read-books.club » Фентезі » Срібне яблуко, Анна Авілова 📚 - Українською

Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

31
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Срібне яблуко" автора Анна Авілова. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 173
Перейти на сторінку:
Розділ 5

     Вражена до глибини душі, Джейн вийшла з майстерні на свіже повітря. Звідки він знає, що місис Кларк більше немає? Отже, її  не встигли врятувати й інші лікарі. Хоча, можливо, це неправда. Син вітражника не може знати, як все відбувалося насправді. Але ж він знав, що Джейн намагалася врятувати жінку... По її шкірі промайнув крижаний вітерець. Може, і весь цей світ пов'язаний зі смертю жінки? Може всі події справді відбуваються лише, в голові Джейн?

    Джейн побачила попереду сорочку Фелікса, що промайнула та зникла у дверях будинку. Їй потрібно йти за ним, але в неї не має жодного бажання. У цей момент вона так гостро усвідомила, що це місце чуже. Чуже та абсолютно невідоме. Якими б милими не були люди із сім'ї вітражника, вона зовсім не знає цей світ. Не знає, що її привело сюди. Може, вона справді божевільна?

    Дівчина все ж таки зібралася з духом і пішла до будинку. Зайшовши всередину, на свій подив вона побачила ту ж привітну атмосферу, яка панувала там і до її відходу. Навіть присутність Фелікса не зіпсувала загальну веселу картину сім'ї.

   - О, Джейн, люба, сідайте за стіл, - Вайолет підсунула стілець у самому центрі столу, - вибачте що е... Фелікс вас не проводив, він... як би це сказати, не дуже товариський, вибачте його.

  - О, нічого страшного, я сама чудово дійшла, - Джейн намагалася посміхатися, щоб не засмучувати милу Вайолет, але в душі вона почувала себе пригніченою. За цей день в Айронвуді вона намагалася не думати про місис Кларк, але слова сина вітражника штовхнули її назустріч депресії. Вона так тішилася можливому поверненню додому. І якщо це дійсно можливо, що буде, коли вона повернеться? Навіть якщо вона не винна, і врятувати стареньку було неможливо, вони з Анною показали себе не найкращим чином, поводилися недбало і невміло...

   Думки Джейн раптово перервала одна з її служниць – Сара, яка саме в цю мить зайшла до будинку.

- Леді Джейн, добрий день. Бачу, ви вже познайомилися з сім'єю мого хлопця? — Джейн кинула погляд на Рона і з побоюванням перевела його на Фелікса.

- Хлопця? – незграбно спитала дівчина.

- Так, Рон – мій хлопець, - Джейн видихнула з полегшенням. - Ми зустрічаємося. Вона весело сіла навпроти Джейн, поруч із молодшим сином господарів.

    Незважаючи на жваву бесіду, за столом панувала незрозуміла загальна напруженість. Джейн завжди тонко відчувала подібні речі. Вона намагалася більше не дивитися в бік Фелікса, але один раз, крадькома глянувши на нього, виявила так само нудний, відчужений вигляд хлопця. Він абсолютно байдуже колупав у своїй тарілці тушковану капусту, навіть не підводячи очей на присутніх. Здавалося, він уже й забув, що тільки п'ять хвилин тому промовив їй щось, чого ніхто не міг знати.

- Леді Джейн, - звернулася до неї Вайолет, - розкажіть, а чим ви займаєтеся у вашому світі? Ваша робота теж пов'язана із цими штуковинами – "кехнікою"?

   Сара захоплено дивилася на Джейн, в очікуванні.

— Так, леді Джейн, розкажіть, ми вчора розмовляли з вами про Айронвуд, а про вас нічого й не спитали. І що за "кехніка"?

- Сара, "техніка" - це такі предмети, які можуть виконувати різні функції, заряджаючись енергією.

— Як наш крутитель для волосся?

- Ти знаєш, "крутитель" справді дуже схожий на техніку, хоч я і не знаю, чим він у вас заряджений.

- Його заряджає король своєю енергією, - вона неприродно весело прокричала цю фразу.

— Ось і у нас предмети заряджаються, тільки цю енергію дає не якась певна людина, а вона штучно створена багатьма людьми, — і Джейн швидко розповіла про свій телефон ще й для Сари.

— Розкажіть, чим ви живете, що ви робите щодня у вашому світі, — повторила своє запитання Вайолет.

— Я працюю лікарем, тобто навчаюсь і працюю одночасно... Кардіологом, — їй було важко говорити про це саме зараз.

    Джейн глянула на Фелікса і їхні погляди зустрілися, її серце впало в п'яти - так уважно він дивився на неї й так уважно слухав. Вона й не помітила, коли він звернув свою увагу на діалог, що відбувається за столом.

— Лікарем кардіологом? Хто це? — спитав голова родини Жозеф.

— Це людина, яка лікує хвороби серця.

     Рональд хіхікнув:

— У вас що, можна вилікувати серце, яке порізали чи проткнули?

    Джейн збентежилася.

- Порізали? Ну, фізичні травми кардіологи теж намагаються ліквідувати, якщо це можливо, але ми переважно лікуємо саме хвороби серця.

     Люди за столом сиділи з таким розгубленим виглядом, як і власне вона сама. Гаразд, може їхня медицина на рівні середньовіччя, але що їм незрозуміло у слові "хвороба"? Джейн усвідомила наскільки Сарі з Мелісою, мабуть, важко було все вчора їй пояснювати.

— Хвороба... Ну, коли людині погано, і в неї щось болить, то й серце болить, — вона не знала, що ще можна додати. Люди за столом явно не розуміли її.

Сара здивовано підняла брови.

— Серце болить саме по собі? Ніхто не нападав з іклами та пазурами, а воно болить?

- Звичайно. А у вас, що ні в кого нічого не болить? - тут вже настала черга Джейн засміятися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 18 19 20 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Срібне яблуко, Анна Авілова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Срібне яблуко, Анна Авілова"