Читати книгу - "З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва"

Обслуговуючий персонал монетарні складався з 50 осіб, серед них — гравери, золотники, слюсарі, ковалі, молотобійці, гайдуки-вартові та ін. На чолі карбівні були вардайн — відповідальний за пробу і вагу монет, і писар. Це були вихідці з міського патриціату, переважно італійці за походженням.

В існуванні Львівського монетного двору виділяють два періоди: перший датують початком 50-х років XIV ст. — 1414 роком.

Монетний двір належав королю, і весь прибуток від його діяльності цілком надходив у королівську скарбницю. Спроба місцевої львівської влади у 1408 — 1411 pp. купити монетний двір чи бодай карбувати власну монету, зазнала невдачі. Ліквідація галицької монети, поряд з ліквідацією інших ознак автономії Галицької Русі, зробила недоречним й, зрештою, непотрібним існування Львівського монетного двору — він був закритий, і лише через кілька століть його діяльність відновилась.

Другий період розпочався майже через 350 років і тривав кілька літ з перервами (1656 — 1663 рр). Львів не належав до традиційних «монетних» центрів Речі Посполитої, зокрема таких, як Краків. Короткочасна діяльність монетного двору в нашому місті у XVII ст. була зумовлена низкою надзвичайних політичних і економічних подій.

За короткий відрізок часу діяльності монетного двору у Львові (3,5 року) там змінилось кілька осіб, безпосередньо відповідальних за роботу підприємства. Це дає підставу поділити діяльність монетного двору на чотири етапи.

Перший етап тривав з 15 травня 1656 року по 24 січня 1657 року. Приводом відкриття монетного двору була невдала для Польщі війна зі Швецією (1655 — 1660 рр), королю Яну Казимиру для продовження воєнних дій потрібні були гроші, а державна скарбниця була порожня. Враховуючи, що монетні двори Польщі опинились у руках шведів, було вирішено відкрити монетний двір у Львові, куди в лютому 1656 року прибув король Ян Казимир.

За королівським універсалом від 1 березня 1656 року у Львові мали карбувати орти (18-грошова монета) і шестигрошовики з церковного срібла. Тим же універсалом король призначив адміністратором монетного двору канцлера коронного Ст. Корицинського, призначивши йому на допомогу королівського секретаря Ієроніма Піноцці, який і був керівником монетного двору у Львові.

Польський орт 1660 p., карбований на Львівському монетному деорі

Для монетного двору Піноцці було обрано будинок купця Якоба Жидкевича (нині буд. № 39, що на площі Ринок). Піноцці уклав договір зі спадкоємцями покійного Жидкевича про оренду «у зв'язку з великою потребою держави».

15 травня 1656 року розпочато карбування монет (ортів). За неповних дев'ять місяців відкарбовано близько 207 тис. ортів та 12 тис. шостаків. Унаслідок вичерпання запасів та у зв'язку з погрозами шляхти карбування монет припинилось наприкінці січня 1657 року.

Наприкінці 1660 року нечинна монета разом з усім інвентарем була передана в оренду італійцю Джованні Аморетті, який проживав у Польщі. За час діяльності Аморетті львівська монетарня карбувала срібні гроші різноманітного гатунку, а також і золоті дукати.

До найстаріших польських монет (найрідкісніших) належить талер, карбований у Львові з датою 1660 року та ініціалами Дж. Б. Аморетті. Єдиний відомий примірник цієї монети є зараз у Варшаві.

Діяльність Аморетті завершилась на початку липня 1662 року.

Третій етап діяльності Львівського монетного двору пов'язаний з відомим у Польщі німецьким монетарієм А. Тимфом — орендарем коронних монетних дворів, об'єднаних у так звану Генеральну Краківську месницю.

Згідно з контрактом він міг проводити карбування монет, починаючи з 1 липня 1662-го на монетарнях Кракова, Бидгощі, Познаня та Львова, використовуючи для цього будь-яку з них на власний розсуд. Про діяльність львівської монетарні в період від 1 липня 1662 року по 3 квітня 1663-го існували тільки здогадки.

Вивчення архівних матеріалів дало змогу встановити, що монетний двір діяв під керівництвом заступника А. Тимфа — монетарія зі Сілезії Христіяна Пфалера, який працював у Львові ще в період діяльності Аморетті.

На частині львівських шостаків, датованих 1662 і 1663 роками, присутнє скорочення АСРТ — ініціали Андрія Тимфа і Хр. Пфалера. Останній етап діяльності Львівського монетного двору (3 квітня — 19 вересня 1663 року) характерний карбуванням напівсрібних монет номінальною вартістю ЗО грошів, так званих злотівок. Карбування монет цього номіналу ухвалила Львівська комісія, щоб виплатити заборговану платню військові Речі Посполитої, доручивши виконання цього проекту монетаріям Андрію та Томашу Тимфам. Утіхою для громадян мав бути поданий на лицьовому боці монети вислів: «Ціну цій монеті надає спасіння вітчизни, яке є дорожчим від вартості металу».

Про діяльність монетного двору у Львові в той період і про його персонал збереглось небагато свідчень. Але відомо, що монетний двір, як і раніше, містився в будинку Я. Жидкевича. Наступником Тимфів у Львові був монетарій зі Сілезії Фолтин Тенгер. Про нього згадується в судових книгах міста у зв'язку з убивством монетного майстра Яна Кварціані.

19 вересня 1663 року закінчено карбування тимфів, і з цим Львівський монетний двір остаточно припинив свою діяльність.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Боратинки— дрібні мідні монети (шеляги) Польщі й Литви. Карбувались у 1659 — 1666 pp. для покриття державних боргів. Випущені в обіг у кількості близько 10 млн., боратинки негативно вплинули на розвиток монетної справи та економіки в цілому. Назву отримали від автора проекту випуску монет підприємця Т. Боратіні.

Гривеник— російська монета, карбована зі срібла, з'явилась в обігу в час правління Петра І у 1701 p., вартість гривеника — 10 коп. Назва «гривеник» збереглась на монетах і до кінця XVIII ст. (до 1796 р.). Така назва існує й досі — як народна назва монети вартістю 10 копійок.

Грош (від лат. grossus — великий, товстий; nummus grossus — великий гріш) — монета виготовлена зі срібла, яка з'явилась у середні віки на зміну знеціненого денарія. Гроші карбували багато країн у різні часи і під різними назвами (гро, гроссо, грот,