Читати книгу - "Стів Джобс"

До червня 2011 року плани на чотириповерховий комплекс площею в 270 тисяч квадратних метрів, у якому мало працювати понад дванадцять тисяч робітників, дозріли до представлення стороннім особам. Джобс вирішив зробити це тихо й без освітлення в пресі — просто передати креслення міській раді Купертіно наступного дня після того, як він представив iCloud на конференції для розробників Apple з усього світу.

Навіть попри те, що Стів потерпав від нестачі енергії, його розклад того дня був заповнений подіями. Рон Джонсон, який піднімав магазини Apple й керував ними понад десятиліття, вирішив прийняти пропозицію стати виконавчим директором /. С. Penney, тож він приїхав вранці до Джобса додому, щоб обговорити своє звільнення. Тоді ми зі Стівом поїхали до Пало-Альто, в маленьке кафе Fraiche, де подавали йогурти та вівсянку, і він жваво розповідав про можливі майбутні продукти Apple. Пізніше того ж дня його завезли в Санта-Клару на щоквартальну зустріч, яку Apple проводив із головними керівниками компанії Intel, де вони обговорювали можливість використання чипів Intel для майбутніх мобільних пристроїв. Увечері U2 давали концерт у «Колізеї» в Окленді, і Джобс думав відвідати його. Але натомість вирішив використати той вечір, щоби показати проект міськраді Купертіно.

Прибувши без почту та фанфар, він виглядав невимушено в тому самому чорному светрі, який надягав на конференцію розробників. Стів вийшов на подіум із перемикачем у руці й провів двадцять хвилин, показуючи слайди проекту членам ради. Розгігадаючи лискучу, футуристичну, досконалої круглої форми будівлю, зображення якої з’явилося на екрані, він зупинився й усміхнувся.

- Скидається на те, що сюди приземлився космічний корабель,

— сказав Стів і за кілька митей додав: — Гадаю, що ми стоїмо перед можливістю збудувати найкращу офісну будівлю в світі.

Наступної п’ятниці Джобс надіслав електронного листа колезі зі свого давнього минулого, Енн Бауерз, удові співзасновника Intel Боба Нойса. Вона колись працювала керівником відділу кадрів у ранніх 1980-х, маючи в обов’язках приводити до тями Джобса після його істерик і заліковувати душевні рани співробітників. Джобс

запитав, чи не могла би вона з ним зустрітися наступного дня. Бауерз на той час була в Нью-Йорку, та вона приїхала до нього додому в неділю, після повернення. На той час він знову нездужав, страждав від болю й безсилля, але з радістю показував їй архітектурну подачу нового бізнес-центру.

— Ти маєш пишатися Apple, - сказав він. - Ти маєш пишатися тим, ш;о ми побудували.

Тоді він подивився на Енн і поставив їй запитання, яке майже звалило жінку з ніг;

— Розкажи мені, яким я був у молодості.

Бауерз спробувала відповісти йому чесно;

— Ти був дуже запальною і складною в спілкуванні людиною. Але твоє бачення заворожувало. Ти казав нам; «Подорож — це нагорода». І, як виявилося, це було правдою.

— Так, — кивнув Джобс. — Я таки навчився дечого на шляху.

Тоді, через декілька хвилин, він повторив це, неначе бажаючи

переконати Бауерз і самого себе в цьому.

— Я таки навчився дечого. Справді навчився.

ТРЕТІЙ РАУНД

Боротьба у сутінках

Сімейні узи

У Джобса було нестерпне бажання застати синів шкільний випускний, котрий мав відбутися в червні 2010 року.

- Коли в мене діагностували рак, я уклав угоду з Богом, чи як Його назвати, виголосивши, що всім серцем хочу побачити випускний Ріца, і це тримало мене протягом 2009 року, — поділився він.

Будучи старшокласником. Рід виглядав похмурим, як і колись його батько у вісімнадцятирічному віці, із хитрющою і трохи бунтівничою усмішкою, напруженим поглядом і копицею темного волосся. Але від матері він успадкував ніжність і до болю вразливу співчутливість, чого бракувало його батькові. Рід був демонстративно люб’язним і старався догодити. Коли Джобс сидів, засмучений, за кухонним столом, утупившись у підлогу — що траплялося нерідко під час хвороби, - єдиним, що точно запалювало іскорку в його очах, був прихіц Ріда.

Ріц обожнював батька. Незабаром після того, як я почав працювати над цією книгою, він забіг до мене у готельний номер і, як то часто робив його батько, запропонував прогулятися. Він сказав, дивлячись на мене напруженим, щирим поглядом, що його тато не був холодним бізнесменом, який тиіьки й шукає наживи; його мотивувала любов до своєї справи та гордість за ті витвори, які він виготовляв.

Коли в Стіва діагностували рак. Рід почав у свої літні канікули працювати в онкологічній лабораторії Стенфордського університету, проводячи секвенування ДНК, щоби знайти генетичні маркери раку товстої кишки. Під час одного експерименту він віцсте-жував, як відбуваються мутації хвороби всередині родини.

— Одна з дуже небагатьох приємностей у моїй хворобі — це те, що Рід почав проводити чимало часу з дуже хорошими лікарями, — сказав Джобс. — Його ентузіазм щодо цього точно такий самий, як був у мене до комп’ютерів, коли я був у його віці. Гадаю, що найбільші інновації в двадцять першому столітті відбудуться на перехресті біології та технології. Починається нова ера — так само, як починалася нова цифрова доба тоді, коли я був у його віці.

Рід використав своє дослідження раку як основу для доповіді, яку він представив перед своїм класом у школі Crystal Springs Uplands. Коли юнак описував, як він використовував центрифуги та барвники, щоби простежувати послідовність новоутворень ДНК, його батько сидів у залі й весь світився від гордості за сина, як і всі решта члени родини.

— Я мрію про те, як Рід придбає собі будинок тут, у Пало-Альто, поселиться там зі своєю родиною, працюватиме лікарем у Стенфорді та їздитиме на роботу велосипедом, - сказав згодом Джобс.

Рід швидко подорослішав у 2009 році, коли виглядало на те, що його батько скоро помре. Він піклувався про своїх молодших сестричок, поки батьки були в Мемфісі, і відчував внутрішню потребу опікати й захищати їх. Але коли здоров’я його батька стабілізувалося навесні 2010-го, Рід став тим самим грайливим жартуном, яким був раніше. Одного дня під час вечері він обговорював із батьками, куди повести свою дівчину на побачення. Стів запропонував II Fomaio — елегантний класичний ресторан в Пало-Альто, але Рід відказав, що йому не вдалося зарезервувати там столик.

— Хочеш, щоби я спробував? — запитав батько.

Рід заперечив — хотів розв’язати це питання сам. Ерін, дещо сором’язлива середульша дитина Джобсів, сказала,