгляду. Я є певен, що американські фахові кола, - що для них праця Армстронга є, так би мовити, “останнім словом” науки по українській проблемі, - на таку солідну та речеву рецензію напевне звернуть увагу. Тому дозволяю собі радити і просити, щоб ви подумали ще раз, чи моя рецензія не могла б піти в “Анналах” в повному обємі” (box 35, file 758).

Українська версія надрукована в журналі “Сучасність” і згодом передрукована у кн: Між історією й політикою... - С. 250-263.

Подається за останньою публікацією.

48

Джон А. Армстронг (1922 р. н.) - професор-емерит політичних наук Вісконсінського університету (Медісон, США). Свою дисертацію писав під керівництвом Філіпа Мозлі у Колумбійському університеті, де й познайомився з Іваном Лисяком-Рудницьким. Автор книг з воєнної та повоєнної історії України (Ukrainian Nationalism, 1935-1945. - 1st ed. - New York, 1955; 2nd ed. - New York, 1963; reprint of 2nd ed. - Littleton, 1980; 3rd ed. - Englewood, 1990; The Soviet Bureaucratic Elite: A Case Study of the Ukrainian Apparatus. - New York, 1959), історії та політичної системи Радянського Союзу (The Politics of Totalitarianism: The Communist Party of the Soviet Union from 1934 to the Present. - New York, 1961; Ideology, Politics and Government in the Soviet Union: An Introduction. - 1st ed. - New York, 1962; 2nd ed. - New York, 1967; 3rd ed. - New York, 1974), про європейську адміністративну еліту (The European Administrative Elite. - Princeton - New Jersey, 1973) та з теорії дослідження націотворчих процесів (Nations before Nationalism. - Chapel Hill, 1982). Листування з Джоном Армстронгом зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького.

49

“Друге, поширене видання книги появилося в 1963 р.” - у 1990 р. Українське академічне видавництво здійснило третє видання книги Джона А. Армстронга.

50

“Навіть “інтегральний націоналізм” [...] мав за свого духовного ментора та головного Ідеолога одного східноукраїнського публіциста” - мається на увазі Дмитра Донцова.

51

Друкується за публікацією: Українська Національна Рада та ідея соборности // Українські вісті. - 1950. - Ч. 32 (393). - 20 квітня; Ч. 33 (394); Ч. 34 (395); Ч. 35 (396); Ч. 36 (397).

52

Українська Національна Рада - передпарламент (законодавчий орган) Державного Центру Української Народної Республіки. Створена навесні 1947 - влітку 1948 р. для координації дій українських партій та організацій, що стояли на самостійницьких позиціях. Поза УНРадою діяли Закордонне представництво Української Головної Визвольної Ради (УГВР) та монархістська група Союз гетьманців-державників; ОУН А Мельника брала участь у її роботі лише з 1957 по 1961 р. Після реорганізації у 1978 р. частина членів УНРади вийшла з неї й у 1979 р. утворила на чолі з Іваном Кедрином Раду прихильників Української Народної Республіки. УНРада припинила свою діяльність у березні 1992 р. - після закінчення дії та складення повноважень Державного Центру Української Народної Республіки і передачі їх законній владі самостійної і незалежної України. Її діяльності Іван Лисяк-Рудницький присвятив також статті: Криза екзекутиви // Листи до приятелів. - 1956. - Ч. 8 (42). - Серпень. - С. 10-11; За реформу екзекутиви // Там само. - Ч. 9 (43). - Вересень. - С. 2-3; Підсумки сесії УНРади: (1). Світла й тіні. (2). Сецесія мельниківців // Там само. - 1957. - Ч. 6 (52). - Червень. - С. 2-3; Ч. 7 (53). - Липень. - С. 8-9, 14; Ч. 8 (54). - С. 2-3.

53

Статтю “Монтування нового Переяслава. Інтерпретація сучасної політичної ситуації в Україні” Іван Лисяк-Рудницький підготував для журналу, розмови про потребу видання якого велися у середовищі українських інтелектуалів у 1955 р. Ідею видання нового журналу подали Іван Лисяк-Рудницький та Євген Пизюр, а до його редколегії, крім них обох, планувалося ввести Юрія Луцького. Фінансову підтримку виданню мало надавати УРДПівське середовище. Після невдачі з реалізацією цієї ідеї Іван Лисяк-Рудницький планував видрукувати англійський переклад статті в журналах “Review of Politics” (Нотр-Дейм) чи “Journal of Central European Affairs”, або ж видати її окремою брошурою (лист до Юрія Луцького від 21 березня 1955 р. - box 34, file 757). Водночас він збирався включити статтю у збірник праць Комісії для дослідів над пореволюційною Україною та Совєтським Союзом УВАН “Україна по Другій Світовій Війні”, що мав вийти як окремий випуск “The Annals of the Ukrainian Academy and Sciences in the U. S.” (лист до невстановленого адресата (Михайла Ветухова ?) від 20 січня 1955 р. - box 35, file 758). Врешті, влітку 1956 р. польський переклад статті був надрукований у провідному журналі польських інтелектуалів Заходу - паризькій “Культурі” (Nowy Perejasław / Z ukraińskiego przełożył Józef Łobodowski // Kultura (Paryż). - 1956. - N 6 (104). - Czerwiec. - S. 85-93; N 7 (105) - 8 (106). - Lipiec-Sierpień. - S. 138-148. Українська версія статті була вміщена в журналі “Сучасність” (1962. - Ч. 9 (21). - Вересень. - С. 75-96) та передрукована у збірнику “Між історією й політикою...” (С. 264-291).

Подається за останньою публікацією.

В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігаються матеріали (копії статей, матеріали дискусій), пов’язані з 300-літтям святкування Переяславської угоди (box 9, file 253).

У листі до видавництва “Пролог” (червень 1970 р.) Іван Лисяк-Рудницький писав: “Статті “Новий Переяслав”, “Україна в еволюції радянської системи” та “Проти Росії чи проти радянської системи?” становлять один цикл, тому говоритиму про них разом. Статті були написані давніше та з приводу подій, які вже належать до історії: “Новий Переяслав” з нагоди переяславських святкувань та “Україна в еволюції...” з нагоди хрущовських реформ господарського управління. Проте я дозволю собі думати, що ці статті не перестаріли та зберігають свою актуальність. В них розглянено засадничі питання українсько-російських відносин”.

54

Закінчуючи роботу над статтею “Новий Переяслав”, Іван Лисяк-Рудницький одночасно працював над статтею “Українська справа по Другій Світовій Війні”, темою якої мали бути “основні пересунення, що їх