Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

******************************************************************************************

Упершись долонями в його плечі, я спробувала відштовхнути хлопця. Але все що у мене вийшло, так це вдарити його пару разів і не добитися ніякого результату. Марко був немов непробивна стіна.

Зате, коли долоні Марко опустилися на мої сідниці й скрутили їх так сильно, що я відкрила губи, щоб закричати ... У нього вийшло все, що він хотів. Його язик проник в мій рот, і почав витворяти там таке ... що мені навіть соромно описувати це у своїй голові.

Звичайно, хлопець на цьому не зупинився. З мого боку було ще пара спроб до опору, і Генуальдо, підхопивши мене під сідниці, підняв в повітрі, а потім і зовсім опер об стіну.

У нього не було навіть поняття про співпереживання. Про те що, де, з ким і як ... було недоречно. Марко тільки що насильно змусив мене розлучитися з хлопцем. Практично змусив наговорити йому стільки всього, що Лоренцо буде проклинати мене до кінця моїх днів... І що робив Марко? Звичайно, він не вибачався за такий підлий вчинок. Я була готова посперечатися, що навіть подібна думка не відвідала його свідомість.

Натхнений моєю промовою він вирішив, що мав право на мене накидатися з поцілунком як голодна тварина і щось вимагати?

Я була настільки поглинена своїми роздумами, що не помітила дещо дуже важливе! Я не помітила, як почала відповідати цьому виродку на його поцілунок. Наскільки встигла вступити в його гру. Не помітила навіть того, як мої руки виявилися на його шиї, як мої ноги щільно обхопили його талію ... і як ... я дозволила його рукам торкатися до мене ...

Моє плаття було жахливо коротким ... І те, що я не надягнула спідню білизну перед самою поїздкою, я відчула дуже гостро. Особливо, коли хлопець з диким риком подався вперед і, притиснувши мою спину ще більше до стіни, уперся мені між ніг ... чимось дуже пружним і великим... Так, нехай він був в штанах, але я відчула це навіть через тканину.

Мої очі відкрилися, і я почала бити Марко по плечах з новими силами. Намагалася віддалитися, коли зрозуміла, що я наробила і не дозволити цьому зайти ще далі.

Але Генуальдо навіть не думав відступати. Все що він зробив, так це злегка від мене відсторонившись, нахабно посміхнувся і прогарчав в мої губи:

- Тобі зі мною добре, маленька, і навіть не думай цього заперечувати!

- Ні, відпусти мене! Чуєш ?! Негайно ... постав ...

Звичайно, мені не дали закінчити не те, що речення. Навіть думка в моїй голові не мала продовження, тому що його губи знову вп'ялися в мої ...

Коли саме я зрозуміла, що мої справи були погані? Напевно тоді, коли одна рука хлопця з силою стиснула мої груди, а друга почала опускатися вниз ... туди ... саме туди, де вона вже раніше була в душі ... саме на те саме місце ...

***************************************************************************************

Я розгубилася від натовпу відчуттів. Збентеження боролося і, можливо навіть, програвало якійсь незрозумілій напрузі. Сама не зрозуміла, як так вийшло, але я стала відповідати на поцілунок. Здалася під натиском хлопця, який інакше просто б не відпустив.

Дихання почастішало, пульс став збиватися. Я хапалася за його одяг в незрозумілих спробах чи відштовхнути, чи то притягнути. Все було настільки дико, неймовірно неправильно і вкрай суперечливо.

Утворене тепло переростало в жар і те, що відбувалося, стало абсолютно точно виходити з-під контролю. З-під мого контролю.

Руки Марко по-хазяйськи досліджували моє тіло, поки сам хлопець продовжував мене утримувати, вдавлюючи в стіну своїм потужним тілом. Нетерплячі різкі рухи видавали його тимчасове божевілля, яке передалося й мені.

