Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

Антіфол Сіракузький

Той гаманець дукатів я одержав:

Його приніс мені слуга мій, Дромйо.

Я бачу, кожному з нас попадався

Слуга не свій, а бра́тів; нас же двох

Теж плутали: він мною був, я - ним:

От з цього помилки всі і постали!

Антіфол Ефеський

За ці дукати викуплю я батька.

Князь

Не треба, я йому життя дарую.

Куртизанка

Прошу, мій діамант віддайте, пане!

Антіфол Ефеський

Візьміть його; велика дяка вам

За ваш смачний обід.

Абатиса

Зробіть нам ласку,

Преславний князю наш, у монастир

Із нами разом завітайте; там

Докладно ми про наші всі пригоди

Розкажем вам, і всіх, що тут зійшлись,

Що в день цей від численних помилок

Страждали, просимо ми теж до гурту

І обіцяєм всіх задовольнити.

О, двадцять п’ять тяжких і довгих років,

Сини мої, промучилась я з вами,

І тільки зараз народила вас!

Ви, князю наш, ти, муже мій, і діти,

І ви, календарі їх з перших днів,

Ходім мерщій похрестини справляти:

Кінець журбі, тож нумо святкувати!

Князь

Охоче буду кумом на хрестинах.

Князь, абатиса, Егеон, куртизанка, 2-й купець, Анджело та почет виходять.

Дроміо Сіракузький

Чи збігати мені на корабель

По ваші речі, пане?

Антіфол Ефеський

По мої?

Які ж туди відніс ти речі, Дромйо?

Дроміо Сіракузький

Ті речі, що були в «Кентаврі», пане.

Антіфол Сіракузький

Це він мені говорить. Дромйо, я

Господар твій, ходімо з нами зараз;

Про речі ті подбаємо ми згодом;

Ну, брата ж обніми й потішся з ним!

Антіфол Сіракузький і Антіфол Ефеський, Адріана і Люціана виходять.

Дроміо Сіракузький

В господаря твого живе красуня,-

Ох, та й гладка ж!.. Вона мене сьогодні

Ледь не засмажила під час обіду;

Тепер вона мені сестрою буде,-

Нівроку їй,- а не жоною, правда ж?

Дроміо Ефеський

Мені здається все, що ти не брат мій,

А дзеркало моє. Дивлюсь на тебе

І бачу, що вродливий я хлопчина!

Ходім і ми на свято подивитись.

Дроміо Сіракузький

Прошу вас, пане, йти вперед, ви старший.

Дроміо Ефеський

Це ще питання: як його розв’яжем?

Дроміо Сіракузький

Ми соломинку будемо тягти

За наше старшинство; тим часом ти

Іди вперед.

Дроміо Ефеський

О ні, хай краще так:

Ми разом народились, як близнята,

То й підем попідручки, як два брата...

Виходять.

___________

Написана близько 1592-1593 рр. Вперше опублікована in folio 1623 р., можливо, за піратськими текстами.

П’єса є обробкою комедії римського драматурга Плавта «Менехми» в дусі Відродження. Вибір сюжету не випадковий. На досвід Плавта і Теренція спиралася вся побутова «правильна» комедія англійського Відродження, пов’язана з традицією італійської commedia erudita. Твори Плавта і Теренція входили до навчальних програм коледжів, їх охоче виконували театральні трупи. «Менехми» Плавта, наприклад, були поставлені на англійській сцені ще в 1527 р., при дворі Генріха VIII.

В останні десятиріччя XVI ст. «правильна» комедія трансформується: зникає сатиричне зображення характерів, підкреслення ігрових засад порушує побутову вірогідність. Народно-фарсовий елемент виходить на передній план.

Близька до комедії фарсових положень і «Комедія помилок». Плутанина двійників, роблений прийом Плавта («Менехми», «Вакхіди», «Амфітріон»), майстерно обігрується Шекспіром. До того ж ситуація «qui pro quo» («цей замість того») дедалі ускладнюється: героїв-близнюків супроводять слуги-близнюки (можливо, це запозичено з «Амфітріона» Плавта). Фарсовий сюжет ускладнюється. Комічні невідповідності, непорозуміння між партнерами, що говорять про різне, переконані в тому, що мова йде про те ж саме, змінюють одне одного.

Проте традиційна фарсова ситуація підлягає переоцінці. Комічне і ліричне, синтез яких стане невід’ємною прикметою дальших творів Шекспіра, відчутні і в «Комедії помилок». Коли основна дія комічна, то обрамлення (пролог, епілог) підкреслено драматичне. У Плавта передісторія викладалась у пролозі в розповіді одного з акторів. У Шекспіра ж її розповідає сам Егеон. Причому значення пролога не вичерпується необхідністю ознайомити глядача з давно минулими подіями.

Саме в цій сцені створюється той драматичний настрій, який збережеться в підгрунті всієї дії. І хоча фігура Егеона з’являється лише в епізодах обрамлення, його тема не зникає. Так, Антіфол Сіракузький, який щойно прибув до Ефеса, знає про близьку страту невідомого купця з Сіракуз і отримує суму грошей, що, власне, дорівнює необхідній для викупу приреченого. Персонажі ще не усвідомлюють значення цих подій, але його розуміють глядачі.

Особливе змістовне навантаження надається розповіді князя Ефеського про ворожнечу між Сіракузами та Ефесом - цей мотив відсутній у Плавта. Ворожнеча, дисгармонія та її подолання стають ідейною домінантою комедії. В цьому Шекспір значно ближчий до літератури Відродження, ніж до античного першоджерела. Дисгармонія охоплює всі сюжетні щаблі: державний (ворожнеча двох міст - Сіракуз та Ефеса), сімейний (розлука Егеона та Емілії, непорозуміння в домі Антіфола Ефеського), особистий (взаємини Антіфола Сіракузького та Люціани). Втім, герої комедії позбавлені будь-якої «трагічної провини». Всі протиріччя породжені зовнішніми обставинами.

У зв’язку з цим Шекспір облагороджує образи плавтівської комедії, позбавляє героїв гостро характерних рис. Адріана, наприклад, вже не сварлива дружина Менехма, а пристрасна та незалежна жінка, що страждає від байдужості коханого чоловіка. Антіфол Ефеський, при всій своїй зовнішній брутальності, внутрішньо делікатніший від плавтівського персонажа, що викрадає плащ дружини, щоб віднести його куртизанці. Рисами мрійливості й меланхолії наділений Антіфол Сіракузький, уже зовсім не схожий на героя римської комедії. Комізм характерів, типовий для Плавта, замінено комізмом ситуацій.

Джерелом непорозуміння стає, як і в більшості ранніх комедій Шекспіра, сама примхлива природа, що створює перепони на шляху героїв, доповнює невірогідні ситуації і сама ж їх долає. Рух фабули комедії - від ворожнечі до примирення, від дисгармонії - до гармонії. Фінал, таким чином, відновлює порядок на всіх рівнях.