Читати книгу - "Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі"

КОЗІМО. Здається, я цілком зрозумів ваш спосіб навчання солдатів в цих батальйонах; але, якщо я не помиляюся, ви говорили, що, крім 10 батальйонів, у вашій бригаді є ще 1000 запасних пікінерів і 500 запасних велітів. Хіба ви не будете їх навчати?

ФАБРІЦІО. Звичайно, буду, і дуже ретельно; пікінери повинні навчатися принаймні в сотнях у тому ж порядку, що й інші батальйони; я би надав перевагу їм перед правильними батальйонами при всякого роду приватних діях, як, наприклад, прикриття обозу, збір продовольства у ворожій місцевості та інші подібні операції; веліти ж повинні, на мою думку, навчатися у себе вдома, без військових зборів; адже їх справа — це бій врозтіч, і тому нема чого збирати їх разом з іншими військами на загальні навчання; досить навчити їх діяти самостійно. Я вже говорив вам і не перестану це повторювати, що солдати батальйону повинні бути навчені так, щоб вони вміли тримати рівняння, знали свої місця, вміли робити швидкі повороти, коли це потрібно за умовами місцевості або при появі ворога; якщо це засвоєно, батальйон буде знати своє місце і свою справу серед цілого війська. Князь чи республіка, які не турбуються і працюють над бойовим устаткуванням та навчанням, отримають для своєї країни хороших солдатів, здолають своїх сусідів і будуть диктувати закони іншим, а не підкорятися. У наші ж дні, серед загальної смути, про яку я вже говорив, ці правила забуті і занедбані; тому війська наші погані, і, якщо навіть трапляються здібні полководці і виникають війни, у полководців немає ніякої можливості показати свою військову доблесть.

КОЗІМО. Як мають бути облаштовані батальйонні обози?

ФАБРІЦІО. Передовсім, у мене ні центуріони, ні декуріони не їхали б верхи, та й начальник батальйону отримає віслюка, а не коня, якщо не захоче йти пішки. Йому я дав би два вози, центуріонів — по одному і на кожних трьох декуріонів — по два, бо вони саме так будуть розміщені в таборі, як я скажу далі. Таким чином, у кожного батальйону буде 36 возів, навантажених наметами, котлами для варіння їжі, сокирами і залізними кілками для розбивки табору; інше можна навантажити на них, якщо виявиться вільне місце.

КОЗІМО. Я розумію, що начальники, яких ви назначаєте в свої батальйони, необхідні, але я боюся, чи не занадто їх багато і чи не буде через це замішання.

ФАБРІЦІО. Це могло б статися, якби всі вони не підпорядковувалися одній вищій влади, але при правильному підпорядкуванні вони тільки підтримують порядок і, навпаки, без них неможливо керувати військами. Якщо стіна загрожує обвалом, то краще підтримати її в багатьох місцях слабкими підпорами, ніж поставити дуже міцні, але мало, якими б вони не були міцними, стіна все одно впаде. Так і у війську: на кожний десяток людей має бути людина більш діяльна і хоробра, ніж інші, або хоча б така, що має більшу владу, яка своєю мужністю, словом і прикладом підтримує солдатів і надихає їх до бою.

Наскільки у війську необхідно все, про що я говорив, саме — начальники, стяги, музика, видно хоча б з того, що все це є і у нас, та тільки ніхто не робить своєї справи. Візьміть декуріонів: якщо ви хочете, щоб вони виконували свій обов’язок, то кожний з них зобов’язаний досконало знати своїх солдатів, жити з ними, стояти разом з ними в караулі і разом боротися.

Коли декуріон на посту, шеренга рівняється на нього, як по шнурку, і тримається так міцно, що не може зруйнуватися, та якби це все ж сталося, вона відразу ж збирається знову. У нас же вони придатні тільки для того, щоб отримувати більшу платню і виконувати різні особисті доручення. Те ж відбувається і зі стягом: у нас він слугує більше для краси оглядів, ніж для справжньої військової справи, між тим як у древніх стяг вказував шлях і місце збору, бо, як тільки вона зупинялась, кожний солдат вже знав, куди йому йти, і завжди точно займав своє місце. Зупинка або рух стяга означала зупинку або рух вперед всього батальйону.

Тому військо повинно розділятися на численні окремі частини, що мають свої особливі прапори і начальників; це поєднує в ньому душу і життя.

Піхота повинна слідувати за стягом, а стяг — за музикантами. Якщо музиканти хороші, то військом командують вони, тому що солдат підлаштовує свій крок до музичного такту і, таким чином, легко зберігає своє місце в строю. У древніх були флейти, ріжки та інші духові інструменти, тон яких був встановлений досконало. Як танцюрист рухається в такт і не зіб’ється, якщо він його дотримується, так і військо не перейматиметься, якщо правильно йде під музику.

Різноманітність музики означала у древніх різноманітність рухів; одна музика змінювала іншу, коли треба було запалити, стримати або зовсім зупинити воїнів.

У кожного музичного ладу було своє призначення: дорійський лад вселяв спокій і твердість, фрігійський — приводив людей в шаленство. Розповідають, що Олександр, почувши за столом фрігійську музику, так розхвилювався, що схопився за зброю.

Всі ці мелодії варто було б відновити, а якби це виявилося занадто важко, то принаймні варто було б не нехтувати тими, які допомагають солдату розрізняти команди. Кожен може змінювати їх як хоче, аби вухо солдата звикло їх впізнавати. Тепер у нас теж є музика, але толку від неї переважно немає ніякого — один тільки шум.

КОЗІМО. Мені хотілося б знати від вас, якщо тільки ви самі про це замислювалися, яким чином нинішні війська впали так низько і звідки пішов їх розвал і нехтування військовими заняттями?

ФАБРІЦІО. Я охоче поділюся з вами своїми думками. Ви знаєте, що видатних воїнів було багато в Європі, мало в Африці і ще менше в Азії. Відбувалося це через те, що дві останні частини світу знали тільки одну або дві монархії, республік у них майже не було; навпаки, в Європі монархій було мало, а республік — незліченна кількість. Люди виділяються і проявляють свої таланти, оскільки їх виводить з низів