У реальність мене повернув звук телефонного дзвінка, на який сам Марко вважав за краще не реагувати. Ігнорував, в той час продовжуючи водити своїми пальцями там ... Натискаючи на саме чутливе місце, нарощуючи й без того шалений темп. І нехай на мені не було спідньої білизни, але я неймовірно раділа тому, що близькість наших тіл розділяла тканина його штанів.

- Скажи "так". Погодься сама, - прогарчав хлопець, відриваючись від моїх губ, - проси!

Я не відразу зрозуміла, про що повинна була просити, але усвідомлення повернулося, коли хлопець нарешті прибрав пальці, які доводили мене до божевілля і знову накинувся на мої губи та інстинктивно подався стегнами вперед, немов ...

- Прошу ..., - вийшло плутано і жалібно. Зовсім не так, як я хотіла, - відпусти мене ...

- Що ...? - Він зволікав. Я просила явно не про те, що хотів хлопець.

- Відпусти ... мене ..., - час ніби зупинився. Марко стояв на місці й не рухався, коли я набралася сміливості та подивилася в його потемнілі очі. Помітила, як загострилися риси його обличчя. Відчула грубіші й нахабніші дотики на своїй шкірі.

Генуальдо все робив навпаки. Наче на зло. Він знову нахилився і став жадібно мене цілувати, на корені припиняючи будь-які протести.

І не зрозуміло куди б все це завело нас далі, якби не черговий дзвінок телефону.

- Говори! - Марко різко відсторонився, відповідаючи на дзвінок, а у мене з'явилася заповітна секунда, щоб кинутися до виходу.

І коли мені здалося, що свобода близько, Марко дав зрозуміти наскільки я помилялася. Я встигла вдихнути свіже повітря вулиці. Обвела поглядом похмурі, напівзруйновані катакомби. Побачила його машину, що стояла далеко. Майже відчула під ногами гостре каміння.

- Далеко зібралася? - Я навіть не почула його кроків. Не зрозуміла в яку мить хлопець опинився поруч. Зате чітко відчула, як він схопився за тканину сукні в спробі мене зупинити, - я тебе ще не відпускав! Адже ми ж ще не закінчили ...

- Послухай, я зробила все, як ти просив ..., - я нічого не розуміючи втупилася на хлопця, коли він розсміявся після виголошеної мною фрази.

- Це я зробив все, як ти просила, - але на цьому сміх припинився так само раптово, як і почався, - твій виродок буде жити. Ось тільки де твоя вдячність?

Марко став озиратися по сторонах, явно розігруючи сценку ніби щось шукав, але не міг знайти.

- Що ще ти хочеш? Я і так виставила себе дурепою, зображуючи ...

- ... закохану дружину? - Я, можливо б, по-іншому закінчила свою думку, але сперечатися не стала.

- Так, - погодилася, - так що я тобі нічого не винна.

Ця було неправда і навіть я це розуміла. Але спробувати варто було.

- Я всього лише дав тобі можливість його побачити, а ти погодилася розповісти йому злегка прикрашену правду про наші відносини. Так що вдячність за його життя я чекаю зовсім іншу ...

Я не могла зрозуміти Генуальдо жартував або говорив серйозно. Він просто стояв навпроти та спопеляв мене поглядом. Одночасно насолоджувався моїм замішанням. Явно радів від того, що зміг так спритно мене загнати в пастку і змусити все робити так, як хотів він.

- Поїхали! - З силою потягнув за собою в сторону машини. Я нічого не відповіла, і, мабуть, це початок злити хлопця.

- Куди ми їдемо? - Я зважилася поставити питання тільки тоді, коли машина з вереском зірвалася з місця. Весь цей час я просто спостерігала як Марко, в холодній агресії, розмашисто різко здійснював всі свої дії.

- Додому! Думаю, що в нашій спальні, я знайду для тебе аргументи переконливіші!

Навіть не подивився на мене. Тільки сильніше втиснув педаль газу.