read-books.club » Бойовики » Керрі 📚 - Українською

Читати книгу - "Керрі"

220
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Керрі" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 54
Перейти на сторінку:
і побачила велетенські живі камені, що мчать крізь нічне повітря, вишукуючи маму, вишукуючи Їх. Ті силкувалися втекти, хотіли десь притулитися. Але їм уже ані сховатися під каменем, ані прихиститися під усохлим деревом.

Із книги «Мене звуть Сьюзен Снелл» авторства Сьюзен Снелл (Нью-Йорк, Simon & Schuster, 1986), стор. 1—4:

Про те, що трапилося в Чемберлені на випускний, одного не зрозумів ніхто. Не зрозуміла преса, не зрозуміли науковці з Університету Дюка, не зрозумів Девід Конґресс (хоча «Вибух з тіні» — це, певно, єдина бодай наполовину пристойна книжка, написана на цю тему), і Комісія Вайт, для якої я стала зручним відбувайлом, теж цього не зрозуміла.

Ідеться про один фундаментальний факт: ми були дітьми.

Керрі було сімнадцять, Крісті Гарґенсен сімнадцять, мені сімнадцять, Томмі Россові — вісімнадцять, Біллі Ноланові (котрий залишався в дев’ятому класі на другий рік, імовірно, ще тоді не навчившись списувати на екзаменах) було дев’ятнадцять…

Старші діти реагують у значно соціально прийнятніші способи, але вони все одно схильні до неправильних рішень, надмірних реакцій, недооцінки.

У першому розділі, що йде за цим вступом, я мушу показати ці нахили на собі самій, наскільки зможу. Але те, про що я хочу розповісти, лежить в основі моєї участі в подіях випускного вечора, і коли вже я збираюсь очистити своє ім’я, то мушу почати з особливо болючих спогадів…

Я вже розповідала свою історію (найбільш гіркопам’ятний раз — перед Комісією Вайт, яка прийняла її з недовірою). З огляду на двісті смертей і знищення цілого містечка, легко забути той факт, що ми були дітьми. Були дітьми. Дітьми, що намагалися вчинити якнайкраще…

— Та ти здуріла.

Він блимнув на неї, не бажаючи вірити щойно почутому. Вони сиділи в нього вдома перед увімкненим, але забутим телевізором. Його мати пішла навідати сусідку, місіс Кляйн. Батько ладнав у підвальній майстерні шпаківню.

Сью виглядала ніяково, але рішуче.

— Я хочу цього, Томмі.

— А я от не хочу. Я думаю, що це, блін, найскаженіша штука, яку я коли-небудь чув. Щось таке роблять, програвши заклад.

Її обличчя напружилося.

— Та ну? А мені здалося, що це ти на днях виголошував благородні промови. А коли мова заходить про те, щоб докласти рук до того, про що патякав язик…

— Тпру, зажди. — Він не образився й усміхнувся. — Я ж не відмовився, правда? Принаймні поки що.

— Ти…

— Зажди. Просто зажди. Дай сказати. Ти хочеш, щоб я запросив Керрі Вайт на Весняний бал, — гаразд, це ясно. Але є кілька речей, яких не розумію.

— Кажи. — Вона нахилилася вперед.

— Перше — що з цього вийде хорошого? І друге — навіть якби я її запросив, чого ти думаєш, що вона погодилась би?

— А чого б вона… Як це не… — Вона затнулася. — Ти… всім подобаєшся і…

— Ми обоє знаємо, що в Керрі нема причин приязно ставитися до тих, хто всім подобається.

— З тобою вона піде.

— Чому?

Притиснута його питанням, вона глянула на Томмі водночас зухвало й гордо.

— Я бачила, як вона на тебе дивиться. Вона запала. Як половина дівчат у Юені.

Він закотив очі.

— Кажу тобі, — впиралася Сью. — Вона не зможе відмовитися.

— Нехай, я тобі повірю, — сказав він. — Як щодо іншого питання?

— Тобто що з цього буде хорошого? Ну… вона виповзе зі своєї мушлі, звісно. Стане… — Вона затнулася.

— Частиною цього світу? Та годі, Сьюз. Ти ж не віриш у таку маячню.

— Гаразд, — сказала вона. — Може, й не вірю. А можливо, мені й досі здається, що я повинна дещо виправити.

— Душова кімната?

— Набагато більше. Може, якби було тільки це, то я могла б уже заспокоїтись, але злі штуки сипалися на неї з початкової школи. Я не брала участі в усьому, але бувало. Якби ми вибрали однакові предмети, б’юсь об заклад, я б долучилася ще до кількох. Воно здавалося… ох, просто дуже смішним. Дівчата в таких випадках бувають жорстокі, як ті кішки, і хлопці цього по-справжньому не розуміють. Хлопці трохи дражнили Керрі й скоро забували, але дівчата… Це тривало так довго, що я вже не пам’ятаю, коли воно почалося. Якби я була на місці Керрі, то не знесла б і думки про те, щоб показатися світові. Знайшла б якусь велику каменюку й забилася б під неї.

— Ви були малими, — сказав він. — Діти не знають, що роблять. Діти навіть не знають, що їхні реакції дійсно, по-справжньому завдають людям болю. У них нема, гм, чуйності. Врубаєшся?

Від цих слів їй раптом навернулася одна фундаментальна думка, що нависла над інцидентом у душовій, як небо над горами, і вона силкувалася точно її висловити.

— Але ж ніхто не усвідомлює, що їхні реакції дійсно, по-справжньому завдають іншим людям болю! Люди не стають кращі, а тільки розумніші. Коли стаєш розумнішим, то не перестаєш відривати мухам крила, а тільки придумуєш для цього кращі причини. Багато хто з дітей скаже, що їм шкода Керрі Вайт, — і здебільшого це будуть дівчата, ото сміхота, — але б’юся об заклад, що ніхто з них не знає, що значить бути Керрі Вайт кожну секунду кожного дня. І насправді їм до цього нема діла.

— А тобі?

— Не знаю! — скрикнула вона. — Але хтось мусить спробувати й перепросити в якийсь значущий спосіб… щоб воно було чогось варте.

— Гаразд. Я її запрошу.

— Справді? — Питання прозвучало беземоційно й здивовано. Вона не сподівалася, що він дійсно погодиться.

— Так. Але гадаю, що вона відмовиться. Ти перебільшуєш мій комерційний потенціал. Популярність — це просто дурня. У тебе на цьому якийсь пунктик.

— Дякую, — сказала Сью, і слово прозвучало дивно, ніби вона подякувала інквізитору за тортури.

— Я тебе кохаю, — промовив Томмі.

Вона здивовано глянула на нього. Він уперше сказав це вголос.

Із «Мене звуть Сьюзен Снелл» (стор. 9):

Мало хто — а найменше чоловіки — дивується тому, що я попросила Томмі повести Керрі на Весняний бал, але вони дивуються тому, що він це зробив. Це показує, що розум чоловіків не бачить альтруїзму в подібному до себе.

Томмі запросив її, бо кохав мене і я цього хотіла. Звідки, спитає скептик із задніх рядів, ти знаєш, що він тебе кохав? Бо він мені сказав про

1 ... 18 19 20 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Керрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Керрі"