read-books.club » Фантастика » Ресторан на краю Всесвіту 📚 - Українською

Читати книгу - "Ресторан на краю Всесвіту"

217
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ресторан на краю Всесвіту" автора Дуглас Адамс. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 55
Перейти на сторінку:
Однак ззовні він здавався неушкодженим. Зацікавлений Зафод підійшов ближче і перечепився через старий кабель.

Він спробував відкинути кабель набік, але на його здивування з’ясувалося, що кабель до того ж ще й тихенько гуде.

Не довіряючи своєму слухові, він подивився на корабель і знову на кабель у своїх руках.

Він стягнув із себе піджак і відкинув його набік. Пересуваючись на чотирьох, він знайшов місце, де кабель був з’єднаний з кораблем. З’єднання було надійним, а гудіння і вібрація стали ще відчутнішими.

Його серце заплигало в грудях. Він відгорнув рукою бруд і приклав вухо до поверхні корабля. Почувся приглушений, невизначений шум. Він став гарячково шукати серед сміття на долівці навколо себе і незабаром знайшов короткий шматок трубки і чашку з пластику, який не піддається біохімічному розкладові. З цих двох предметів він змайстрував щось на зразок стетоскопа і приклав його до поверхні космічного корабля.

Від того, що він почув, у нього замакітрилося в голові.

Голос сказав:

“Компанія “Міжзоряних круїзних ліній” просить у пасажирів пробачення за подальшу затримку нашого рейсу. Зараз ми очікуємо прибуття вантажу, якого нам не вистачає для комплекту, – маленьких паперових серветок з лимонним запахом для вашого ж задоволення, зручності й підтримання під час подорожі. Наразі ми вдячні вам за витримку. Невдовзі обслуга знову подасть вам каву і печиво”.

Зафод відсахнувся і здивовано втупився в корабель.

Кілька хвилин він, вагаючись, переступав з ноги на ногу. Раптом він помітив гігантське табло з розкладом відправлення кораблів, яке звисало зі стелі, але трималося лише на одному кріпленні. Воно теж було вкрито брудом, але деякі знаки можна було розгледіти.

Примружившись, Зафод глянув на цифри і швиденько підрахував. Його очі полізли на лоба.

Ще через дві хвилини він був на борту.

Коли він пройшов через шлюзову камеру, то вдихнув прохолодне і свіже повітря – кондиціонери продовжували працювати.

Все ще горіло світло.

Вийшовши з невеликої вхідної камери, він попав до короткого вузького коридору і, тамуючи збудження, рушив далі.

Несподівано відчинилися одні з дверей і якась постать виникла прямо перед ним.

– Будь ласка, поверніться на своє місце, сер, – сказала стюардеса-робот і, повернувшись до нього спиною, пішла коридором попереду нього.

Коли його серце знову почало битися, він подався за нею. Вона відчинила двері в кінці коридора і зайшла досередини.

Він пішов за нею.

Вони опинилися у пасажирському салоні, і серце Зафода знову завмерло.

Пасажири сиділи у кріслах. Усі вони були прив’язані до своїх місць.

У пасажирів повідростало довге волосся – його не торкалися гребінцем.

Довжелезними стали й нігті, в усіх чоловіків повиростали бороди.

Було цілком очевидно, що усі вони живі, але міцно сплять. Наче у сні він ішов проходом між кріслами. Коли він дійшов до половини дверей, стюардеса уже була у протилежному кінці. Вона повернулася до нього і заговорила.

– Добрий день, леді й джентльмени, – привітно сказала вона. – Дякуємо вам за те, що ви спокійно ставитеся до цієї маленької затримки. Ми рушимо, як тільки зможемо. Якщо ви бажаєте прокинутися зараз, я подам вам каву і печиво. Почулося слабеньке гудіння.

У цю мить усі пасажири попрокидалися.

Прокинувшись, вони усі як один закричали, стали смикати за ремні і системи життєзабезпечення, які надійно утримували їх у кріслах. Вони так кричали, верещали і завивали, що Зафодові аж вуха пов’яли.

Вони боролися з путами і смикалися, а стюардеса тим часом йшла проходом і ставила перед кожним з них чашку кави і пакунок з печивом.

Потім один з них підвівся.

Він повернувся і поглянув на Зафода.

Тіло Зафода засмикалося, наче він хотів вилізти з власної шкіри. Він розвернувся і кинувся навтьоки з цього бедламу.

Він вискочив у двері і побіг.

Незнайомець не відставав.

Не тямлячи себе від страху, Зафод промчався коридором, влетів і вилетів з вхідної камери. Потім він натрапив на рубку управління, ускочив досередини, луснув за собою дверима, замкнув їх на усі замки, сперся на них спиною і перевів подих.

Через кілька секунд у двері загримали.

Десь з глибини рульової рубки почувся металічний голос, який звертався до нього.

– Пасажирам заборонено заходити до рульової рубки. Поверніться, будь ласка, на своє місце і зачекайте, доки корабель стартує. Зараз подають каву і печиво. Це говорить ваш автопілот. Будь ласка, поверніться на своє місце.

Зафод не став відповідати. Він важко дихав, а позаду продовжували гримати у двері.

– Будь ласка, поверніться на своє місце, – повторив автопілот. – Пасажирам заборонено заходити до рубки управління.

– Я не пасажир, – переводячи дух, сказав Зафод.

– Будь ласка, поверніться на своє місце.

– Я не пасажир! – вигукнув Зафод.

– Будь ласка, поверніться на своє місце.

– Я не... гей, ви мене чуєте?

– Будь ласка, поверніться на своє місце.

– Ви автопілот? – запитав Зафод.

– Так, – почувся голос з боку панелі управління.

– То ви відповідаєте за цей корабель?

– Так, – знову відповів голос, – сталася незначна затримка. Пасажирів тимчасово слід утримувати у приспаному стані для їхніх же зручності і задоволення. Кава і печиво подаються кожного року, після чого пасажири знову засинають для їхньої ж зручності і задоволення. Відправлення стане можливим, коли буде укомплектовано корабельні запаси. Ми вибачаємося за затримку.

Зафод одійшов від дверей. Грюкіт припинився. Він підступив до панелі управління.

– Затримка? – вигукнув він. – А ви бачили, що робиться за межами корабля? Це ж пустеля, суцільна пустка. Тут колись була цивілізація, але щезла, чоловіче. Вас ніхто не збирається забезпечувати серветками з лимонним запахом!

– Статистична ймовірність, – наполягав на своєму автопілот, – свідчить про те, що колись тут може виникнути інша цивілізація. І настане день, коли з’являться серветки з лимонним запахом. А до того часу триватиме коротка затримка. Будь ласка, поверніться на своє місце. – Але ж...

Але у цю хвилину прочинилися двері. Зафод повернувся і побачив у дверях чоловіка, який доганяв його. Він тримав у руці валізку. Він був у бездоганному одязі з акуратною зачіскою. Ніякої бороди і довгих нігтів.

– Зафоде Бібльброксе, – сказав

1 ... 18 19 20 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ресторан на краю Всесвіту», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ресторан на краю Всесвіту"