read-books.club » Бойовики » Глибоко під водою 📚 - Українською

Читати книгу - "Глибоко під водою"

170
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Глибоко під водою" автора Пола Хокінс. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 91
Перейти на сторінку:
ніж те, що багато жінок отримують в інтернеті за звичайних обставин, — мовив він, винувато знизуючи плечима, немов вибачаючись за всіх дурних жінконенависників мережі. — Ми будемо стежити, звичайно, але…

Решта свідчень Волохатого були й правда дуже цікаві. Вони показали, по-перше, що Джулс Ебботт брехала: телефон Нел і далі був зниклий безвісти, але записи з нього свідчать, що, хоча вона не часто використовувала свій мобільний, але впродовж останніх трьох місяців одинадцять разів телефонувала сестрі. Чимало тих дзвінків тривало менше хвилини, іноді дві або три; жоден з них не був особливо довгий, але й трубку сестра не кидала.

Також йому вдалося встановити час смерті. Камера на скелях — та, яка не була пошкоджена — щось вловила. Нічого виразного чи особливо промовистого, просто раптовий розмитий рух у темряві, а потім бризки води. О другій тридцять одна ранку, свідчила камера, Нел упала в воду.

Але Волохатий приберіг найкраще наостанок.

— Ми отримали знімки з іншої камери, пошкодженої, — сказав він. — У наших файлах подібних людей немає, але ми могли б покликати місцевих жителів — хай би приходили і викреслювали себе зі списку підозрюваних?

Таунсенд повільно кивнув.

— Я знаю, що камеру пошкодили ще раніше, — продовжував Волохатий, знизавши плечима, — так що це не обов’язково дасть нам щось переконливе, але…

— Хай і так. Подивимося, що знайдеться. Я залишу це вам, — сказав Таунсенд, дивлячись на мене. — Я поговорю з Джулією Ебботт про дзвінки.

Він піднявся на ноги, склавши руки на грудях, опустивши підборіддя.

— Вам усім треба знати, — сказав він тихим голосом, майже вибачаючись, — я щойно вранці мав телефонну розмову з нашим відділком.

Він глибоко зітхнув, а решта з нас перезирнулися. Ми знали, що буде далі.

— З огляду на результати розтину й відсутність речових доказів будь-якого конфлікту на скелі, від нас вимагають не марнувати ресурси, — до останніх слів він додав маленькі лапки, намальовані у повітрі, — на самогубство чи смерть від нещасного випадку. Так. Я знаю, що ще багато належить зробити, але ми маємо працювати швидко й ефективно. На це нам не дадуть багато часу.

Це був не зовсім шок. Я подумала про розмову з інспектором того дня, коли я одержала завдання: «Ця майже напевно стрибнула». Кругом стрибки — і на скелі, і до висновків теж просто як стрибнути вимагається. Нічого дивного, з огляду на історію цього місця.

Але все ж. Мені це не сподобалося. Мені не сподобалося, що дві жінки потонули протягом лічених місяців, і що вони знали одна одну. Вони були пов’язані — місцем і людьми. Їх пов’язувала Ліна: найкраща подруга однієї, дочка другої. Остання людина, яка бачила матір живою, і перша, яка стверджує, що це — і тільки смерть її матері, і навіть таємниця навколо неї — було тим, чого хотіла покійниця. Химерно, коли дитина таке каже.

Це все я сказала інспекторові, коли ми виходили з відділка. Він сердито зиркнув на мене:

— Тільки Бог знає, що робиться в голові в цього дівчиська, — сказав він. — Вона буде намагатися зрозуміти це все. Вона… — Він замовк. Якась жінка йшла до нас, радше шкандибала, — і при тому бурмотіла щось до себе. Вона була одягнена в чорне пальто, незважаючи на спеку, мала сиве волосся з фіолетовими пасмами, а нігті були пофарбовані темним лаком. Вона скидалася на підстаркувату ґотесу.

— Добридень, Нікі, — сказав Шон.

Жінка подивилася на нього знизу вгору, а потім на мене, примруживши очі під навислими бровами.

— Гммм, — пробурмотіла вона, мабуть, вітаючись. — Дійшли до чогось?

— У чому дійшли, Нікі?

— З’ясували, хто це зробив? — бовкнула вона. — З’ясували, хто штовхнув її?

— Хто штовхнув її? — повторила я. — Ви маєте на увазі Даніеллу Ебботт? Чи є у вас інформація, яка може виявитися корисною для нас, місіс… е-е…

Вона сердито глянула на мене, потім на Шона.

— Як її звуть, коли вона вдома? — спитала вона, тицьнувши пальцем у мій бік.

— Це детектив-сержант Морґан, — спокійно сказав він. — А ви б не хотіли щось сказати нам, Нікі? Про ту ніч?

Вона знову хмикнула.

— Я нічого не бачила, — пробурчала вона, — І навіть коли б і бачила, то хіба хтось буде слухати?

Вона почовгала далі повз нас сонячною дорогою, бурмочучи на ходу.

— І що ж це було? — запитала я інспектора. — Вона є серед тих, з ким ми повинні говорити офіційно?

— Я б не сприймав Нікі Сейдж занадто серйозно, — відповів Шон, похитавши головою. — Вона не зовсім надійна.

— Правда?

— Вона говорить, що вона «екстрасенс», що розмовляє з мертвими. У нас були деякі проблеми з нею раніше, шахрайство і таке інше. Вона також стверджує, що походить від жінки, яку вбили тут мисливці на відьом, — додав він сухо. — Божевільна, як капелюшник.

Джулс

Я була на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. Я визирнула у вікно і побачила детектива Таунсенда, він стояв на ґанку, зазирав у вікна. Ліна дісталася до дверей першою. Вона відчинила йому, сказала:

— Здрастуйте, Шоне.

Таунсенд увійшов у будинок, проскочивши повз її худе тіло й помітивши (не міг же він не помітити) її обрізані джинси, футболку з написом «Rolling Stones» із намальованим висунутим язиком. Він простягнув мені руку, і я її потисла. Його долоня була суха, але шкіра мала нездоровий полиск, а під очима лежали сіруваті кола. Ліна дивилася на нього з-під опущених повік. Вона гризла ніготь.

Я провела його на кухню, а Ліна пішла за мною. Детектив і я сіли за обідній стіл, а Ліна прихилилася до куховарського столу. Вона схрестила ноги, потім посунулася і схрестила їх по-іншому.

Таунсенд на неї не дивився. Він кашлянув, потер однією рукою другу.

— Посмертний розтин був зроблений, — сказав він тихо. Подивився на Ліну, на мене. — Нел розбилася. Немає жодних ознак причетності когось іншого. У неї в крові була певна кількість алкоголю, — він говорив ще тихше. — Достатня, щоб вплинути на прийняття рішень, для того, щоб вона нетвердо стояла на ногах.

Ліна видала звук: довго, судомно зітхнула. Детектив дивився на свої руки, які тепер склав перед собою на столі.

— Але… Нел легко лазила на ту скелю, як коза, — сказала я.

1 ... 18 19 20 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Глибоко під водою», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Глибоко під водою» жанру - Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Глибоко під водою"