Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Я закрив очі, — промовив Аріан, сидячи у воді по груди.
Гряче джерело булькотіло буквально, і його випари, що нагадували легку димку полегшувало ніяковість, яка могла виникнути. Окрім випарів, Аріан був вельми вдячний Веліру, який додав в джерело ще й кольорову морську сіль, яка забарвила прозору воду в приємний м’ятний колір. Він не мав комплексів щодо оголеного свого тіла, та все ж коли на ньому були міцні зв’язувальні чари, а оголена жінка поруч, було дуже не зручно, якби вона побачила те, чого не мусить.
— І розвернися до входу спиною! — наказала вона.
— Зроблено.
Звук спадаючого рушника на кам’яну плитку та хлюпання води від занурення, принесли легке розбурхування фантазій Аріана. Даар мав спокусу обернутися, але він цього не зробив, навіть своїй уяві заборонив малювати картину позаду. Останнє виявилося найскладнішим.
— Вода не прозора! — із подивом вимовила Катрайн. — Я гадала, що це природне джерело.
— Воно природне, — Аріан склав руки на кам’яний виступ, й поклав підборіддя на руки, все ще лишаючись до юної відьми спиною. — Велір додав морської солі, яка забарвила воду. Просидіти дванадцять годин із заплющеними очима було б ще тим випробуванням. Тож він нам трішки облегшив перебування тут.
Шеллі, яка ледь не згризла всі нігті від хвилювання про прозору воду, видихнула з полегшенням. Бути повністю оголеною у воді не було проблемою, скоріше проблемою був такий же оголений чоловік на іншому краї джерела. Відірвати погляд було тяжко від його широких плечей, і Шеллі не певна в собі, що змогла б з чистою совістю дивитися виключно йому в очі, якби вода була прозорою.
Виправдовувати свою цікавість Катрайн обожнювала. Під сорочкою та шкіряною жилеткою не було видно мітки, яку лишали після ритуалу очищення, а в першу ніч, коли захмелівший Аріан скинув сорочку, вона не звернула уваги на мітку. Зараз, коли відстань між ними складала трішки більше два метри, його мітку можна було розглянути у всій красі. Понівеченій красі, якщо точніше. Всіх дітей, які проходили ритуал очищення, обов’язково тарували розпеченим залізом лишаючи мітку на все життя. Тонка лінія яка утворює корону, що складалася із трьох зубців, а під нею ще чотири рвані лінії, які символізували слід від кігтів грифона. Відданість короні та королівству – такий сенс несло таврування для дітей поцілованих пітьмою.
Мітка знаходилася під правою лопаткою, й зачіпала правий бік з ребрами. Катрайн поморщилась, уявляючи який пекельний біль довелося витримати, адже тавро само по собі розпеченим залізом не було приємним катуванням, а зона ребер була найболючішим місцем.
Мітка була не маленькою, Шеллі на якусь мить навіть потягнулася рукою в бік Аріана, мов її дотик міг зцілити жахіття, та швидко зупинила власну руку. Даар все ще сидів до неї спиною, притуляючись до кам’яної плити.
— Скільки тобі було років, коли тебе змусили проходити обряд очищення?
— Одинадцять.
Вона охнула, малюючи у своїй уяві одинадцятилітнього хлопчика, якому притуляли до шкіри розпечене залізо. Весь департамент був певен, що діти, які народилися в батьків, де один із них був чорним, обов’язково мали успадковувати лиху чорну магію.
Не дослідженим було й те, чому так ставалося, адже не завжди в обох батьків чаклунів діти народжувалися із даром. І останній проявляв себе не пізніше шістнадцяти років, тоді як в дітей поцілованих пітьмою все ставалося на багато раніше. Діти, чиї батьки були чорними, мали більші здібності аніж білі чаклуни. Дослідження можливо й були, та ніхто їх не оприлюднював. І саме по цій причині люди із вмінням до чаклування цінувалися, адже саме на них й стояло королівство.
— Можеш обернутися, — дала вона дозвіл, — не надто комфортно розмовляти із твоєю спиною.
Насправді Катрайн не могла дивитися спокійно на мітку. Залишений слід від тавра, одночасно зачаровував і бентежив.
— Всі так реагують, — він обернувся до неї обличчям і на його губах була байдужа посмішка.
— Про що це ти?
— Ти ж попросила мене повернутися через мітку.
— Не правда!
— Нікому некомфортно на неї дивитися, — він відвів погляд в бік й провів рукою по волоссю, від чого те відразу стало вологим.
— Не правда! — знову потворила Шеллі.
— Вона огидна, — його тембр голосу залишався все-таки м же байдужим, тоді як Катрайн відчувала потребу у виправдані. Їй конче потрібно було його переконати, що це не так. — Це читається в погляді людей.
— А в моєму?
— Що у твоєму? — він не дивився на неї.
— В моєму погляді ти також побачив огиду?
Вона змусила його поглянути прямо їй в очі. Катрайн мала рацію, він не бачив тої огиди, яка зазвичай з’являлася у всіх, хто бачив його мітку. Навіть жінки, якім він платив монети за проведену ніч, намагалися не торкатися місця шкіри де була поставлена мітка, мов від неї можна було чимось заразитися.
— Готе-втікачка-наречена, менш за все зараз мені хочеться бачити у твоїх очах співчуття, — він казав правду, а зухвала посмішка лиш підкріплювала його слова. — Ми тут від сили пів години сидимо, а ти вже вимагаєш від мене зорового контакту, — він розсміявся, коли її шкіра відреагувала й стала гусиною. Надто помітне явище яке без одягу не приховати. — А попереду нас чекає не одна година!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Алхімія, Аліна Скінтей», після закриття браузера.