Читати книгу - "Ресторан на краю Всесвіту"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Він спробував відкинути кабель набік, але на його здивування з’ясувалося, що кабель до того ж ще й тихенько гуде.
Не довіряючи своєму слухові, він подивився на корабель і знову на кабель у своїх руках.
Він стягнув із себе піджак і відкинув його набік. Пересуваючись на чотирьох, він знайшов місце, де кабель був з’єднаний з кораблем. З’єднання було надійним, а гудіння і вібрація стали ще відчутнішими.
Його серце заплигало в грудях. Він відгорнув рукою бруд і приклав вухо до поверхні корабля. Почувся приглушений, невизначений шум. Він став гарячково шукати серед сміття на долівці навколо себе і незабаром знайшов короткий шматок трубки і чашку з пластику, який не піддається біохімічному розкладові. З цих двох предметів він змайстрував щось на зразок стетоскопа і приклав його до поверхні космічного корабля.
Від того, що він почув, у нього замакітрилося в голові.
Голос сказав:
“Компанія “Міжзоряних круїзних ліній” просить у пасажирів пробачення за подальшу затримку нашого рейсу. Зараз ми очікуємо прибуття вантажу, якого нам не вистачає для комплекту, – маленьких паперових серветок з лимонним запахом для вашого ж задоволення, зручності й підтримання під час подорожі. Наразі ми вдячні вам за витримку. Невдовзі обслуга знову подасть вам каву і печиво”.
Зафод відсахнувся і здивовано втупився в корабель.
Кілька хвилин він, вагаючись, переступав з ноги на ногу. Раптом він помітив гігантське табло з розкладом відправлення кораблів, яке звисало зі стелі, але трималося лише на одному кріпленні. Воно теж було вкрито брудом, але деякі знаки можна було розгледіти.
Примружившись, Зафод глянув на цифри і швиденько підрахував. Його очі полізли на лоба.
Ще через дві хвилини він був на борту.
Коли він пройшов через шлюзову камеру, то вдихнув прохолодне і свіже повітря – кондиціонери продовжували працювати.
Все ще горіло світло.
Вийшовши з невеликої вхідної камери, він попав до короткого вузького коридору і, тамуючи збудження, рушив далі.
Несподівано відчинилися одні з дверей і якась постать виникла прямо перед ним.
– Будь ласка, поверніться на своє місце, сер, – сказала стюардеса-робот і, повернувшись до нього спиною, пішла коридором попереду нього.
Коли його серце знову почало битися, він подався за нею. Вона відчинила двері в кінці коридора і зайшла досередини.
Він пішов за нею.
Вони опинилися у пасажирському салоні, і серце Зафода знову завмерло.
Пасажири сиділи у кріслах. Усі вони були прив’язані до своїх місць.
У пасажирів повідростало довге волосся – його не торкалися гребінцем.
Довжелезними стали й нігті, в усіх чоловіків повиростали бороди.
Було цілком очевидно, що усі вони живі, але міцно сплять. Наче у сні він ішов проходом між кріслами. Коли він дійшов до половини дверей, стюардеса уже була у протилежному кінці. Вона повернулася до нього і заговорила.
– Добрий день, леді й джентльмени, – привітно сказала вона. – Дякуємо вам за те, що ви спокійно ставитеся до цієї маленької затримки. Ми рушимо, як тільки зможемо. Якщо ви бажаєте прокинутися зараз, я подам вам каву і печиво. Почулося слабеньке гудіння.
У цю мить усі пасажири попрокидалися.
Прокинувшись, вони усі як один закричали, стали смикати за ремні і системи життєзабезпечення, які надійно утримували їх у кріслах. Вони так кричали, верещали і завивали, що Зафодові аж вуха пов’яли.
Вони боролися з путами і смикалися, а стюардеса тим часом йшла проходом і ставила перед кожним з них чашку кави і пакунок з печивом.
Потім один з них підвівся.
Він повернувся і поглянув на Зафода.
Тіло Зафода засмикалося, наче він хотів вилізти з власної шкіри. Він розвернувся і кинувся навтьоки з цього бедламу.
Він вискочив у двері і побіг.
Незнайомець не відставав.
Не тямлячи себе від страху, Зафод промчався коридором, влетів і вилетів з вхідної камери. Потім він натрапив на рубку управління, ускочив досередини, луснув за собою дверима, замкнув їх на усі замки, сперся на них спиною і перевів подих.
Через кілька секунд у двері загримали.
Десь з глибини рульової рубки почувся металічний голос, який звертався до нього.
– Пасажирам заборонено заходити до рульової рубки. Поверніться, будь ласка, на своє місце і зачекайте, доки корабель стартує. Зараз подають каву і печиво. Це говорить ваш автопілот. Будь ласка, поверніться на своє місце.
Зафод не став відповідати. Він важко дихав, а позаду продовжували гримати у двері.
– Будь ласка, поверніться на своє місце, – повторив автопілот. – Пасажирам заборонено заходити до рубки управління.
– Я не пасажир, – переводячи дух, сказав Зафод.
– Будь ласка, поверніться на своє місце.
– Я не пасажир! – вигукнув Зафод.
– Будь ласка, поверніться на своє місце.
– Я не... гей, ви мене чуєте?
– Будь ласка, поверніться на своє місце.
– Ви автопілот? – запитав Зафод.
– Так, – почувся голос з боку панелі управління.
– То ви відповідаєте за цей корабель?
– Так, – знову відповів голос, – сталася незначна затримка. Пасажирів тимчасово слід утримувати у приспаному стані для їхніх же зручності і задоволення. Кава і печиво подаються кожного року, після чого пасажири знову засинають для їхньої ж зручності і задоволення. Відправлення стане можливим, коли буде укомплектовано корабельні запаси. Ми вибачаємося за затримку.
Зафод одійшов від дверей. Грюкіт припинився. Він підступив до панелі управління.
– Затримка? – вигукнув він. – А ви бачили, що робиться за межами корабля? Це ж пустеля, суцільна пустка. Тут колись була цивілізація, але щезла, чоловіче. Вас ніхто не збирається забезпечувати серветками з лимонним запахом!
– Статистична ймовірність, – наполягав на своєму автопілот, – свідчить про те, що колись тут може виникнути інша цивілізація. І настане день, коли з’являться серветки з лимонним запахом. А до того часу триватиме коротка затримка. Будь ласка, поверніться на своє місце. – Але ж...
Але у цю хвилину прочинилися двері. Зафод повернувся і побачив у дверях чоловіка, який доганяв його. Він тримав у руці валізку. Він був у бездоганному одязі з акуратною зачіскою. Ніякої бороди і довгих нігтів.
– Зафоде Бібльброксе, – сказав
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ресторан на краю Всесвіту», після закриття браузера.