Читати книгу - "Інґа"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Знаючи, що сестра бажала йому лише щастя і довіряючи її думці, він радився з нею та дослухався у любовних питаннях. Жінкам, з якими зустрічався, він підкреслював, як важливо для них «справити гарне враження на Кік»{148}. Інзі це точно вдалося, тож тепер Кік захоплювала перспектива зведення Інґи і її брата, хоч вона й знала, що та заміжня. Інґа згадувала:
[Кік] лежала, згорнувшись в клубок наче кішка, її довге рудувате волосся спадало на її обличчя, доки вона читала листа. Раптом підскочила… її блакитні ірландські очі горіли від захоплення, коли вона зістрибнула на підлогу і почала крутитися, наче чарівний дервіш. “Він приїжджає у Вашинґтон! Я влаштую вечірку в F Street Club[7], ти його точно полюбиш!..”
“Кого?”—спитала я, оскільки була трохи старша і не знала, що за істота могла зробити Кік такою щасливою. Мабуть, один з багатьох її шанувальників? “КОГО?”
“Джека. Він служить у BMC і його направляють у Вашинґтон. Чудово, чудово!”{149}
Інґу це заінтригувало, але вона лишалася скептичною. Та під час зустрічі з Джеком він справив на неї саме таке враження, на яке сподівалася Кік. Як згадувала Інґа: «Він увійшов. Кік не перебільшувала. Його шарм змушував птахів злітати з дерев. Виглядав наче її брат-близнюк — та сама копиця густого волосся, ті самі блакитні очі, природний, привабливий, амбіційний, теплий. Його вхід до кімнати відчувався, без напору і домінантності, але з тваринним магнетизмом»{150}.
Це була хіба харизма Джека, що випромінювала «тваринний магнетизм», бо з багатьох інших оглядів він був фізичною розвалиною. Чимало років він страждав від серйозних проблем зі шлунком, що вимагало дотримання щадної дієти, тому постійно виглядав надзвичайно худим. У нього виявили запалення товстої кишки. А лікування екстрактами надниркової залози і гормонами, можливо, призвело до значних ускладнень зі спиною, що почалися у 1940 році. Тоді це ще належним чином не діагностували, але Джек страждав від хвороби Адіссона — рідкісного розладу, що заважав наднирковій залозі виробляти гормони, і тому шкодив усій імунній системі.
Джека призвали на військову службу восени 1940 року, а позаяк він вступив у аспірантуру в Стенфорді, його не забирали до наступного року. Він не пройшов військову медичну комісію, намагався вступити до однієї з офіцерських шкіл BMC, але не пройшов комісію і там. Джек прагнув служити, як він зізнався другові Лему Біллінґсу: «Якщо не вийде, то це виглядатиме доволі погано»{151}.
Він хотів записатися на якусь військову службу, бо не бажав, щоб люди поза колом родини і найближчих друзів знали про його проблеми зі здоров’ям. На той час єдиною для нього альтернативою став юридичний інститут, але він викликав нудьгу. Його брат Джо-молодший записався у BMC, плануючи стати льотчиком, та Джекові не хотілося, щоб той продовжував затьмарювати його. Він також знав, що після війни служба у війську стане важливою для його професійного/політичного зростання. Крім того, він вважав, що його невдача з потраплянням на службу додасть критики, що вже піднялася проти батька, якого називали боягузом, бо той лишався прибічником невтручання Америки у війну.
Джозеф Кеннеді не бажав відправляти американських хлопців на війну, особливо власних синів, але погодився зробити певні кроки, щоб Джек потрапив у BMC. Він зв’язався з капітаном Аланом Кірком. Коли Кеннеді служив послом, той був військово-морським аташе американського посольства у Лондоні, а тепер став головою Управління військово-морської розвідки (УВМР). Вони домовилися владнати справу з медичною комісією, щоб Джек міг піти служити у флот. У жовтні 1941 року він опинився там у ранзі лейтенанта Відділу зовнішньої розвідки УВМР у Вашинґтоні. Основним завданням Джека було читати, аналізувати і виділяти найважливішу інформацію, отриману з різних закордонних джерел: від секретних депеш до газет.
Можливо, Джозеф Кеннеді, попри свої погані передчуття стосовно війни, погодився допомогти Джеку потрапити в УВМР, бо вважав, що кабінетна робота у розвідці в столиці не загрожуватиме йому фізично і не приноситиме непосильних навантажень. Якщо так, то все вийшло якраз навпаки. Оскільки Джек, як службовець розвідки, мав стосунки з Інґою, яку підозрювали у шпіонажі на користь нацистів, уже незабаром це привернуло велику увагу уряду і запустило низку подій, що приведуть Джека безпосередньо на війну, де він опиниться дуже близько до смерті.
Розділ 11«Справжня жінка»
Точно невідомо, як швидко Інґа і Джек почали зустрічатися, здається, за день чи два після їхньої зустрічі, а можливо, й того самого дня. Джек «закохався дуже швидко», як згадував бойфренд Кік, Джон Уайт, розуміючи, що саме причарувало його
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інґа», після закриття браузера.